Return to Video

Чи можуть ліки запобігти депресії та ПТСР?

  • 0:01 - 0:04
    Це - туберкульозна палата,
  • 0:04 - 0:08
    і на той час, коли було зроблено це фото,
    наприкінці 1800-х,
  • 0:08 - 0:11
    кожна сьома людина
  • 0:11 - 0:12
    помирала від туберкульозу.
  • 0:13 - 0:16
    Ми не мали жодного уявлення,
    що спричиняло цю хворобу.
  • 0:16 - 0:18
    Існувала навіть гіпотеза,
  • 0:18 - 0:21
    що сама конституція людини
    робила її вразливою.
  • 0:22 - 0:24
    Це хворобу дуже романтизували.
  • 0:24 - 0:27
    Її також називали сухотами,
  • 0:27 - 0:30
    і вона була недугою поетів,
  • 0:30 - 0:33
    художників і інтелектуалів.
  • 0:33 - 0:37
    Деякі люди насправді вважали, що вона
    спричиняла підвищену чутливість
  • 0:37 - 0:39
    і дарувала геній творчості.
  • 0:41 - 0:43
    у 1950-ті, навпаки,
  • 0:43 - 0:45
    нам було відомо, що туберкульоз спричиняла
  • 0:45 - 0:49
    дуже заразна бактерія,
  • 0:49 - 0:51
    що вже є трохи менш романтично,
  • 0:51 - 0:53
    але в того був і хороший бік:
  • 0:53 - 0:57
    люди вже могли пробувати розробити
    ліки від цих бактерій.
  • 0:57 - 1:00
    Тож лікарі винайшли
    новий препарат, іпроназід,
  • 1:00 - 1:03
    який давав їм надію
    вилікувати туберкульоз,
  • 1:03 - 1:05
    тому вони дали його пацієнтам,
  • 1:05 - 1:07
    і пацієнти були у захваті.
  • 1:07 - 1:10
    Вони ставали більш соціальними,
    більш енергійними.
  • 1:10 - 1:15
    Один медичний звіт навіть зазначав,
    що вони "танцювали у коридорах".
  • 1:16 - 1:17
    І, на жаль,
  • 1:17 - 1:20
    так ставалося не завжди через те,
    що їм ставало краще.
  • 1:20 - 1:23
    Багато з них так само помирали.
  • 1:24 - 1:30
    Інший медичний звіт описує їх
    як "неприйнятно щасливих".
  • 1:31 - 1:35
    І саме так винайшли
    перший антидепресант.
  • 1:36 - 1:40
    Тож випадкове відкриття
    не є у науці чимось незвичним,
  • 1:40 - 1:43
    але це потребує дечого більшого,
    ніж просто щасливого збігу.
  • 1:43 - 1:47
    Для того, щоб відкриття відбулося,
    його треба впізнати.
  • 1:48 - 1:50
    Як невролог, я трохи розповідатиму
  • 1:50 - 1:52
    про мій власний досвід
  • 1:52 - 1:55
    із тим, що ви б назвали
    протилежністю сліпої вдачі -
  • 1:55 - 1:57
    назвемо це запланованим везінням.
  • 1:57 - 1:59
    Але спершу трохи додаткової інформації.
  • 2:00 - 2:01
    На щастя, з часів 1950-х,
  • 2:03 - 2:07
    ми розробили деякі інші ліки і тепер
    уже можемо лікувати туберкульоз.
  • 2:07 - 2:11
    Принаймні у США, хоча це не
    завжди стосується інших країн,
  • 2:11 - 2:12
    ми закрили медізолятори,
  • 2:12 - 2:16
    і, ймовірно, більшість з вас
    не надто переймається туберкульозом.
  • 2:17 - 2:20
    Але багато з того, що
    у 1900-тих вважали істиною
  • 2:20 - 2:21
    щодо цього інфекційного захворювання,
  • 2:21 - 2:24
    сьогодні можна застосувати
    до психічних розладів.
  • 2:25 - 2:28
    Ми спостерігаємо
    епідемію розладів настрою,
  • 2:28 - 2:32
    таких як депресія та посттравматичний
    стресовий розлад, або ПТСР.
