Як алкоголь спричиняє сп'яніння? - Джуді Ґрізел

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/how-does-alcohol-make-you-drunk-judy-grisel

Етанол - молекула, яка складається з декількох атомів карбону, і саме він спричиняє сп'яніння. Те, що зазвичай називають алкоголем, етанол - це активний інгредієнт алкогольних напоїв. Як насправді він викликає сп'яніння, і чому він так по-різному впливає на людей? Джуді Ґрізел досліджує подорож алкоголю нашим тілом.

Урок - Джуді Ґрізел, режисура - Антон Богатий.

Етанол - молекула, яка складається
з декількох атомів карбону,

і саме він спричинює сп'яніння.

Те, що зазвичай називають просто
алкоголем –

це етанол, активний інгредієнт
алкогольних напоїв.

Через свою просту будову він здатний
проникати через мембрани

і ховатися у закутках клітин,

та по-різному впливати на організм,
в порівнянні з більш складними молекулами.

Тож як насправді він викликає сп'яніння,

і чому він так по-різному
впливає на людей?

Щоб відповісти на ці питання,

ми повинні дослідити, як алкоголь
подорожує нашим тілом.

Алкоголь потрапляє в шлунок,
а потім виділяється в кров

через шлунковий тракт,
і особливо - тонкий кишечник.

Вміст шлунку впливає
на швидкість потрапляння

алкоголю в кров, адже після їжі
ворота шлунку,

що розділяють шлунок і тонкий кишечник,
зачиняються.

Тож після ситного прийому їжі
рівень алкоголю, що потрапить у кров,

може становити лише четвертину тієї ж
кількості, випитої на порожній шлунок.

Через кров алкоголь надходить до органів,

особливо туди, де кров'яний потік
інтенсивніший:

печінка та мозок.

Спочатку він вражає печінку, і її ферменти

розкладають молекули алкоголю в два етапи.

Фермент алкогольдегідроназа перетворює
алкоголь в токсичний етаналь.

Потім фермент альдегіддегідрогеназа
розщеплює його до нетоксичних ацетатів.

По мірі циркуляції крові,
печінка поступово нейтралізує алкоголь,

але від цієї здатності печінки
залежить, скільки алкоголю

надійде до мозку та інших органів.

Чутливість мозку відповідає
за емоційні, когнітивні

та поведінкові ефекти алкоголю -
також відомі як сп'яніння.

Алкоголь вмикає
основне гальмо мозку - ГАМК,

і приглушує основний збудник -
глютамінову кислоту.

Це послаблює зв'язки між нейронами,
саме тому

помірна доза алкоголю спричиняє
розслаблення, велика - сонливість,

а критично велика кількість алкоголю
порушує нормальну роботу мозку.

Алкоголь також стимулює
невелику групу нейронів,

що простягається від середнього мозку
до прилеглого ядра,

ділянки, відповідальної за мотивацію.

Як і всі речовини,
що викликають звикання,

алкоголь стимулює вироблення дофаміну
в прилеглому ядрі,

що і спричиняє відчуття задоволення.

Алкоголь також змушує інші нейрони
синтезувати та виділяти ендорфіни.

Ендорфіни допомагають нам заспокоїтися
у стресових або небезпечних ситуаціях.

Підвищення рівня ендорфіну
спричиняє ейфорію

та розслаблення, що часто асоціюють
з уживанням алкоголю.

В результаті,

по мірі того, як печінка розщеплює
алкоголь, його дія на мозок послаблюється

і сп'яніння зникає.

Індивідуальні особливості людини в певний
період подорожі алкоголю нашим організмом

можуть викликати різні реакції
сп'яніння в людей.

Наприклад, чоловік і жінка однакової ваги,
які випили однакову кількість алкоголю

під час прийому однакової їжі, все одно
будуть мати різний рівень

концентрації алкоголю в крові.

Через те, що, зазвичай, жінки
мають менше крові

й більше жирових тканин,

які потребують менше крові, ніж м'язи.

Споживання однакової кількості алкоголю
на менший об'єм крові

означає, що для жінок його концентрація
буде більшою.

Генетична відмінність ферментів печінки
також є причиною

різного впливу алкоголю на організм.

Постійне вживання алкоголю може збільшити
вироблення цих ферментів,

що призведе до несприйняття акоголю.

Однак, у людей, що надмірно вживають
алкоголь протягом тривалого часу,

може розвинутися недостатність печінки,
що призводить до зворотнього ефекту.

Тим часом, генетичні відмінності
у передачі дофаміну, ГАМК

та ендорфіну здатні
призвести до алкоголізму.

Ті, хто від народження мають низький
рівень ендорфіну чи дофаміну,

використовують алкоголь,

як "ліки для душі".

Деякі люди мають більшу схильність
до алкоголізму

через надмірну чутливість ендорфіну,
який викликає приємні відчуття

від алкоголю.

У інших різниться спосіб передачі ГАМК,

що робить їх надзвичайно чутливими
до седативного впливу алкоголю

і більш схильними до алкоголізму.

Тим часом мозок адаптується до постійного
споживання алкоголю, зменшуючи передачу

ГАМК, дофаміну та ендорфіну, і збільшуючи
вироблення глутамінової кислоти.

Це означає, що люди з алкозалежністю
зазвичай тривожні, мають проблеми зі сном

та отримують все менше задоволення.

Такі фізіологічні зміни призводять
до безконтрольного пиття,

де нормою є вживання,
а не відмова від нього,

що і створює порочне коло.

На сприйняття алкоголю впливають теж
спадковість і життєвий досвід людини.

Це означає, що деякі люди більше схильні

до вживання алкоголю, ніж інші,

а ця звичка спричиняє зміни у фізіології
та поведінці.