Чому мова - найбільший винахід людства?

Цивілізація спирається на мову, як стверджує розробник мов Девід Петерсон. У палкій і водночас веселій промові він пояснює, як вивчення, збереження та створення нових мов допомагає нам зрозуміти, що всі ми люди. Петерсон також проводить короткий урок з високої валерійської, однієї з двох мов, яку він створив для «Гри престолів» (інша — дотракійська). «Мова — це не просто засіб, це наш спадок, це те, що робить нас людьми», — каже він.

Ложки.

Картонні коробки.

Дитяча залізниця.

Святкові прикраси.

Надувні будинки.

Ковдри.

Кошики.

Килими.

Відкидні столики.

Смартфони.

Піаніно.

Халати.

Фото.

Що пов'язує ці речі між собою,

крім того, що це фото,
які я зробив за останні три місяці,

і тому маю авторські права на них?

(Сміх)

Це винаходи,

які були створені за допомогою мови.

Без мови не було б нічого з цих речей.

Уявіть, як можна створити хоча б щось

із цього переліку,
або ж будівлю, таку ж будівлю як от ця,

без використання мови

або без знань, які передаються мовою?

Власне кажучи, мова —
це найважливіше з усього

у цілому світі.

Вся наша цивілізація тримається на мові.

А тих, хто присвячує життя
її дослідженню, —

досліджує її виникнення,
відмінності між людськими мовами,

а також між мовами
і комунікативними системами тварин —

називають лінгвістами.

Формальна лінгвістика — відносно
молода область знань,

але на її рахунку багато
важливих відкриттів.

Наприклад, те, що системи
людського спілкування

істотно відрізняються від систем
спілкування тварин,

що всі мови однаково виразні,

навіть коли це досягається по-різному.

Та незважаючи на це,

є багато любителів, котрі висловлюють
свої міркування про мову,

так, наче вони лінгвісти,
вважаючи, що їм на це дає право

те, що вони, звісно, говорять мовою.

А раз ви говорите мовою,
то маєте не менше право, ніж хтось інший,

говорити про її функціонування.

Уявіть, що в розмові з хірургом,

ви скажете: «Послухайте, друже,

я маю серце вже, скажімо, 40 років.

Я таки розбираюсь
в аортальних клапанах і їх заміні.

Гадаю, що моя думка
нічим не гірша за вашу».

Саме так все і відбувається.

Ніл Деграсс Тайсон говорить,
що в фільмі «Прибуття»

для спілкування з прибульцями,

він би запросив радше криптографа —
людину, здатну перекодувати

незнайому систему знаків

знайомою мовою,

ніж лінгвіста —

бо про що лінгвіст може говорити з тими,

хто говорить незнайомою мовою?

Хоча, звісно, фільм «Прибуття»
теж має свої вади.

Ну от самі скажіть,

на нашу планету на гігантських кораблях
прилітають прибульці,

і все, що їм потрібно, —
поговорити з нами,

а ми підшуковуємо лише одного лінгвіста?

(Сміх)

Уряд США на бобах, чи що?

(Сміх)

Все це можна списати на нерозуміння того,

чим є мова,
та як її правильно досліджувати,

і що таке лінгвістика.

На мою думку, в основі багатьох таких
непорозумінь лежить ідея,

яка підсумована
в чудовій статті «Форбс» про те,

чому старшокласники не повинні
вивчати іноземні мови.

Я приведу цитати зі статті,

і хочу, щоб ви здогадалися,

що стоїть за цими думками та ідеями.

«Американці рідко читають класику,
навіть в перекладі».

Іншими словами, навіщо перейматися
вивченням іноземної,

якщо ви не збираєтеся читати
класику в оригіналі?

Кому це потрібно?

«Вивчення іноземної мови —
марна трата часу,

порівняно з іншими
шкільними предметами».

«У Європі багато мовних груп, які живуть
на відносно невеликій території».

Та для чого американцям
вивчати іншу мову?

Чи воно того варте?

А ось моє улюблене:

«Студенту з Бірмінгему треба проїхати

понад 1500 км, щоб дістатись
до кордону з Мексикою,

і навіть там чимало людей знають
англійську і зможуть вас підвезти».

Простіше кажучи, помахайте руками,
і ви зможете

дістатися до потрібного місця,

тож у будь-якому випадку,
вчити мову немає сенсу.

Ці погляди ґрунтуються на
такій концептуальній метафорі:

мова — це засіб.

В цій метафорі є частка правди.

Мова — це певний засіб,

який відкриває широкі можливості тим,
хто знає місцеву мову.

Але вважати, що мова є лише засобом

було б цілком хибним.

Якби мова була засобом, то, по правді,
це був би поганенький засіб.

Ми б давно його змінили на щось краще.

Згадайте будь-яке речення.

Ось речення, яке, я певен,
я вживав: «Вчора я бачив Кіна».

Мого друга звуть Кін.

Коли я кажу речення «Вчора я бачив Кіна»,

ви справді гадаєте,

що думка, яка існує в моєму мозку,
передається вам

цим реченням?