  • 2:32 - 2:36
    Один із чотирьох дорослих
    у Сполучених Штатах
  • 2:36 - 2:38
    страждає від психічної хвороби,
  • 2:38 - 2:41
    тобто це означає, що якщо
    безпосередньо ви
  • 2:41 - 2:44
    або хтось із вашої сім'ї
    не стикалися з цим,
  • 2:44 - 2:47
    дуже ймовірно, що стикався
    хтось з ваших знайомих,
  • 2:47 - 2:49
    хоча міг і не розповідати про це.
  • 2:50 - 2:54
    Депресія сьогодні переганяє
  • 2:54 - 2:58
    ВІЛ/СНІД, малярію, діабет і війну
  • 2:58 - 3:02
    у списку причин недієздатності у світі.
  • 3:02 - 3:05
    Також, як із туберкульозом у 1950-ті,
  • 3:05 - 3:07
    ми не знаємо, що спричиняє її.
  • 3:07 - 3:09
    Якщо вона розвинулася,
    - стає хронічною,
  • 3:09 - 3:11
    триває протягом всього життя,
  • 3:11 - 3:13
    і від неї не існує лікування.
  • 3:15 - 3:17
    Другим антидепресантом, що ми винайшли
  • 3:17 - 3:19
    також випадково у 1950-ті,
  • 3:19 - 3:23
    на базі антигістаміну, який
    викликав у людей манії,
  • 3:24 - 3:25
    був іміпрамін.
  • 3:26 - 3:30
    І в обох випадках - у туберкульозній
    палаті й при вживанні антигістаміну,
  • 3:30 - 3:32
    хтось зміг виявити,
  • 3:32 - 3:34
    що ліки, призначені робити одне -
  • 3:34 - 3:37
    лікувати туберкульоз чи зупиняти алергію -
  • 3:37 - 3:39
    могли використовуватися
    для чогось зовсім іншого -
  • 3:39 - 3:41
    лікування депресії.
  • 3:41 - 3:44
    Така зміна призначення -
    це доволі складна річ.
  • 3:44 - 3:48
    Коли лікарі вперше побачили здатність
    іпроназіду покращувати настрій,
  • 3:48 - 3:51
    вони не конче зрозуміли,
    що саме спостерігали.
  • 3:51 - 3:53
    Вони так звикли сприймати його
  • 3:53 - 3:56
    як ліки від туберкульозу,
  • 3:56 - 3:58
    що зазначили зміни настрою,
  • 3:58 - 4:00
    як побічну дію, небажану побічну дію.
  • 4:00 - 4:02
    Як ви тут бачите,
  • 4:02 - 4:06
    багато з тих пацієнтів у 1954
    переживають жорстку ейфорію.
  • 4:07 - 4:11
    І лікарі були схвильовані тим,
    що це може якось зашкодити
  • 4:11 - 4:13
    їхньому одужанню від туберкульозу.
  • 4:13 - 4:20
    Тож вони радили призначення іпроназіду
    тільки у випадках важкого ТБ
  • 4:20 - 4:23
    і для пацієнтів з високою
    емоціональною стабільністю,
  • 4:24 - 4:28
    що, звичайно, протирічить тому, як ми
    використовуємо антидепресанти.
  • 4:28 - 4:33
    Вони настільки звикли сприймати це
    через призму однієї цієї хвороби,
  • 4:33 - 4:37
    що не вбачали ширшого застосування
    для іншого захворювання.
  • 4:37 - 4:40
    І, будьмо справедливі,
    це була не тільки їхня провина.
  • 4:40 - 4:43
    Функційне зациклення -
    похибка, що стається із будь-ким.
  • 4:43 - 4:46
    Це схильність думати про об'єкт лише
  • 4:46 - 4:49
    в умовах його традиційного призначення.
  • 4:50 - 4:52
    Ментальне упередження - теж проблема.
  • 4:52 - 4:54
    Це наче заздалегідь сформовані рамки,
  • 4:54 - 4:55
    з яких ми розглядаємо проблеми.
