Return to Video

Невідоме про дітей-мусульман у Європі

  • 0:01 - 0:05
    В дитинстві я знала,
    що наділена суперсилою.
  • 0:07 - 0:08
    Так, дійсно.
  • 0:08 - 0:09
    (Сміх)
  • 0:09 - 0:13
    Я вважала себе надзвичайною,
    оскільки я могла зрозуміти
  • 0:13 - 0:15
    і розділити почуття темношкірих,
  • 0:15 - 0:19
    таких як мій дідусь, -- консервативно
    налаштований мусульманин.
  • 0:19 - 0:24
    І, звичайно, я розуміла свою матір
    афганку, мого батька пакистанця,
  • 0:24 - 0:28
    -- не таких релігійних, більш стриманих
    і достатньо ліберальних у своїх поглядах.
  • 0:28 - 0:30
    Також я могла зрозуміти
  • 0:30 - 0:33
    і розділити почуття білих людей.
  • 0:33 - 0:34
    Білошкірих норвежців моєї країни.
  • 0:35 - 0:38
    Знаєте, неважливо, -- білий, темношкірий,
  • 0:38 - 0:40
    я всіх їх любила.
  • 0:40 - 0:41
    Я їх всіх розуміла,
  • 0:41 - 0:44
    навіть, якщо вони не завжди
    розуміли один одного;
  • 0:44 - 0:46
    вони всі були
    для мене своїми.
  • 0:46 - 0:49
    Однак, мій батько
    був занепокоєний.
  • 0:49 - 0:52
    Він стверджував, що навіть
    якщо я отримаю гарну освіту,
  • 0:52 - 0:55
    до мене все одно
    не буде справедливого ставлення.
  • 0:55 - 0:59
    Він казав, що я буду, як і раніше,
    стикатися з дискримінацією.
  • 0:59 - 1:01
    Єдиний спосіб отримати
    визнання серед білих людей --
  • 1:01 - 1:04
    стати популярною.
  • 1:04 - 1:08
    Зауважте, -- він казав це мені
    у семирічному віці.
  • 1:08 - 1:11
    Отже, коли мені було сім, він сказав:
  • 1:11 - 1:15
    "Дивись, ти можеш або піти у спорт,
    або займатись музикою".
  • 1:15 - 1:19
    На щастя, він нічого не знав про спорт,
    отже, було обрано музику.
  • 1:19 - 1:24
    Коли мені було сім років, я склала всі
    свої іграшки, ляльки
  • 1:24 - 1:25
    і викинула їх.
  • 1:26 - 1:30
    Взамін я отримала маленький
    поганенький синтезатор Casio і...
  • 1:30 - 1:31
    (Сміх)
  • 1:31 - 1:33
    Так. І уроки співу.
  • 1:33 - 1:38
    Він фактично змусив мене щодня годинами
    навчатися грі та співу.
  • 1:38 - 1:42
    Зовсім трохи часу минуло, а я виступала
    перед все більшими аудиторіями,
  • 1:42 - 1:46
    і, що дивно, я стала практично
    "дитиною з обкладинки"
  • 1:46 - 1:48
    серед культурного різномаїття Норвегії.
  • 1:49 - 1:50
    Звичайно, я цим дуже пишалась.
  • 1:51 - 1:54
    Тому, що на той момент навіть газети
  • 1:54 - 1:56
    почали писати добре
    про темношкірих людей,
  • 1:56 - 2:00
    а я в цей час відчувала,
    як зростає моя суперсила.
  • 2:01 - 2:04
    Коли мені будо дванадцять,
    я поверталась додому зі школи,
  • 2:04 - 2:05
    я дещо змінила маршрут,
  • 2:05 - 2:09
    щоб зайти по свої улюблені
    цукерки "солоні ніжки".
  • 2:09 - 2:12
    Я знаю, що звучить жахливо,
  • 2:12 - 2:13
    але я так їх любила.
  • 2:13 - 2:18
    По суті, це шматочки
    лакриці у формі ніжок.
