Як наші емоції змінюють форму серця?

"Літопис нашого емоційного життя записаний у серці," - каже кардіолог та письменник Сандіп Джохар. У своїй приголомшливій промові він досліджує загадковий вплив емоцій на здоров'я нашого серця (вони спричиняють зміну його форми як відповідь на розпач чи страх, а також бувально його зупинку як реакцію на "розбите серце"), та закликає змінити наш підхід до піклування про цей найважливіший орган.

Жоден інший орган,

а, можливо, і ніякий інший об'єкт
у нашому житті,

не переповнений настілький символами
та метафорами так, як людське серце.

Упродовж віків

серце було символом
нашого емоційного життя.

Вважалося, що в ньому
розміщена душа,

а також воно є сховищем емоцій.

Слово "емоція" має корінь, що походить
від французького слова "émouvoir",

і означає "зворушувати".

Тому, цілком логічно, що емоції
пов'язані з органом,

який асоціюється
з чутливістю до хвилювання.

Але в чому полягає цей зв'язок?

Він реальний чи просто уявний?

Як спеціаліст-кардіолог,

сьогодні я хочу вам розповісти,
що цей зв'язок є абсолютно реальним.

Ви дізнаєтеся, що емоції можуть впливати

і справді серйозно
впливають на людське серце.

Та поки ми дійдемо до цього,

давайте трохи поговоримо
про "метафоричність" серця.

Серце й сьогодні використовується
як символ, пов'язаний з емоціями.

Якщо ви запитаєте людей, яке зображення
вони асоціюють із поняттям "любов",

то, безсумнівно, серце на день
святого Валентина очолить цей перелік.

Форма серця, що має назву кардіоїда,

доволі поширена у природі.

Її можна побачити у листі,
квітах і насінні багатьох рослин,

в тому числі й сильфію,

який використовувався для контролю
народжуваності у Середні віки.

Можливо, саме через це
серце почало асоціюватися

з сексом та романтичною любов'ю.

Якою не була б причина,

але серця з'являються на картинах,
що зображають закоханих, у 13 столітті.

Згодом картини почали
розфарбовувати червоним,

кольором крові,

символом пристрасті.

У римо-католицькій церкві форма серця

стала відомою як Святе серце Ісуса.

Прикрашене колючками
і випромінююче небесне світло,

воно є символом чернечого життя.

Ця асоціація між серцем і любов'ю
пройшла випробування сучасністю.

Коли Барні Кларк, стоматолог на пенсії,
з кінцевою стадією серцевої недостатності,

отримав перше штучне серце,
створене в Юті 1982-го року,

його 39-річна дружина запитала лікарів:

"Чи зможе він і надалі мене любити?"

Сьогодні ми знаємо, що серце
не є джерелом любові

чи інших емоцій.

Насправді наші предки помилялися.

Але чим далі, тим більше ми розуміємо,

що зв'язок між серцем
та емоціями доволі тісний.

Серце, можливо, й не створює наші емоції,

проте дуже чутливо на них відгукується.

У певному сенсі,
літопис нашого емоційного життя

записаний у нашому серці.

Страх і розпач, наприклад,
можуть спричинити глибоку травму серця.

Нерви, що контролюють несвідомі
процеси, такі як серцебиття,

можуть відчути переживання людини

і спричинити неадекватну
реакцію "боротьби або втечі",

що змушує кровоносні судини звужуватися,

серце битися швидше,

а кров'яний тиск підвищуватися,

спричиняючи пошкодження.

Іншими словами,

стає дедалі зрозумілішим,

що серце надзвичайно
чутливе до нашої нервової системи,

підкреслюючи цим
свій метафоричний образ.

Існує хвороба серця, що була вперше
виявлена два десятиліття тому,

вона має назву "кардіоміопатія такоцубо",
або ж "синдром розбитого серця".

Під час недуги серце різко слабшає,
реагуючи на інтенсивний стрес чи розпач,

такий як розрив стосунків
чи навіть смерть коханої людини.

Як зображено на цьому фото,
страждаюче серце всередині

дуже відрізняться від нормального
органа, розташованого ліворуч.

Серце вражається хворобою

і часто надувається у своєрідну
форму – "такоцубо",

яка зображена праворуч.

Це японський глечик із широкою
основою та вузькою шийкою.

Ми не знаємо точно,
чому це відбувається,

цей синдром зазвичай зникає
впродовж декількох тижнів.

Однак, у найбільш гострий період

він може спричинити серцеву недостатність,

небезпечну для життя аритмію

та навіть смерть.

Наприклад, у моєї пацієнтки,
жінки похилого віку,

нещодавно помер чоловік.

Звісно, вона була засмучена,
проте прийняла це.