  • 4:56 - 4:59
    І саме це робить зміну призначення
    доволі складною для всіх нас,
  • 4:59 - 5:02
    саме тому на телебаченні дали ціле шоу
    одному хлопцеві, який дуже
  • 5:02 - 5:04
    вправно змінював призначення речей.
  • 5:05 - 5:07
    (Сміх)
  • 5:07 - 5:12
    Тож ефекти іпроназіду і іміпраміну
  • 5:12 - 5:13
    були настільки сильні -
  • 5:13 - 5:15
    маніакальні настрої або танці у коридорах.
  • 5:15 - 5:18
    - Зовсім не дивно, що їх вдалося помітити.
  • 5:18 - 5:22
    Але це примушує замислитись про те,
    що ще ми могли пропустити.
  • 5:23 - 5:25
    Тож іпроназід і іміпрамін -
  • 5:25 - 5:28
    більше, ніж практичний приклад
    зміни призначення.
  • 5:28 - 5:31
    Вони мають ще дещо спільне,
    що також дуже важливе.
  • 5:31 - 5:33
    По-перше: в них обох жахливі побічні дії.
  • 5:33 - 5:36
    Включно із токсичністю для печінки,
  • 5:36 - 5:39
    збільшенням ваги на понад 20 кілограмів,
  • 5:39 - 5:41
    суїцідальними нахилами.
  • 5:41 - 5:45
    І по-друге: вони обидва
    збільшують рівень серотоніну,
  • 5:45 - 5:47
    хімічного сигналу у мозку
  • 5:47 - 5:48
    або нейротрансмітера.
  • 5:49 - 5:52
    І обидві ці речі окремо,
    перша чи друга,
  • 5:52 - 5:54
    могли б не бути
    настільки значні,
  • 5:54 - 5:57
    але їхнє поєднання означало, що ми мали
    розробити безпечніший препарат,
  • 5:57 - 6:01
    і серотонін здавався
    доволі хорошим початком.
  • 6:02 - 6:06
    Тож ми розробили ліки,
    більше сконцентровані на серотоніні,
  • 6:06 - 6:09
    селективні інгібітори зворотного
    захоплення серотоніну, СІЗЗС,
  • 6:09 - 6:12
    найвідоміший з яких - Прозак.
  • 6:12 - 6:14
    Це відбулося 30 років тому,
  • 6:14 - 6:17
    й відтоді, здебільшого,
    ми лише оптимізували ті ліки.
  • 6:18 - 6:21
    СІЗЗСи є ліпшими за препарати,
    що були перед ними,
  • 6:21 - 6:23
    та вони досі мають
    забагато побічних ефектів,
  • 6:23 - 6:26
    включно зі збільшенням ваги, безсонням,
  • 6:26 - 6:27
    суїцидальними нахилами -
  • 6:28 - 6:30
    а лікувальний ефект виявляють
    за дуже значний час,
  • 6:30 - 6:33
    від чотирьох до шести тижнів
    у багатьох пацієнтів.
  • 6:33 - 6:35
    І то в пацієнтів,
    на яких вони взагалі діють.
  • 6:35 - 6:38
    Є багато хворих,
    що не реагують на ці ліки.
  • 6:38 - 6:41
    А це означає, що тепер, у 2016,
  • 6:42 - 6:45
    в нас іще немає ліків
    від розладів настрою,
  • 6:45 - 6:47
    є лише препарати для
    пригнічення симптомів,
  • 6:47 - 6:51
    що дуже нагадує різницю
    прийому знеболювального від інфекції
  • 6:52 - 6:53
    замість антибіотику.
  • 6:53 - 6:55
    Знеболювальне допоможе
    почуватися краще,
  • 6:55 - 6:58
    але воно не зробить нічого
    для лікування корінної хвороби.
  • 6:59 - 7:01
    І саме завдяки гнучкому мисленню
  • 7:01 - 7:04
    нам вдалося розгледіти, що призначення
    іпроназіду і іміпраміну
  • 7:04 - 7:06
    можна було змінити в такий спосіб,
  • 7:06 - 7:08
    який привів до гіпотези про серотонін,
  • 7:08 - 7:11
    на котрій ми, як це не іронічно,
    вже зациклилися.
