Чому я понад усе на світі боюсь виступати перед публікою

Меґан Вошінґтон - одна з найвідоміших співачок-піснярів у Австралії. Вона змалку заїкається. У цій сміливій, щирій промові вона розповідає, як бореться із цим розладом мовлення - уникає поєднання звуків "с" і "т", обманює свій мозок, в останню хвилину вимовляючи зовсім інші слова, ніж планувала, і - так! - співає те, що хотіла просто сказати.

Коли я погодилась на це, я не знала

чого чекають від мене: промови чи співів?

Але коли мені повідомили,
що темою буде мова,

я зрозуміла - я маю, про що розповісти.

У мене є вада.

Це не найгірша річ на світі.

В мене все добре.

Я не вмираю від болю.

Я знаю, що люди по всьому світу

стикаються зі ще гіршими проблемами,

але для мене мова та музика

безнадійно пов'язані з моєю вадою.

Річ у тому, що я заїка.

Може здаватися дивним, що більшу частину

мого життя я провела на сцені.

Ви напевно подумаєте,
що я почуваюсь комфортно

у публічній сфері,
і так само тут і зараз,

коли стою перед вами.

Але правда в тому,

що я провела своє життя

до цього моменту,

і навіть у цей момент,

відчуваючи панічний страх перед

публічними виступами.

Публічний спів -
зовсім інша справа. (Сміх)

Але ми скоро повернемося до цього.

Я ще ніколи не говорила
про це так детально.

Напевно тому,
що я завжди жила надіями,

що коли я стану дорослою,

я вже не буду заїкатися.

І я мала нав'язливу ідею,
що коли виросту,

я вивчу французьку мову,

і коли виросту,
навчуся заробляти гроші,

дорослою, я не буду заїкатися, і тоді

я зможу виступати перед публікою,
і можливо стану

прем'єр-міністром і всім ким захочу.

(Сміх)

Отже, я можу говорити про це зараз,

тому що я вже досягнула того моменту, коли

я вже доросла, - мені 28.

Я доволі впевнена, що я вже доросла.

(Сміх)

І вже доросла жінка,

яка робить кар"єру співачки,

і яка має мовні вади.

Отже, мені, напевно варто все пояснити.

Все ж у заїкання мабуть є і цікаві сторони.

Як на мене, найгірше, що може статися -

це зустрітися із іншим заїкою.

(Сміх)

І це сталося зі мною у Гамбурзі,

коли я зустріла хлопця, і він сказав:

"Привіт! М-м-мене звати Джо",

і я відповіла: "О привіт, м-м-мене звати Меґ".

Ви можете уявити мій жах, коли я зрозуміла,

що він подумав, що я насміхаюся над ним.

(Сміх)

Люди думають, що я напідпитку. Завжди.

(Сміх)

Люди думають, що я не пам"ятаю їхніх імен,

коли я вагаюсь перед тим, як сказати їх.

І це надзвичайно дивна річ, адже

власні назви даються найважче.

Якщо у реченні я намагаюсь
вжити слово "середа"

і вже ось-ось маю сказати його,

і я відчуваю, що буду затинатися,

я можу замінити слово на "завтра",

або на "день після вівторка",

або ж на щось зовсім інше.

Це незграбно,
але ти можеш справитися з цим,

щоразу я намагаюсь покращити

цей хитрий засіб спілкування,

коли в останній момент ти змінюєш

слово і обманюєш свій мозок.

Але ти не можеш змінювати людські імена!

(Сміх)

Коли я співала у стилі джаз,

я працювала із піаністом на ім'я Стів.

Як ви вже напевно здогадалися,

С"с та Т"с, разом або окремо,

є моїми слабкими місцями.

Але мені неохідно було представити групу

під імпровізований акомпанемент,

і коли потрібно було називати ім"я Стіва,

я часто запиналася на "Ст". Це було трошки

незграбно і ніяково, і це дуже пригнічує.

І тому після декількох таких випадків

Стів успішно став Сівом,

і ми вирішили проблему таким шляхом. (Сміх)

Я пройшла багато терапій,

і загальною формою лікування є використання

техніки, яку називають "плавна вимова",

де ти, наче співаючи, вимовляєш кожне слово.

Ніби з"єднуєш усе разом у такій

монотонній, дитячій вчительській манері,

що робить твоє звучання урівноваженим,

наче ти випив багато заспокійливого,
і все довкола добре.

Насправді, це не я.

Але я дійсно використовую цей метод.

Я використовую його, виступаючи у прямому ефірі

або коли даю інтерв"ю на радіо, і тоді,

коли економія ефірного часу надважлива.

(Сміх)

Я роблю це заради своєї справи.

Але митцеві, який відчуває, що його робота

грунтується лише на чесності

та справжності,

такий спосіб видається обманом.

Саме тому перед тим, як заспівати, я хочу

розповісти вам, що означає для мене співати.

Це більше,ніж просто видавати гарні звуки,

і більше, ніж створювати гарні пісні.

Це більше, ніж бути відомою чи зрозумілою.

Більше, ніж ділитись із вами всім,
що я відчуваю

Це не про неправдиві історії

і не вигадування міфів про себе.

Якимось чином, через якусь дивовижну

синоптичну функцію людського мозку,

коли ти співаєш - ти не можеш заїкатися.

Коли я була меншою,
я використовувала цей метод

лікування, адже мені дуже добре вдавалося

співати, і тому я багато співала.

І саме тому сьогодні я тут.

(Оплески)

Дякую!

Співи - для мене приємна розрада.

Тільки співаючи, я вимовляю слова плавно.

Тільки тоді, коли те, що лунає з мого рота,

співпадає з тим, що я маю на увазі.

(Сміх)

Я знаю, що TED - це промови,

але зараз я заспіваю на TED.

Я написала цю пісню торік.

Щиро вдячна. Дякую!

(Оплески)

(Піаніно)

Я була б гарною,

але мій ніс

трошки завеликий

для мого обличчя.

Я була б мрійником,

але моя мрія

трошки завелика

для цього світу.

Я була б ангелом,

але мій німб

тьмяніє у світлі

твоєї привабливості.

Я була б джокером,

але ця карта виглядає смішно,

коли ти граєш тузом.

Я б хотіла знати,

чи є зорі у пеклі?

Я б хотіла знати,

знати, чи ти можеш сказати мені,

що змусиш мене забути усе, що знаю я.

Що я не можу обрати - відпустити чи ні.

І я б залишилась назавжди,

але мій дім

трошки задалеко

від цього місця.

Я присягаюсь, що намагалась

зупинити це,

коли приходила до тебе.

Але все, про що я можу думати,

блукаючи містами,

чи гарно я виглядаю під дощем?

І я не знаю, як хтось

настільки прекрасний

змушує мене почуватися негарною.

Який сором!

Я б хотіла знати,

чи є зірки у пеклі?

Я б хотіла знати,

чи ти можеш сказати мені,

що змусиш забути усе, що я знаю.

Що я не можу обрати - відпустити чи ні?

Дуже дякую!