Навряд чи, бо тут задіяно багацько всього.

Так, коли я кажу «вчора»,

я можу думати про те, якою була
погода в тому місці, де я був вчора.

І коли почну згадувати,

то напевне згадаю, що щось забув
відправити поштою, і це справді так.

Смішно, я планував цей жарт,
але я й справді забув дещо відправити.

І тепер мені потрібно
зробити це в понеділок,

тому що в понеділок я повертаюся додому.

І авжеж, коли я подумаю про понеділок,

я згадаю пісню «Чумовий понеділок»
групи «Bangles»

Коли я кажу «бачив»,
я згадую таку приказку:

«Чув глухий, що сказав німий,
що бачив сліпий, як тікав кривий».

Я завжди її згадую.

Кожен раз, коли чую слово «бачив»,
згадую цю приказку,

тому що мій дідусь її не раз вживав,

тож мої думки перескакують на дідуся.

І знов-таки, чомусь ми повертаємось
до «Чумового понеділка».

А щодо Кіна, коли я кажу
щось на кшталт: «Вчора я бачив Кіна»,

то згадую обставини, за яких я його бачив.

А сталося це того дня.
Ось він із моєю кішкою.

І авжеж, коли я думаю про Кіна,

я думаю, що зараз він прямує
до університету Каліфорнії

і згадую, що мій близький друг Джон
і моя мама

закінчили цей університет,

а моя кузина Кеті щойно туди вступила.

І знову «Чумовий понеділок».

І це лише частина того,
що відбувається в голові

за той проміжок часу,
поки ви розмовляєте.

А все, що нам потрібно витягти з цього

суцільного безладу в нашій голові —
це те, що я сказав.

Ось так все і відбувається.

(Сміх)

Чи варто дивуватись,
що наша система така убога?

Уявіть, я проведу паралель,

уявіть, що вам захотілося дізнатись,
як це — з'їсти торт,

і замість того, щоб просто з'їсти його,

натомість вам потрібно було б ковтати
інгредієнти торта,

один за одним,

разом з описом приготування

торта з цих інгредієнтів.

Вам би довелося з'їсти і сам рецепт.

(Сміх)

Якщо б ми так куштували торти,

ми б їх ніколи не їли.

І все ж, мова — це один-єдиний спосіб

зрозуміти, що ж там відбувається
в наших головах.

Ця наша внутрішня сутність,

те, що робить нас людьми,

те, що відрізняє нас від тварин,

це те, що десь всередині нас,

і все, що у нас є, щоб це виразити —
це наші мови.

Мова — найкращий спосіб виразити те,
що відбувається в голові.

Уявіть, що я задав
таке масштабне питання як:

«Яка природа мислення та емоцій?»

Ви, мабуть, вирішили б

розглянути якомога більше мов.

Однієї не достатньо.

Наведу вам приклад,

це фото маленького Римлянина,

яке я зробив 12-Мп камерою.

А тепер ця ж фотографія з набагато
меншою кількістю пікселів.

Безумовно, жодне з цих фото не є котом.

Але одне з них значно краще, ніж інше
дає уявлення про кота.

Мова — це не просто засіб.

Це наш спадок,

це наш спосіб передати,
як це — бути людиною.

І під словом «наш» спадок,
я маю на увазі весь людський рід.

Із втратою лише однієї мови,
картина стає більш розмитою.

Протягом останніх 10 років, моєю роботою,

а також відпочинком
і просто задоволенням,

було створення мов.

Вони називаються «конлінгвами»,

або штучними мовами.

Зараз, співставляючи факти

про те, що на землі зникають мови,

і що я створюю нові мови,

ви можете подумати,
що між цими двома процесами

існує глибокий взаємозв'язок.

Насправді, багато хто поєднав ці точки.

Ось той, хто несамовито кричав,

що в «Аватарі» Кемерона
звучала штучна мова.

Він казав: «За три роки,

які знадобилися Джеймсу Кемерону,

щоб випустити на екрани «Аватар»,
мова зникла».

Але, насправді, все серйозніше.

«На'ві, на жаль, не заповнить порожнечу,
яка залишилась після неї...»

Це справді глибоке
і болісне твердження –

якщо ви про це зовсім не думаєте.

(Сміх)

Тут, в Каліфорнії,

я отримав дві спеціальності.

Одна з них — лінгвістика,
інша — англійська.

І, звичайно, спеціалізація з англійської,

вивчення англійської —
це не те вивчення мови, яке нам відоме,

це вивчення літератури.

Література — це прекрасно,

тому що, по суті, література —
це мистецтво в широкому розумінні слова.

Вона входить до категорії мистецтва.

Що ж відбувається в літературі:

автори створюють зовсім
нових персонажів та історії.

Цікаво спостерігати,

як автори вкладають у вигаданих істот

глибину і почуття,
і просто неповторний дух.

Більш того, ось погляньте.

Цілі серії книг

написані про вигаданих персонажів.

Ціла книга про вигадану людину,
якої не існує.