  • 2:18 - 2:23
    Коли я промовила назву вголос,
    то зрозуміла, як жахливо вона звучить,
  • 2:24 - 2:27
    але як би там не було,
    мені вони дуже подобались.
  • 2:27 - 2:29
    На моєму шляху до крамниці
  • 2:29 - 2:33
    у дверях стояв дорослий білошкірий
    чоловік, закриваючи мені дорогу.
  • 2:33 - 2:39
    Я спробувала його обійти,
    але він зупинив мене
  • 2:39 - 2:41
    і почав пильно придивлятися до мене,
  • 2:42 - 2:44
    він плюнув мені в обличчя
    і сказав:
  • 2:44 - 2:45
    "Забирайся з дороги,
  • 2:45 - 2:49
    ти маленька чорна шльондра,
    маленька пакистанська шльондра,
  • 2:49 - 2:51
    повертайся звідки прийшла".
  • 2:52 - 2:55
    Мене охопив жах.
  • 2:55 - 2:56
    Я витріщалась на нього.
  • 2:56 - 2:59
    Я була занадто налякана, щоб
    витерти плювок зі свого обличчя,
  • 3:00 - 3:02
    навіть коли він
    змішався зі сльозами.
  • 3:02 - 3:06
    Я пам'ятаю, як озиралась навкруги,
    щохвилини сподіваючись,
  • 3:06 - 3:09
    що підійде хто-небудь із дорослих
    і зупинить цього чоловіка.
  • 3:09 - 3:14
    Але навпаки, люди поспіхом проходили
    повз мене, намагаючись не помічати.
  • 3:14 - 3:18
    Я була збентежена, оскільки думала:
  • 3:19 - 3:22
    "Ну, мої білі люди! Де ви?
    Що відбувається?"
  • 3:22 - 3:24
    Чому вони не йдуть і не рятують мене?"
  • 3:25 - 3:27
    Зайве казати, що цукерок я не купила.
  • 3:27 - 3:29
    Я бігла додому так швидко, як могла.
  • 3:30 - 3:33
    Я думала, що все буде добре,
    незважаючи на цю подію.
  • 3:33 - 3:36
    З часом, чим успішнішою я ставала,
  • 3:36 - 3:40
    тим більше стала викликати занепокоєння
    у темношкірих людей.
  • 3:42 - 3:45
    Деякі знайомі чоловіки мого батька
    вважали неприйнятним
  • 3:45 - 3:50
    і принизливим для жінки займатись музикою,
  • 3:50 - 3:52
    потрапляти до ЗМІ.
  • 3:53 - 3:59
    Минуло зовсім небагато часу, як мене
    почали атакувати на власних концертах.
  • 3:59 - 4:04
    Пам'ятаю один із концертів, -- я стояла на
    сцені, нахилившись до публіки,
  • 4:04 - 4:07
    і останнє, що я побачила -
    молоде темношкіре обличчя;
  • 4:07 - 4:11
    наступне, що я зрозуміла, -- мені
    потрапила в очі якась хімічна рідина;
  • 4:11 - 4:14
    пам'ятаю, я нічого не бачила, з моїх
    очей крапали сльози,
  • 4:15 - 4:16
    але я продовжувала співати.
  • 4:17 - 4:22
    Мені плюнув в обличчя молодий, цього разу
    темношкірий чоловік на вулиці в Осло.
  • 4:22 - 4:26
    Одного разу мене навіть
    намагались викрасти.
  • 4:26 - 4:28
    Моєму життю постійно щось загрожувало.
  • 4:28 - 4:31
    Пам'ятаю, як бородатий чоловік,
    старший за мене, зупинив на вулиці
  • 4:31 - 4:33
    і сказав: "Я так сильно ненавиджу тебе
  • 4:33 - 4:35
    тому, що ти дозволяєш
    думати нашим дочкам,
  • 4:35 - 4:38
    неначе вони можуть робити
    все, що їм заманеться".
  • 4:39 - 4:41
    Молодший чоловік попередив, щоб
    я пильнувала за собою.
  • 4:41 - 4:44
    Він сказав: "Музика протирічить ісламу
    і є роботою для шльондр.