Може, навіть трохи відчула полегшення.

Він дуже довго хворів,
у нього розвинулося слабоумство.

Проте через тиждень після його похорону
вона розглядала його фото

та була просто вбита горем.

Згодом у неї з'явився біль у грудях
і, як наслідок – задишка,

напухли вени на шиї, лоб пітнів,

було помітне важке дихання,
коли вона просто сиділа на стільці.

Це все симптоми
серцевої недостатності.

Її доправили до лікарні,

де ультразвукове обстеження
підтвердило наші побоювання:

майже половина серця
жінки була пошкоджена

і роздулася в своєрідну форму "такоцубо".

Але жоден з інших тестів
не показав відхилень,

і не було ніяких ознак звуження артерій.

Через два тижні її емоційний
стан стабілізувався і став нормальним,

а ультразвукове обстеження показало,
що її серце теж повернулося

до норми.

Кардіоміопатія такоцубо спричиняється
різними стресовими ситуаціями,

такими, як публічні виступи,

(Сміх)

(Оплески)

суперечки, програш в азартні ігри,

навіть вечірка-сюрприз
на день народження.

(Сміх)

Хвороба навіть була пов'язана
з масштабним соціальним потрясінням,

як після стихійного лиха.

Наприклад, у 2004 році

потужний землетрус зруйнував
район на найбільшому острові в Японії.

Більше 60 людей загинули,
а тисячі було поранено.

На піку цієї катастрофи,

як показали дослідження,
випадки кардіоміопатії такоцубо

у цьому районі зросли в 24 рази
впродовж одного місяця після трагедії,

порівняно з аналогічним
періодом минулого року.

Рівень спалахів такоцубо
серед мешканців

тісно корелює
з інтенсивністю поштовхів.

Майже в кожному випадку пацієнти
проживали поруч з епіцентром землетрусу.

Цікаво, що кардіоміопатія такоцубо
з'являється і після радісних подій.

Проте на них серце реагує дещо інакше.

Воно розширюється посередині,
а не у своїй верхній частині.

Чому емоції та перепади настрою
спричиняють різні кардіологічні зміни,

залишається загадкою.

Можливо, як оду давнім філософам,
сьогодні ми можемо сказати,

що навіть якщо серце
не є вмістилищем емоцій,

проте певною мірою
цей орган створює та переживає

їхній біологічний аналог,

і робить це у дивовижний
та загадковий спосіб.

Серцевий синдром, у тому числі
й несподівану смерть,

вже давно діагностують у осіб, які
пережили інтенсивний емоційний стрес,

смуток чи тривогу.

1942-го року

гарвардський фізіолог Волтер Кеннон
опублікував працю "Смерть вуду",

в якій він описує
випадки смерті від страху

людей, які вірили в те,
що їх прокляли чаклуни,

або переживали через те, що з'їли
табуйований фрукт.

У багатьох випадках жертви,
зовсім зневірившись, падали мертвими.

У всіх цих випадках спільним було те,
що люди цілком вірили,

ніби існує зовнішня сила, яка й
повинна спричинити їхню кончину

і проти якої вони безсилі.

Це відчуття безпорадності,
на думку Кеннона,

спричиняє безумовну
фізіологічну відповідь організму,

коли кровоносні судини
звужуються до такого розміру,

що об'єм крові різко зменшується,
кров'яний тиск знижується,

серце раптово слабшає,

і не може транспортувати кисень,

і зрештою, брак кисню веде
до масової відмови органів.

Кеннон вважає, що "смерть вуду"

притаманна лише нецивілізованим
чи "примітивним" людям.

Проте, в наступні роки було виявлено,
що смерть такого типу трапляється

і серед сучасних людей також.

У наші дні смерть від розпачу фіксують
серед подружніх пар і родичів.

Розбите серце
буквально й образно мертве.

Ця асоціація є слушною
навіть щодо тварин.

У цікавому дослідженні, розміщеному
в журналі "Science" 1980 року, науковці

годували замкнених у клітках кроликів
за дієтою з високим рівнем холестерину,

щоб досліджувати його вплив
на розвиток кардіологічних захворювань.

Несподівано вони встановили, що у деяких
кроликів виникло значно більше хвороб,

і це ніяк не можна було пояснити.

Адже дієта, середовище та гени
були у всіх кроликів дуже схожими.

Тож дослідники вирішили,
що це може залежати від того,

як часто відбувалася їхня
взаємодія з тваринками.

Тому експеримент повторили.

Кроликів розділили
на 2 групи, обидві з них знову

годували їжею з високим
рівнем холестерину.

Проте кроликів з однієї групи
виймали з кліток, гладили,

говорили до них та гралися з ними,

а іншу частину тварин залишили

в клітках на самоті.

