Arduino The Documentary (2010) English HD

Arduino The Documentary 2010

Arduino почався як проект,

який ми робили в Інституті
Інтерактивного Дизайну Івреа...

у 2005 році.

Але він базується на проектах, над
якими ми працювали раніше.

Тому що ми хотіли зробити інструмент
для наших студентів, який би був

більш сучасним, ніж ті, що були
доступні на ринку у той час.

Особливо тому, що той інструмент,
котрий ми всі тоді використовували,

він називався BASIC Stamp,

у Італії він тоді був дещо дорогенький,
щось близько 76€, тобто приблизно 100$,

тому він був надто дорогий
для студентів.

Вони нічого не могли...
небагато могли зробити,

тому що їм не хотілось витрачати
багато грошей на купівлю

великої кількості дорогих плат,
і ось, що вийшло...

Ми почали дивитися на
альтернативи, і ще ми

працювали з Processing, язиком
Processing.

тому що Касей Реас (Casey Reas), один
з засновників, був викладачем

у Івреа (Ivrea), і ми поміркували:
"Чому б нам не придумати

як зробити Processing для апаратного
забезпечення?" І ми почали працювати

зі студентом, котрий писав тезіс по цій
темі, і з цього вийшла платформа Wiring.

Хернандо Барраган (Hernando Barragán),
колуміийський студент

працював над нею. І потім, коли
Хернандо зробив Wiring,

ми стали думати, як нам зробити
повноцінну платформу

більш просту, більш дешеву
більш зручну у користуванні.

І ми почали, по-суті,
переробляти все спочатку

у вигляді відкритого проекту.
Ми хотіли відкрити вихідні коди,

щоб кожен міг прийти та допомогти,
внести свій доробок.

Була і інша проблема: було багато
прозмов про те,

що інститут закривається, і
ми вирішили: "Окей, спробуємо

зробити цю платформу і відкрити
її настільки наскільки це можливо."

І ми перестали обговорювати,
що б ми хотілі зробити,

і почали обговорювати, як ми це
збираємось робити.

І коли ми почали обговорювати як
нам це зробити, Міссімо (Massimo)

як-раз експериментував з
однією технологією,

Я тоді експериментував
з іншою технологією...

Ми обговорили, яка з них краще,

і я вирішив спробувати технологію Массімо,

через її кращу переносимість

на різні ОС.

Я перевірив апаратур, знайшов
декілька багів, ми виправили їх,

і, ось, ми почали робити плати...

Я хочу сказати, весь процес від
початку серьозної роботи над платою

до отримання реальної плати
займає пару днів.

А все інше - це програмнее забезпечення.

Коли я був свого роду у
середині процесу, то зустрівся

з Девідом Куартелесом (David Cuartielles),
котрий почав допомагати мені з проектом,

і зробив важливі внески в розробку,
і разом ми начебто як зробили

перше аппаратне забезпечення для Arduino.
Потім до нас приєднався Девід Мелліс (David Mellis) -

студент, що написав програмну частину,
потім у якості порадника приєднався Том (Tom)

і на останок Жанлука (Gianluca)
приєднався як людина, що могла

виробляти ці плати. Ось так і
сформувалася команда,

збираючи людей за вміннями.

Ми використовували плати Wiring
і хотіли перенести

декілька програм на більш дешевий
мікропроцесор, прросто для того,

щоб встановити їх у декілька
інсталляцій, і я допомагав писати

багато слоїв сумісності, щоб
всі старі програми

могли працювати на новому процесорі...
І просто перебуваючи у Івреа

без бажання витрачати дуже багато
часу на свою справжню дисертацію,

я витрачав усе більше і більше часу
на роботу з Массімо

і іншими хлопцями, що
займалися розробкою Arduino.

Я знав, що там йшла
ця розробка

апаратного еквіваленту Processing.
І я приїхав в Ivrea

у червні 2005, щоб провести воркшоп
разом з ними на іншу тему,

і вони тоді показали мені плату Arduino.