  • 4:44 - 4:47
    Якщо ти будеш продовжувати цим займатися,
    тебе зґвалтують
  • 4:47 - 4:52
    і розріжуть тобі живіт, щоб не народилась
    ще одна шльондра".
  • 4:54 - 4:55
    І я заплуталась знову.
  • 4:55 - 4:57
    Я не могла зрозуміти, що відбувається.
  • 4:57 - 5:01
    Мої темношкірі люди почали так до мене
    відноситись -- як таке могло статися?
  • 5:02 - 5:05
    Замість того, щоб
    об'єднувати два світи,
  • 5:05 - 5:08
    я відчувала, як падаю у прірву між ними.
  • 5:08 - 5:11
    Припускаю, що той плювок в обличчя
    підірвав мою віру.
  • 5:13 - 5:15
    Коли мені виповнилось сімнадцять,
  • 5:15 - 5:18
    загрози моєму життю не припинялися,
    мене постійно переслідували.
  • 5:18 - 5:20
    Справи стали настільки кепськими,
    що моя мати сказала:
  • 5:20 - 5:24
    "Ми більше не можемо захистити тебе
    і забезпечити тобі безпеку,
  • 5:24 - 5:26
    ти мусиш поїхати".
  • 5:26 - 5:31
    Отже, я купила квиток в один кінець
    до Лондона, зібрала валізу та поїхала.
  • 5:32 - 5:36
    Сильніше за все мені розбило серце
    мовчання оточуючих.
  • 5:36 - 5:38
    Мій від'їзд із Норвегії
    був дуже публічним.
  • 5:39 - 5:43
    Ніхто з моїх темношкірих, білошкірих
    людей не промовив ані слова.
  • 5:43 - 5:46
    Ніхто не сказав: "Тримайся, --
    те, що відбувається -- неправильно.
  • 5:46 - 5:50
    Підтримайте цю дівчину,
    захистість її -- вона одна із нас".
  • 5:50 - 5:51
    Ніхто цього не сказав.
  • 5:51 - 5:54
    Навпаки, я відчувала себе
    як валіза в аеропорту,
  • 5:55 - 5:58
    яка лежить на багажній
    стрічці серед інших,
  • 5:58 - 5:59
    які кружляють по колу,
  • 5:59 - 6:02
    серед яких завжди
    лишається одна вкінці,
  • 6:02 - 6:05
    яка нікому не потрібна,
    яку ніхто не забирає.
  • 6:05 - 6:07
    Ось таке в мене
    було відчуття.
  • 6:07 - 6:12
    Я ніколи не відчувала себе такою
    самотньою і розгубленою.
  • 6:12 - 6:16
    Приїхавши до Лондона, я нарешті
    продовжила свою музичну кар'єру.
  • 6:17 - 6:20
    Нове місце, але на жаль, та сама історія.
  • 6:21 - 6:24
    Пам'ятаю, як отримала повідомлення,
    в якому писали, що мене вб'ють,
  • 6:24 - 6:28
    потечуть криваві ріки,
  • 6:28 - 6:31
    і перед смертю мене буде
    зґвалтовано багато разів.
  • 6:31 - 6:33
    Маю сказати, до цього часу
  • 6:33 - 6:35
    я отримувала повідомлення
    подібні до цього,
  • 6:35 - 6:39
    але потім почали надсилати
    загрози на адресу моєї родини.
  • 6:41 - 6:46
    І знову я спакувала валізу, залишила
    музику і переїхала до США.
  • 6:47 - 6:48
    З мене було досить.
  • 6:48 - 6:50
    Я більше не хотіла цього терпіти.
  • 6:50 - 6:53
    І вже точно не хотіла бути
    вбитою за те,
  • 6:53 - 6:58
    що навіть не було моєю мрією, --
    це був вибір мого батька.
  • 6:58 - 7:01
    Я була розгублена.
  • 7:01 - 7:03
    Наче розпадалась на частини.
  • 7:03 - 7:05
    Але я вирішила, чим хочу
    займатися в подальшому,
  • 7:05 - 7:09
    чому присвятити наступні роки свого життя,
  • 7:09 - 7:10
    підтримуючи молодь,
  • 7:10 - 7:13
    намагаючись зробити хоч
    невеликий вклад у цю справу,
  • 7:13 - 7:15
    наскільки я можу.