  • 7:12 - 7:15
    Ось це сигнали мозку, серотонін,
  • 7:15 - 7:16
    із реклами про СІЗЗС.
  • 7:16 - 7:18
    Якщо вам не зовсім зрозуміло,
    це - драматизація.
  • 7:19 - 7:23
    І в науці ми намагаємось усунути
    упередженість,
  • 7:23 - 7:25
    проводячи подвійні сліпі експерименти,
  • 7:25 - 7:29
    тобто заздалегідь не маючи статистики
    з приводу майбутніх результатів.
  • 7:29 - 7:33
    Але упередженість все одно неминуче
    пролізає у те, що ми починаємо вивчати,
  • 7:33 - 7:35
    і те, яким чином ми це вивчаємо.
  • 7:36 - 7:40
    Тож протягом останніх 30 років,
    ми зосереджувалися на серотоніні,
  • 7:40 - 7:42
    часто не зважаючи на інші речі.
  • 7:43 - 7:44
    В нас так і немає лікування,
  • 7:45 - 7:49
    а що, як припустити, що серотонін -
    не єдина складова депресії?
  • 7:49 - 7:51
    Що, коли це навіть не ключова складова?
  • 7:51 - 7:53
    Це означає, що хоч скільки часу,
  • 7:53 - 7:56
    грошей, або зусиль
    ми вкладемо у дослідження,
  • 7:56 - 7:58
    вони не призведуть до винаходу ліків.
  • 7:58 - 8:01
    Протягом останніх декількох років
    лікарі винайшли,
  • 8:01 - 8:06
    ймовірно, перший справді новий
    антидепресант з часів СІЗЗСів,
  • 8:07 - 8:08
    Каліпсол,
  • 8:08 - 8:11
    і цей препарат спрацьовує дуже швидко,
    протягом декількох годин або дня,
  • 8:11 - 8:13
    і він не залучає серотонін.
  • 8:13 - 8:16
    Він працює на глутаматі,
    який теж є нейромедіатором.
  • 8:16 - 8:18
    Його призначення теж змінили.
  • 8:18 - 8:21
    Традиційно він використовувався
    як анестетик під час операцій.
  • 8:22 - 8:23
    Та на відміну від тих інших ліків,
  • 8:23 - 8:25
    які розпізнали доволі швидко,
  • 8:25 - 8:27
    знадобилося 20 років,
  • 8:27 - 8:29
    щоб зрозуміти, що Каліпсол
    був антидепресантом,
  • 8:29 - 8:32
    попри те, що він, власне, був
    значно кращим антидепресантом,
  • 8:32 - 8:34
    ніж усі ті інші ліки.
  • 8:34 - 8:38
    Можливо, саме через те, що він був
    набагато кращим антидепресантом,
  • 8:38 - 8:40
    його ефект було так складно помітити.
  • 8:40 - 8:42
    Про нього не сигналізувала жодна манія.
  • 8:43 - 8:46
    Тож у 2013 у Колумбійському університеті
  • 8:46 - 8:47
    я працювала із своєю колегою,
  • 8:47 - 8:49
    доктором Крістіною Енн Денні:
  • 8:49 - 8:53
    ми вивчали вплив Каліпсолу у якості
    антидепресанту на мишах.
  • 8:54 - 8:56
    В Каліпсолу дуже короткий
    час напіврозпаду,
  • 8:56 - 9:00
    це означає, що він виводиться із
    організму за декілька годин.
  • 9:00 - 9:01
    Ми лише "пробували" препарат.
  • 9:01 - 9:03
    - робили мишам ін'єкцію
  • 9:03 - 9:05
    і чекали тиждень,
  • 9:05 - 9:07
    а вже тоді проводили інший дослід,
    щоб заощадити гроші.
  • 9:08 - 9:10
    І в одному з моїх експериментів
  • 9:10 - 9:12
    ми викликали у мишей стрес,
  • 9:12 - 9:14
    щоб використати це як модель депресії.