Через рік розтин показав,

що кролики з першої групи,

які отримували людську увагу,

мали на 60% менше кардіологічних
захворювань, ніж тварини іншої групи,

незважаючи на однаковий рівень
холестерину, тиск та швидкість серцебиття.

Зараз піклування про серце
стало не лише заняттям філософів,

які зосереджувалися на його
метафоричному значенні,

а все частіше входить
до компетенції таких лікарів, як я,

і це відкриває шлях технологіям,
які ще століття тому,

через сакральний статус серця
в людській культурі,

були немислимі.

З часом серце перетворилося

з майже надприродного об'єкта,
оповитого метафорами та значеннями,

на пристрій, яким можна
маніпулювати та контролювати.

Проте не слід забувати головне:

зараз ми розуміємо, що ці дії

повинні не лишати
поза увагою наше емоційне життя,

яке, як вважалося століттями,
вміщує наше серце.

Наприклад, розглянемо
статтю "Спосіб життя серця",

опубліковану в 1990-му році
у британському журналі "The Lancet".

48 пацієнтів із помірною та важкою
ішемічною хворобою були випадково

розділені на дві групи:
групу зі стандартним лікуванням,

та групу з активним способом життя,
що включав вегетеріанську дієту,

помірні заняття
аеробікою, відвідування

групи психологічної підтримки

та поради щодо боротьби зі стресом.

Дослідження встановило,
що такий спосіб життя пацієнтів

принаймні на 5% знизив
утворення коронарних бляшок.

Тоді як пацієнти з контрольної групи

мали на 5% більше
коронарних бляшок на рік

та на 28% більше за 5 років.

Також у них було
майже вдвічі більше випадків,

таких як серцеві напади,
коронарне шунтування

і смерть, пов'язана з проблемами серця.

Цікавим є той факт,

що деякі пацієнти з цієї групи також
дотримувалися дієти та виконували вправи

майже з тією ж інтенсивністю,
як і в експериментальній групі.

Проте їхня хвороба серця досі прогресує.

Лише дієти та вправ недостатньо,
щоб сприяти регресу хвороби.

У наступних одно-
та п'ятирічних дослідженнях

керування стресом тісніше корелювало

з регресом ішемічної хвороби серця,

аніж фізичні вправи.

Звісно, ці й подібні
дослідження не є масштабними,

і, звичайно, кореляція
не доводить причинну залежність.

Можна припустити, що стрес сприяє
виникненню шкідливих звичок,

і саме вони підвищують ризик розвитку
хвороб серцево-судинної системи.

Але так само, як і у випадку асоціації
куріння з раком легенів,

коли багато праць
розповідають про те ж саме,

і коли є механізми, які пояснюють
причинно-наслідковий зв'язок,

то здається просто примхою
заперечувати, що він, напевне, існує.

Чимало лікарів дійшли тих же висновків,
що і я, з мого майже двадцятирічного

досвіду роботи лікарем-кардіологом:

емоційна складова серця
поєднана з його біологічною частиною

несподіваним та загадковим способом.

І нині у медицині серце
продовжує мислитися як механізм.

Таке сприйняття мало значні переваги.

Кардіологія, моя галузь,

безсумнівно, є однією з найбільших
історій успіху у науковому світі

за останні 100 років.

Стенти, кардіостимулятори,
дефібрилятори, коронарне шунтування,

пересадка серця –

усі ці речі були розвинуті або ж
винайдені після Другої світової війни.

Однак, можливо,

ми наближаємося до межі того,
що медицина може вдіяти

для боротьби з хворобою.

Дійсно, швидкість зменшення рівня
смертності від серцево-судинних

захворювань значно сповільнилася
за останнє десятиліття.

Нам потрібно буде
перейти до нової парадигми,

щоб продовжити прогрес у тому темпі,
до якого ми вже звикли.

У цій парадигмі психологічні фактори
повинні бути відправною точкою і центром

наших міркувань про хвороби серця.

Це буде важка боротьба,

в основному через
значну недослідженість цього питання.

Американська асоціація серця досі
не внесла емоційний стрес

до провідних факторів ризику
розвитку серцевих захворювань.

Може, через те, що знизити рівень
холестерину значно легше,

ніж полегшити емоційний
та соціальний розлад.

Та може, є й кращий шлях,

якщо ми зрозуміємо,
що коли ми кажемо "розбите серце",

ми інколи дійсно говоримо про
по-справжньому зруйнований орган.

Ми повинні приділяти більше уваги
силі та важливості наших емоцій,

таким чином піклуючись про серце.

Я зрозумів, що емоційний стрес,

часто впливає на наше життя
та може призвести і до смерті.

Дякую!

(Оплески)