  • 7:15 - 7:18
    Я стала волонтером у
    у різних організаціях,
  • 7:18 - 7:23
    які працювали з ісламською
    молоддю у Європі.
  • 7:24 - 7:27
    І, на мій подив, я дізналась,
  • 7:27 - 7:32
    як багато молоді страждає
    та бореться.
  • 7:32 - 7:36
    Перед ними повставало безліч проблем,
    пов'язаних із сім'ями та суспільством,
  • 7:36 - 7:40
    які, здавалося, опікуються своєю
    гідністю та репутацією більше,
  • 7:40 - 7:42
    ніж щастям та життям власних дітей.
  • 7:44 - 7:48
    Я почала відчувати, що, певно, не була
    такою одинокою та дивною.
  • 7:48 - 7:51
    Ймовірно, моїх людей з
    такими проблемами багато.
  • 7:51 - 7:54
    Справа в тому, що
    більшість не розуміє,
  • 7:54 - 7:58
    що нас так багато зростає в Європі,
  • 7:58 - 8:00
    не маючи можливості бути самими собою.
  • 8:00 - 8:02
    Нам не дозволено бути тими, хто ми є.
  • 8:03 - 8:07
    Нам не можна одружуватися
  • 8:07 - 8:10
    або будувати стосунки з
    людьми, яких обираємо ми.
  • 8:10 - 8:12
    Нам навіть не можна
    обрати кар'єру.
  • 8:12 - 8:16
    Це норма для мусульман,
    які проживають у центрі Європи.
  • 8:16 - 8:19
    Навіть у найвільніших суспільствах
    в світі у нас немає свободи.
  • 8:20 - 8:24
    Наше життя, мрії, майбутнє
    нам не належать,
  • 8:24 - 8:27
    -- все це в руках наших
    батьків та суспільства.
  • 8:27 - 8:30
    Я дізналась безліч історій молодих людей,
  • 8:31 - 8:34
    які втрачені для усіх нас,
  • 8:34 - 8:36
    яких ми не бачимо,
  • 8:36 - 8:38
    але вони страждають.
    Страждають в самотності.
  • 8:40 - 8:44
    Діти примусово одружуються,
    піддаються насиллю, жорстокому поводженню.
  • 8:45 - 8:49
    Після кількох років роботи з молоддю
    я нарешті зрозуміла,
  • 8:49 - 8:51
    що ми не в змозі від цього втекти.
  • 8:51 - 8:56
    Я не можу провести решту свого життя
    переховуючись у страху;
  • 8:56 - 8:58
    власне, я маю щось зробити.
  • 9:00 - 9:03
    Також я зрозуміла, що моє мовчання,
    наше мовчання
  • 9:03 - 9:05
    дозволяє цьому продовжуватись далі.
  • 9:06 - 9:10
    Я захотіла застосувати свою дитячу
    суперсилу з користю, --
  • 9:11 - 9:15
    допомагаючи людям по
    обидві сторони зрозуміти,
  • 9:15 - 9:20
    як воно, бути молодою людиною, яка
    розривається між родиною та країною.
  • 9:21 - 9:24
    Я почала розповідати ці історії,
    знімаючи фільми.
  • 9:25 - 9:29
    Я хочу, щоб люди зрозуміли, що
    наслідки смертельні,
  • 9:29 - 9:31
    якщо не ставитись серйозно
    до цих проблем.
  • 9:32 - 9:34
    Мій перший фільм був про Баназ.
  • 9:35 - 9:39
    Вона була 17-річною курдською
    дівчиною, жила в Лондоні.
  • 9:40 - 9:42
    Вона була слухняною, робила все,
    що казали батьки.
  • 9:43 - 9:45
    Вона намагалась все
    робити правильно.
  • 9:45 - 9:48
    Вона вийшла заміж за хлопця,
    якого обрали батьки,
  • 9:48 - 9:51
    не дивлячись на те, що він постійно
    бив і ґвалтував її.