  • 9:14 - 9:17
    Спершу все виглядало так, ніби це
    зовсім не працювало.
  • 9:17 - 9:19
    Тож ми могли на тому й зупинитися.
  • 9:20 - 9:22
    Але я використовувала цю модель
    депресії роками,
  • 9:22 - 9:24
    і ці дані виглядали дещо дивними.
  • 9:24 - 9:26
    Щось у них здавалося мені неправильним.
  • 9:26 - 9:27
    Тож я повернулася до них,
  • 9:28 - 9:29
    і ми ще раз проаналізували
    результати,
  • 9:29 - 9:33
    взявши до уваги, чи отримали миші
    ту єдину ін'єкцію Каліпсолу
  • 9:33 - 9:34
    тижнем раніше.
  • 9:35 - 9:37
    Картина була десь така.
  • 9:37 - 9:39
    Подивіться у дальній лівий кут:
  • 9:39 - 9:42
    якщо ви помістите мишу у новий простір -
  • 9:42 - 9:44
    це нова клітка, дуже цікаво -
  • 9:44 - 9:46
    - миша буде обходити і вивчати її,
  • 9:46 - 9:50
    тут ви бачите рожеву лінію,
    яка повторює їхні пересування.
  • 9:50 - 9:54
    Ми також помістили туди мишу
    у склянці для олівців,
  • 9:54 - 9:56
    з якою миша могла повзаємодіяти.
  • 9:56 - 9:59
    Це також драматизація,
    якщо це не очевидно.
  • 9:59 - 10:03
    Нормальна миша вивчатиме простір.
  • 10:03 - 10:04
    І буде спілкуватись.
  • 10:05 - 10:06
    Подивіться, що відбувається.
  • 10:06 - 10:09
    Якщо стресувати її у цій моделі депресії,
  • 10:09 - 10:10
    як мишу у середній клітці,
  • 10:11 - 10:13
    - вона не взаємодіє
    і припиняє рухатись.
  • 10:13 - 10:16
    Здебільшого, миші ніби ховаються
    у дальньому куті за склянкою.
  • 10:17 - 10:20
    І все ж таки, ті миші, що отримали
    ін'єкцію Каліпсолу,
  • 10:20 - 10:21
    ось тут праворуч,
  • 10:22 - 10:24
    продовжували досліджувати
    і спілкуватися.
  • 10:25 - 10:27
    Вони виглядали так, ніби не
    відчули жодного стресу,
  • 10:28 - 10:29
    що було неможливо.
  • 10:30 - 10:32
    І ми могли зупинитися на цьому,
  • 10:33 - 10:37
    але Крістін у минулому використовувала
    Каліпсол у якості анестезії
  • 10:37 - 10:39
    і кілька років тому бачила,
  • 10:39 - 10:41
    що він мав дещо дивний ефект на клітини,
  • 10:41 - 10:42
    а також на поведінку,
  • 10:42 - 10:45
    і ці зміни тривали ще довго після
    використання препарату,
  • 10:45 - 10:47
    іноді навіть тижні.
  • 10:47 - 10:48
    Тож ми подумали: добре,
  • 10:48 - 10:50
    може це не так вже й зовсім не можливо,
  • 10:50 - 10:52
    та ми були справді
    скептично налаштовані.
  • 10:52 - 10:54
    Тож зробили те, що роблять
    науковці, коли сумніваються -
  • 10:54 - 10:55
    повторили експеримент.
  • 10:56 - 10:59
    Я пам'ятаю, що була
    у кімнаті з тваринами
  • 11:00 - 11:03
    і пересаджувала мишей
    із клітки до клітки, щоб протестувати,
  • 11:03 - 11:07
    а Крістін сиділа на підлозі з
    комп'ютером на колінах,
  • 11:07 - 11:08
    щоб миші не бачили її,
  • 11:08 - 11:11
    і аналізувала дані у реальному часі.
  • 11:11 - 11:12
    І я пам'ятаю,
    як ми заверещали -
  • 11:12 - 11:15
    чого не радять робити у кімнаті
    з тваринами під час експериментів -
  • 11:15 - 11:17
    бо це спрацювало.