Є ціла книга про Джоржа Ф.Бабіта,

персонажа з «Бабіта» Сінклера Льюїса,

і запевняю вас,
що ця книга довша за «Бабіта»,

за той невеличкий твір.

Хтось її пригадує?

Досить-таки добротна книга, насправді

навіть краща за «Головну Вулицю»,
така моя нескромна думка.

Ми таки ніколи не сумнівались,
що література цікава.

Але, незважаючи на це,

навіть лінгвісти не цікавляться,
що можуть розказати штучні мови

як художні витвори,
про глибину людського духу.

В мене є чудовий приклад.

Нещодавно в університетському
журналі для випусників

написали про мене статтю.

І коли писали статтю,

вони хотіли знайти для мене опонента,

що, в ретроспективі, здається дивним.

Ви розповідаєте про людину,

і шукаєте опонента цієї людини.

(Сміх)

Зрештою, це хвалебна стаття,
але все ж таки.

Їм вдалося залучити
одного з найкращих

сучасних лінгвістів,
а саме, Джорджа Лакофа,

який працює в Берклі.

Його робота назавжди
змінила мовознавство

і когнітивістику.

Коли його спитали про мою роботу
і загалом про створення мов,

він сказав: «У сфері вивчення мови
ще багато роботи.

Варто зайнятися чимось справжнім».
(Джорж Лакоф, 2014)

Так.

«Чимось справжнім».
Це вам нічого не нагадує?

Виходячи з тієї ж концепції,
яку він же і представив,

повернуся до концептуальної метафори

«мова як засіб».

Здається, він працює в рамках
цієї метафори,

що мова корисна тоді, коли
використовується для спілкування.

Мова не має користі,
коли не використовується для спілкування.

Вас може зацікавити питання:
«Що ми робимо з мертвими мовами?»

Але все ж таки...

Через таке ставлення

може здатися цілковитим безглуздям

представити на платформі Duolingo
курс високої валерійської мови,

яку я створив для «Ігор престолів»
компанії HBO.

Вас, мабуть, зацікавить:
що саме вивчають 740 000 людей?

(Сміх)

Тож давайте поглянемо.

Що ж вони вивчають?

Чого вони могли б навчитися?

Враховуйте те, що ця мова є іноземною

для англомовних людей,

які не так багато вчаться.

Ось речення, яке вони
навряд чи десь застосують у спілкуванні

коли-небудь в житті:

«Vala ābre urnes».

«Чоловік бачить жінку».

Маленька риска є позначенням,

тобто вона означає «дослівно».

Насправді, вони дізнаються захопливі речі,

особливо, якщо це англомовні студенти.

Вони дізнаються, що дієслово може
стояти в кінці речення.

В англійській такого не буває,
особливо, коли є два іменники.

Вони дізнаються,

що мова може не мати артикля "the" —
він взагалі відсутній.

Так буває в деяких мовах.

Вони дізнаються, що довга голосна може
тривати, насправді, довше,

а не відрізнятись за якістю.

В нашій мові всі довгі голосні
мають однакову тривалість.

Студенти дізнаються, що існують
невеликі модуляції голосу.

Гм? Гм?

Є флексії, які називають
відмінковими закінченнями іменників,

(Сміх)

ці флексії вказують на відношення
між словами у реченні.

Навіть коли не змінювати
порядок слів у реченні,

але змінити закінчення,

відношення між словами зміниться.

Студенти дізнаються про те, що мови
по-різному впорядковують одні і ті ж речі,

а також, що вивчення мов
приносить задоволення.

Вони вчаться поважати мови,
Мови з великої літери.

І якщо врахувати, що 88% американців
говорять удома тільки англійською,

гадаю, це не так вже й погано.

Знаєте, чому на планеті зникають мови?

Не тому, що уряд насаджує одну мову
маленьким групам,

чи тому, що зникає ціла група носіїв мови.

Безумовно, таке бувало,
і таке буває й зараз,

але це не основна причина.

Основна причина в тому,
що дитина народжується в сім'ї,

де говорять мовою, яка не є широко
вживаною в громаді,

і дитина не вивчає її.

Чому?

Тому, що мову не цінують в громаді.

Мова не знадобляється,

тому що вам не знайти роботи,
якщо ви говорите цією мовою.

Якщо розглядати мову тільки як засіб,

тоді вивчення рідної мови
таке ж доцільне,

як і вивчення високої валерійської,

то чому цим перейматися?

І...

Можливо, вивчаючи мови,
ми не станемо вільніше ними говорити.

Та, може, це вже не так і важливо.

Можливо, якщо більше людей
стане вивчати більше мов,

у нас буде більше толерантності до мов

і менше мовного імперіалізму.

Можливо, якщо ми справді почнемо
поважати мову за її суть, —

буквально, як найбільший винахід
в історії людства —

то в майбутньому

ми побачимо, як зникаючі мови
перетворюються на живі мови,

а не музейні експонати.

(Висока валерійська) Kirimvose.
Дякую.

(Оплески)