  • 9:52 - 9:55
    Коли вона прагнула порятунку
    у своїй родині, вони казали:
  • 9:55 - 9:57
    "Ну, повертайся додому
    і будь кращою дружиною".
  • 9:57 - 10:00
    Вони не хотіли залишатись
    з розведеною донькою на плечах,
  • 10:00 - 10:03
    оскільки це зганьбить їхню сім'ю.
  • 10:04 - 10:06
    Він бив її так сильно, що в неї
    йшла вухами кров;
  • 10:07 - 10:12
    врешті вона покинула чоловіка,
    зустріла юнака, який їй сподобався,
  • 10:12 - 10:14
    і вони покохали один одного,
  • 10:14 - 10:16
    та коли громада та сім'я дізнались про це,
  • 10:16 - 10:18
    вона зникла.
  • 10:18 - 10:20
    Її знайшли три місяці потому.
  • 10:21 - 10:25
    Її засунули у валізу і поховали
    біля будинку.
  • 10:28 - 10:32
    Її душили та забили до смерті
  • 10:33 - 10:37
    троє чоловіків, -- три кузени,
    за наказом її батька та дядька.
  • 10:38 - 10:40
    Історія Баназ стає ще драматичнішою,
  • 10:40 - 10:46
    коли ми дізнаємось, що вона зверталась
    по допомогу до поліції Англії п'ять разів,
  • 10:46 - 10:49
    розповідаючи про те, що її сім'я
    збирається її вбити.
  • 10:49 - 10:52
    Поліція не повірила і нічого не вдіяла.
  • 10:53 - 10:54
    Справа не лише
    в тому, що
  • 10:54 - 10:59
    така проблема повстає
    перед багатьма дітьми
  • 10:59 - 11:02
    в сім'ях і громадах,
  • 11:02 - 11:06
    а в тому, що їх неправильно розуміють
  • 11:07 - 11:10
    та ігнорують в країнах,
    в яких вони ростуть.
  • 11:12 - 11:16
    Коли вони зраджені власними родинами,
    вони звертаються до нас, --
  • 11:16 - 11:18
    і якщо ми їх не розуміємо,
  • 11:18 - 11:20
    ми їх втрачаємо.
  • 11:21 - 11:24
    Коли я працювала над фільмом,
    декілька людей казали мені:
  • 11:24 - 11:27
    "Ну, Діа, ти розумієш,
    це просто їхня культура,
  • 11:27 - 11:29
    це їхні взаємини з дітьми,
  • 11:29 - 11:31
    ми не можемо втручатися".
  • 11:32 - 11:35
    Можу вас запевнити, -- бути жертвою
    вбивства -- це не моя культура.
  • 11:36 - 11:37
    Розумієте?
  • 11:38 - 11:39
    Без сумніву, люди, які
    виглядають як я,
  • 11:39 - 11:42
    молоді жінки, у яких було оточення
    подібне до мого,
  • 11:42 - 11:46
    повинні мати такі самі права і
    розраховувати на захист,
  • 11:46 - 11:49
    як і будь-хто інший у вашій
    країні, чи не так?
  • 11:50 - 11:55
    У своєму наступному фільмі я хотіла
    та намагалася зрозуміти,
  • 11:55 - 11:58
    чому деякі діти-мусульмани в Європі
  • 11:58 - 12:00
    звертаються до екстремізму та насилля.
  • 12:01 - 12:02
    Але паралельно із цим
  • 12:02 - 12:05
    я зрозуміла, що дивлюсь
    в обличчя свому найбільшому жаху:
  • 12:07 - 12:09
    темношкірим чоловікам
    з бородою.
  • 12:11 - 12:14
    Таким самим чи схожим чоловікам
  • 12:14 - 12:17
    на тих, хто ганьбив мене більшу
    частину мого життя.
  • 12:18 - 12:20
    Чоловіки, яких я боялась майже
    все життя.
  • 12:20 - 12:23
    Чоловіки, яких я ненавиділа
  • 12:23 - 12:25
    протягом багатьох років.