  • 11:17 - 11:21
    Здавалося, що ті миші
    були захищені від стресу
  • 11:21 - 11:24
    або були незвичайно щасливі,
    не має значення, як ви це назвете.
  • 11:24 - 11:27
    А ми були справді у захваті.
  • 11:28 - 11:31
    Потім ми стали ще скептичнішими -
    це здавалося надто ідеальним, щоб бути правдою.
  • 11:32 - 11:33
    Тож ми ще повторили тест.
  • 11:34 - 11:36
    І тоді ще раз у ПТСР моделі,
  • 11:36 - 11:39
    а потім ще раз у фізіологічній моделі,
  • 11:39 - 11:41
    в якій ми просто давали гормони стресу.
  • 11:41 - 11:43
    І доручили такий тест студентам.
  • 11:43 - 11:47
    А тоді попросили колег із Франції
    повторити тест на іншій півкулі.
  • 11:48 - 11:51
    І щоразу, ставлячи цей дослід,
    всі підтверджували наш результат.
  • 11:51 - 11:54
    Виявлялося, що одна ін'єкція Каліпсолу
  • 11:54 - 11:57
    якимось чином захищала від стресу
    протягом кількох тижнів.
  • 11:57 - 11:59
    Ми опублікували це тільки рік тому,
  • 11:59 - 12:03
    але відтоді цей ефект підтвердили
    інші незалежні лабораторії.
  • 12:04 - 12:06
    Тож, невідомо, що спричиняє депресію,
  • 12:06 - 12:10
    але ми знаємо, що саме стрес є причиною
  • 12:10 - 12:13
    розладу у 80 відсотках випадків,
  • 12:13 - 12:15
    і що депресія і ПТСР -
    це різні захворювання,
  • 12:15 - 12:17
    але саме це в них є спільним.
  • 12:17 - 12:19
    Травматичний стрес від
  • 12:19 - 12:22
    активного бою або стихійного лиха,
  • 12:22 - 12:24
    чи колективного насильства,
    або сексуального насилля
  • 12:24 - 12:26
    спричиняє посттравматичний
    стресовий розлад,
  • 12:27 - 12:33
    і не в кожного, хто пережив стрес,
    розвивається розладу настрою.
  • 12:33 - 12:36
    І це вміння - зазнати стресу
    та відпружинити,
  • 12:36 - 12:40
    відскочити від удару й не розвинути
    депресію або ПТСР,
  • 12:40 - 12:43
    - називається стійкістю до стресу,
  • 12:43 - 12:45
    і вона різна у кожного.
  • 12:45 - 12:48
    Ми завжди думали про неї,
    як про пасивну якість.
  • 12:48 - 12:51
    Це - відсутність схильності
  • 12:51 - 12:53
    і факторів ризику розвитку цих розладів.
  • 12:54 - 12:56
    Але що, коли б це було активною якістю?
  • 12:56 - 12:58
    Яку ми, може, підсилили б,
  • 12:58 - 13:00
    немовби покрили б бронею.
  • 13:01 - 13:06
    Ми випадково винайшли перші ліки,
    що покращують стійкість до стресу.
  • 13:07 - 13:10
    І, як я зазначала, ми давали
    дуже малу дозу препарату,
  • 13:10 - 13:11
    що діяла протягом тижнів,
  • 13:11 - 13:14
    і це зовсім не схоже на ефект
    від антидепресантів.
  • 13:14 - 13:19
    Але доволі подібне на ефект
    імунних щеплень.
  • 13:19 - 13:22
    В імунних щепленнях
    ви отримуєте свою ін'єкцію,
  • 13:22 - 13:26
    а потім тижні, місяці, роки,
  • 13:26 - 13:28
    коли ви реально стикаєтеся з бактерією,
  • 13:28 - 13:30
    вас захищає не щеплення.
  • 13:30 - 13:32
    Це ваша імунна система,
  • 13:32 - 13:36
    яка виробила стійкість і опірність
    до бактерії, відбиває удар,
  • 13:36 - 13:38
    і ви дійсно ніколи не інфікуєтесь,
  • 13:38 - 13:41
    що дуже відрізняється від того,
    як ми лікуємо хвороби. Так?