  • 12:25 - 12:29
    Отже, наступні два роки я присвятила
    спілкуванню з ув'язненими терористами,
  • 12:29 - 12:32
    джахідами та екстремістами.
  • 12:32 - 12:35
    Я дізналась те, що було очевидним, --
  • 12:35 - 12:40
    що релігія, політика, колоніальне
    минуле Європи,
  • 12:40 - 12:44
    провали у зовнішній політиці Заходу
    протягом декількох минулих років,
  • 12:45 - 12:46
    були частинами
    загальної картини.
  • 12:47 - 12:50
    Все ж, мене більше цікавив людський фактор,
  • 12:50 - 12:51
    особисті причини,
  • 12:51 - 12:56
    чому молоді люди
    піддаються впливу таких груп.
  • 12:57 - 13:04
    Що мене здійсно здивувало, -- я зустрілась
    з покаліченими людськими долями.
  • 13:04 - 13:06
    Замість монстрів, яких я шукала,
  • 13:06 - 13:08
    яких сподівалась знайти --
  • 13:08 - 13:11
    чесно і прямо кажучи, від чого
    я думала отримати задоволення,
  • 13:11 - 13:12
    я зустрілась зі зламаними людьми.
  • 13:14 - 13:15
    Так само як Баназ,
  • 13:15 - 13:18
    я дізналася, що ці
    молоді люди страждали,
  • 13:18 - 13:21
    намагаючись побудувати міст через провалля
  • 13:21 - 13:24
    між їхніми сім'ями та країнами,
    в яких вони народились.
  • 13:26 - 13:29
    Також я дізналась, що екстремістські
    та терористичні групи
  • 13:29 - 13:33
    наживаються на почуттях
    молодих людей,
  • 13:33 - 13:36
    цинічно спрямовуючи ці почуття
    на шлях насилля.
  • 13:36 - 13:38
    Закликають: "Приєднуйся до нас,
  • 13:38 - 13:41
    відмовся від своєї сім'ї,
    від своєї країни, --
  • 13:41 - 13:43
    вони ж відмовились від тебе.
  • 13:43 - 13:46
    Для твоєї сім'ї власна гідність
    важливіша за тебе,
  • 13:46 - 13:47
    так само, як і для країни;
  • 13:47 - 13:53
    справжні норвежці, британці або французи
    завжди будуть білими, а ти -- ніколи.
  • 13:54 - 13:57
    Крім того, вони обіцяють молоді
    саме те, що ті бажають:
  • 13:58 - 14:02
    значимість, героїзм, відчуття
    приналежності та призначення
  • 14:02 - 14:04
    у спільноті, яка їх любить та приймає.
  • 14:05 - 14:08
    Вони допомагають слабким відчути силу.
  • 14:08 - 14:13
    Непомітні і тихі нарешті
    стають поміченими і почутими.
  • 14:15 - 14:18
    Ось, що вони роблять з молодими людьми.
  • 14:18 - 14:22
    Чому такі угрупування дають це все нашій
    молоді, а не ми?
  • 14:23 - 14:24
    Справа в тому,
  • 14:24 - 14:28
    я не намагаюсь виправдати
  • 14:28 - 14:31
    або пробачити будь-який прояв насилля.
  • 14:31 - 14:35
    Я намагаюсь донести те, що
    ми маємо зрозуміти, --
  • 14:35 - 14:38
    чому деякі молоді люди знаходять
    це привабливим для себе.
  • 14:40 - 14:42
    До того, я хотіла
    продемонструвати, власне,
  • 14:42 - 14:45
    ці дитячі фото деяких хлопців з фільму.
  • 14:47 - 14:50
    Мене глибоко вразило те, що
    багато з них,
  • 14:51 - 14:53
    а я би ніколи не подумала,
  • 14:53 - 14:56
    або не мають батька взагалі,
    або він був жорстоким.
  • 14:57 - 14:59
    Декілька з цих молодих людей
  • 14:59 - 15:03
    знайшли турботливого та співчутливого
    батька в обличчі
  • 15:03 - 15:05
    екстремістських груп.
  • 15:06 - 15:10
    Також я зустрілася з чоловіком, розлюченим
    через насилля на ґрунті расизму,
  • 15:10 - 15:12
    який позбавився від
    відчуття жертви
  • 15:12 - 15:14
    зайнявши місце ґвалтівника.
  • 15:14 - 15:19
    Фактично, я дізналася і зрозуміла
    жахливі речі.
  • 15:19 - 15:26
    Мене охопило те саме відчуття, як і
    у 17 років, коли я поїхала з Норвегії.
  • 15:26 - 15:30
    Така сама спантеличеність, сум,
  • 15:30 - 15:33
    відчуття зради
  • 15:35 - 15:36
    та повної самотності.
  • 15:39 - 15:42
    Таке саме відчуття загубленості
    та прірви між культурами.
  • 15:43 - 15:45
    Кажучи це, я не хочу
    йти руйнівним шляхом.
  • 15:45 - 15:48
    Я обрала камеру замість пістолета.
  • 15:48 - 15:51
    Причина -- це моя суперсила.
  • 15:51 - 15:56
    Я зрозуміла, що насилля -- не відповідь,
    треба розуміти проблему.
  • 15:56 - 15:58
    Я бачила людей,
  • 15:58 - 16:02
    з усіма їх позитивними сторонами
    та недоліками,
  • 16:02 - 16:04
    не варто й далі
    хибно ділити:
  • 16:04 - 16:06
    ми і вони, злочинці і жертви.
  • 16:06 - 16:08
    Нарешті я прийшла до висновку,
  • 16:09 - 16:12
    що мої дві культури не мають
    протирічити одна одній, --
  • 16:12 - 16:15
    навпаки, вони надали можливість
    мені прислухатись до себе.
  • 16:16 - 16:19
    Мене покинуло відчуття, що я
    маю прийняти певну сторону,
  • 16:19 - 16:21
    але на це пішло багато років.
  • 16:22 - 16:24
    Наразі так багато молоді
  • 16:24 - 16:26
    страждає від тих самих проблем,
  • 16:26 - 16:28
    вони страждають наодинці з собою.
  • 16:29 - 16:32
    І це залишає по собі рани.
  • 16:33 - 16:36
    Для деяких світосприйняття зі
    сторони радикального ісламу --
  • 16:36 - 16:39
    наче інфекція, яка потрапляє
    у відкриті рани.
  • 16:41 - 16:44
    Як каже африканське прислів'я:
  • 16:46 - 16:49
    "Якщо молодь не отримала
    настанов у селищі,
  • 16:49 - 16:52
    вона його спалить задля того,
    щоб зігрітися".
  • 16:53 - 16:55
    Мені хотілося б запитати
  • 16:56 - 16:58
    у батьків-мусульман та у
    мусульманської спільноти:
  • 16:58 - 17:01
    ви будете любити своїх дітей,
    піклуватися про них,
  • 17:01 - 17:03
    не примушуючи відповідати
    вашим очікуванням?
  • 17:03 - 17:06
    Чи виберете ви їх замість вашої гідності?
  • 17:06 - 17:09
    Ви можете збагнути, чому вони стають
    такими злими та чужими,
  • 17:09 - 17:12
    коли ви ставите вашу гідність
    вище за їхнє щастя?
  • 17:13 - 17:15
    Ви можете спробувати бути другом
    своїй дитині,
  • 17:15 - 17:17
    так, щоб вона змогла вам довіряти,
  • 17:17 - 17:19
    розповідати про свої справи,
  • 17:19 - 17:21
    а не шукала когось іншого для цього?
  • 17:22 - 17:25
    Для нашої молоді, яку вабить
    естремізм,
  • 17:27 - 17:30
    чи можете ви припустити, що ваша злість
    породжена болем?
  • 17:32 - 17:35
    Чи знайдете ви сили протистояти
    тому цинічному старому чоловіку,
  • 17:35 - 17:38
    який жадає вашої крові задля
    власної вигоди?
  • 17:39 - 17:41
    Ви можете знайти шлях у житті?
  • 17:42 - 17:44
    Ви бачите, що найсолодшою помстою
  • 17:44 - 17:48
    буде ваше щасливе, повноцінне
    та вільне життя?