  • 13:41 - 13:45
    Бо зазвичай ви інфікуєтесь,
    ви незахищені від бактерії,
  • 13:45 - 13:49
    ви хворієте, і тоді вам треба прийняти,
    скажімо, антибіотик, який її вилікує,
  • 13:49 - 13:52
    і ці ліки, насправді, націлені на те,
    щоб вбити бактерію.
  • 13:53 - 13:55
    Чи, як я описувала,
    у випадку з паліативними ліками:
  • 13:55 - 13:58
    ви вип'єте щось, що придушить симптоми,
  • 13:58 - 14:01
    але не вилікує інфекцію,
  • 14:01 - 14:04
    і ви почуватиметесь краще протягом часу,
    поки питимете ці ліки,
  • 14:04 - 14:06
    тому ви муситимете далі їх пити.
  • 14:06 - 14:09
    А у випадку з депресією і ПТСР -
  • 14:09 - 14:11
    де ви піддаєтеся стресу -
  • 14:11 - 14:14
    в нас є тільки паліативне лікування.
  • 14:14 - 14:16
    Антидепресанти тільки придушують симптоми,
  • 14:16 - 14:19
    і саме тому ви фактично мусите приймати їх
  • 14:19 - 14:21
    протягом усієї хвороби,
  • 14:21 - 14:23
    що часто значить -
    "протягом усього життя".
  • 14:24 - 14:28
    Отже, ми називаємо наші ліки підвищенням
    стійкості до стресу, "паравакциною",
  • 14:28 - 14:30
    що означає, "подібні до вакцини",
  • 14:30 - 14:32
    бо здається, що вони
    можуть потенційно
  • 14:32 - 14:34
    захистити від стресу
  • 14:34 - 14:38
    і запобігти розвиненню у мишей
  • 14:38 - 14:40
    депресії і посттравматичного
    стресового розладу.
  • 14:41 - 14:44
    Також, не всі антидепресанти
    є паращепленнями.
  • 14:45 - 14:47
    Ми випробовували Прозак,
  • 14:47 - 14:48
    він не дав бажаного ефекту.
  • 14:49 - 14:52
    Якби ми перенесли це
    на людей,
  • 14:52 - 14:55
    ми мали б змогу допомогти людям,
  • 14:55 - 14:57
    які знаходяться у групі ризику
  • 14:57 - 15:01
    розвитку розладів, спричинених стресом,
    як-от депресії та ПТСР.
  • 15:01 - 15:04
    Такі люди - це службовці оперативного
    реагування та пожежники,
  • 15:04 - 15:08
    біженці, в'язні та охоронці у тюрмах,
  • 15:08 - 15:10
    військові, та багато інших.
  • 15:11 - 15:15
    І щоб ви зрозуміли масштаби
    розповсюдженості цих захворювань,
  • 15:16 - 15:19
    у 2010 глобальні витрати на
    лікування таких хвороб
  • 15:19 - 15:23
    сягнули 2,5 трильйона доларів,
  • 15:23 - 15:25
    а оскільки вони хронічні,
  • 15:25 - 15:28
    необхідність у коштах тільки зростає,
    і очікується, що вони сягнуть
  • 15:28 - 15:31
    шести трильйонів доларів
    за наступні 15 років.
  • 15:32 - 15:34
    Як я зазначала раніше,
  • 15:34 - 15:38
    зміна призначення може бути складною
    через наші упередження.
  • 15:39 - 15:40
    В Каліпсола є інша назва:
  • 15:41 - 15:42
    кетамін,
  • 15:43 - 15:45
    який ще відомий під назвою
  • 15:45 - 15:47
    Особливий К -
  • 15:47 - 15:49
    це клубний наркотик,
    яким зловживають.
  • 15:51 - 15:54
    Його досі використовують
    у всьому світі як анестетик.
  • 15:54 - 15:57
    Його використовують на дітях.
    Ми користуємося ним на війні.
  • 15:57 - 16:00
    У багатьох країнах, що розвиваються,
    обирають саме цей препарат
  • 16:00 - 16:01
    через те, що він не впливає на дихання.