  • 17:48 - 17:50
    Життя, яким керуєте ви, а не хтось інший.
  • 17:51 - 17:54
    Чому ви хочете стати ще одною
    мертвою мусульманською дитиною?
  • 17:55 - 17:59
    Хочу поставити питання нам усім -
    коли ми дослухатимемося до нашої молоді?
  • 18:01 - 18:02
    Як можемо
    підтримати їх,
  • 18:02 - 18:06
    трансформуючи біль у щось більш
    конструктивне?
  • 18:07 - 18:08
    Вони думають,
    ми їх не любимо.
  • 18:08 - 18:11
    Вони вважають, що ми
    не вболіваємо за їхнє щастя.
  • 18:11 - 18:13
    Вони впевнені, що ми не
    приймаємо їх такими, якими вони є.
  • 18:13 - 18:16
    Чи можемо ми змінити їхню думку?
  • 18:17 - 18:20
    Що нам потрібно зробити,
    щоб звернути увагу і попередити,
  • 18:20 - 18:25
    до того, як вони стануть
    жертвами або злочинцями?
  • 18:25 - 18:29
    Як ми можемо потурбуватися про них і
    переконати їх бути самими собою.
  • 18:29 - 18:34
    А не просто обурюватися, коли жертви
    насилля виглядають, як ми самі?
  • 18:34 - 18:39
    Ми можемо знайти спосіб відкинути
    ненависть і подолати суперечності?
  • 18:39 - 18:43
    Ми думаємо, що не можемо дозволити собі
    пробачити один одного або наших дітей,
  • 18:43 - 18:45
    навіть, коли вони пробачили нас.
  • 18:45 - 18:47
    Це наша спільна проблема.
  • 18:47 - 18:53
    У довгостроковій перспективі помста і
    насилля не спрацюють проти екстремістів.
  • 18:53 - 18:57
    Терористи хочуть, щоб ми сховалися вдома,
    охоплені жахом,
  • 18:57 - 18:59
    замикаючи двері і свої серця.
  • 18:59 - 19:03
    Вони хочуть завдати ран
    нашому супільству,
  • 19:03 - 19:07
    тим самим сильніше поширюючи інфекцію.
  • 19:07 - 19:10
    Вони хочуть, щоб ми стали схожими на них:
  • 19:10 - 19:12
    нетерпимими, сповненими
    ненависті та жорстокими.
  • 19:14 - 19:17
    Наступного дня після
    теракту в Парижі
  • 19:17 - 19:20
    мій друг надіслав мені фото своєї доньки.
  • 19:21 - 19:23
    Це білошкіра дівчинка та дівчинка-арабка.
  • 19:23 - 19:24
    Вони -- найкращі подруги.
  • 19:25 - 19:29
    Це фото - слабке місце екстремістів.
  • 19:31 - 19:34
    Ці дві маленькі дівчинки з
    їхньою суперсилою
  • 19:34 - 19:36
    вказують шлях
  • 19:36 - 19:39
    до побудови суспільства,
    яке ми маємо побудувати разом,
  • 19:40 - 19:43
    суспільство, в якому є підтримка
  • 19:44 - 19:47
    замість нехтування нашими дітьми.
  • 19:48 - 19:49
    Дякую за увагу.
  • 19:49 - 19:56
    (Оплески)
Title:
Невідоме про дітей-мусульман у Європі
Speaker:
Діа Хан
Description:

Діа Хан виросла у Норвегії, народилась у родині афганки та пакистанця. Ще в юному віці Діа опинилась на роздоріжжі між звичаями свого суспільства та країни, в якій проживала. У цій потужній емоційній промові режисерка передає нам відчуття покинутості та ізоляції, якими охоплені багато дітей-мусульман, що ростуть на Заході, -- і смертельні наслідки при відсутності своєчасного впливу на молодь, оскільки за це беруться екстремістські групи.

more » « less
Video Language:
English
Team:
TED
Project:
TEDTalks
Duration:
20:11

Ukrainian subtitles

Revisions