  • 16:01 - 16:06
    Він у списку найважливіших ліків
    Міжнародної організації охорони здоров'я.
  • 16:07 - 16:10
    Якби ми спершу винайшли
    кетамін як паращеплення,
  • 16:11 - 16:14
    нам було б достатньо легко
    розвинути його виготовлення,
  • 16:14 - 16:18
    але тепер ми мусимо пересилювати
    нашу функціональну фіксацію
  • 16:18 - 16:20
    і ментальне упередження,
    які наразі сильно заважають.
  • 16:22 - 16:26
    На щастя, це не єдина речовина
    з тих, що ми винайшли,
  • 16:26 - 16:29
    яка має ті профілактичні
    якості паращеплення,
  • 16:30 - 16:32
    але всі інші препарати,
    що ми винайшли,
  • 16:33 - 16:35
    або, якщо бажаєте,
    сполуки, - цілком нові,
  • 16:35 - 16:39
    і мають пройти процес схвалення в Управлінні з саннагляду
    за якістю харчових продуктів та медикаментів -
  • 16:39 - 16:42
    тільки після цього ми зможемо
    використовувати їх для лікування людей.
  • 16:42 - 16:44
    На це підуть довгі роки.
  • 16:44 - 16:46
    Тож, якщо нам щось потрібно раніше,
  • 16:46 - 16:49
    кетамін вже схвалений
    цим Управлінням.
  • 16:49 - 16:51
    Він універсальний, він доступний.
  • 16:51 - 16:55
    Ми могли б здійснити розробку на його базі
    за копійки та за дуже короткий час.
  • 16:56 - 17:01
    Але, крім функціональної
    фіксації та ментальної упередженості,
  • 17:01 - 17:04
    у зміні призначення
    ліків є ще інша проблема,
  • 17:04 - 17:06
    а саме - політика.
  • 17:06 - 17:08
    Не існує ніяких матеріальних стимулів -
  • 17:08 - 17:12
    коли препарат є похідним, коли термін його
    патенту закінчився і він не ексклюзивний -
  • 17:12 - 17:15
    щоб фармакологічні компанії
    розробляли такі ліки,
  • 17:15 - 17:16
    бо вони не зароблять гроші.
  • 17:16 - 17:20
    І це стосується не лише кетаміну,
    а всіх ліків.
  • 17:21 - 17:26
    Незважаючи на це, сама ідея
    використання медикаментів задля
  • 17:26 - 17:30
    запобігання психічному захворюванню
    є цілком новітньою для психіатрії,
  • 17:30 - 17:32
    на противагу лікуванню хвороби.
  • 17:33 - 17:38
    Цілком можливо, що через
    20, 50, 100 років
  • 17:38 - 17:42
    ми озиратимемося на
    депресію та ПТСР
  • 17:42 - 17:45
    так само, як ми дивимося зараз
    на туберкульозні санаторії -
  • 17:45 - 17:46
    як на речі з минулого.
  • 17:47 - 17:52
    Це могло б стати початком кінця
    епідемії психічних недуг.
  • 17:53 - 17:57
    Але, як сказав колись один вчений:
  • 17:58 - 18:00
    "Тільки дурень у чомусь впевнений.
  • 18:00 - 18:02
    Мудра людина продовжує вгадувати".
  • 18:04 - 18:05
    Дякую, друзі.
  • 18:06 - 18:10
    (Оплески)
Title:
Чи можуть ліки запобігти депресії та ПТСР?
Speaker:
Ребекка Бракман
Description:

Шлях до кращої медицини вимощений випадковими, але революційними відкриттями. У цій прекрасній промові про те, що відбувається в науці, нейронауковець Ребекка Бракман ділиться новинами про щасливий прорив у винайденні ліків, які можуть запобігти розвитку психічних розладів на кшталт депресії або ПТСР. Послухайте про це неочікуване - і спірне - відкриття.

more » « less
Video Language:
English
Team:
TED
Project:
TEDTalks
Duration:
18:23

Ukrainian subtitles

Revisions