І я подивився на неї, і сказав:
"Знаєте, це класно, і це

точно буде на користь вашому інституту,
і моєму інституту,

але я вважаю, це може стати чимось більшим,
і я думаю, що більше людей

захочуть це використовувати. І Массімо
сказав: "Що ж, гарний відгук, дякую."

І я повернувся до себе у Штати

а через декілька неділь вони
написали мені і сказали:

"Знаєш, ми хочемо йти далі
і хочемо спробувати

вивести проект у світ.
Хочеш приєднатися до нас

як частина команди?" І я сказав
"Так". І це було просто...

для мене це був випадок, коли
я мав змогу представити себе використовуючим

цей інструмент, а відповідно
я міг повірити, що дійсно

зможу допомогти вивести
його у світ.

Після первинного прототипування
була необхідність

чи бажання почати виробництво

більш професійно
і більш комерційно,

тому що перші плати монтувалися,
робилися просто для того. щоб...

примусити їх робити. Коли Масімо
і Девід вирішили

і зрозуміли, що прототип працює,
їм знадобилося зробити

більшу партію. І ми вирішіли
зробити 200 штук

і ми зробили... Я вніс невеликі
зміниу проект,

вийшов невеликий проект
готовий до виробництва.

Це була проба. Вони погодили
зі своєю школою

Interaction Design Institute та K3 з Malmö,

купівлю 50 штук кожною. Що вийшло гарною відправною точкою:

тобто це означало, що ми не втратимо всіх грошей
але як мінімум

повернемо половину.
Роздрібна ціна точно

дорівнювала нашим витратам. Я думаю
ми заробили по 1€ з плати, що

мізерно мало у порівнянні
з зусиллями, що ми приклали.

Але після невеликої реклами,
після спілкування з друзями,

рух почався.
І ми отримали перший

дзвінок, наш перший клієнт, замовив одну плату.
Це був друг

Масімо та Девіда, але це вже
був початок чогось.

Через декілька місяців після зустрічі
він сказав: "Гей Нете, Spark Fun, хлопці

ви маєте розповсюджувати цю штуку,
що називається Arduino." І я подивився
на неї

і у той час це була версія на
вивідних елементах, з RS-232,

і я сказав: "Виглядає цікаво",
але насправді я не

зовсім зрозумів. І... Я
поставився не дуже помірковано

і сказав: "Знаєш Том, я не думаю,
що це нам підходить, ми

насправді не робимо наборів, через те, що
не впевнені як люди до них поставляться,

і тому я прийняв негативне рішення.
А після декількох місяців...

може шість чи сім, та Arduino
вийшла у

повноцінній USB версії,
повнісю зібрана, протестована,

і Том знову прийшов до нас
і сказав

"Гей, SparkFun, серйозно, ви маєте
це розповсюджувати." І я відпоавів,

типу:"Ок, добре, я не дуже впевнений,
тому ми поки візьмемо 20 штук

і подивимось як вони будуть продаватися." І
це була перша двадцятка з

40 тисяч проданих на даний момент.

Перший раз ми почули про Arduino

коли Девід Куартелес (David Cuartielles)
прийшов на захід

під назвою "Четверги у Медіалабораторіі",
що по суті було

першим заходом цієї серії,
що продовжує відбуватися і зараз.

Ну ми спілкувалися на різні теми,
і після 90 хвилин

вислуховування всіх історії Девіда,
він сказав,

що приймає участь в проекті, але

але це типу дрібниці, знаєте.
І я подумав "Нарешті!

давай Девід, чому ти відразу
не сказав про це?

Я хочу поговорити про Arduino ...

Arduino це останній проект,
я закінчив його на тому тижні

Я спілкувався з технічним
директором Ivrea і сказав йому:

"Чи не правда, було б круто зробити
що-небудь, що ми могли б запропонувати за так? "

- За так?
- Ага ...

І після того, ми працювали
з Густаво,

при цьому зберігаючи зв'язок з Девідом.

і організували Arduino
воркшоп в жовтні 2005,

який був одним з перших
воркшопів по Arduino,

якщо взагалі не першим.

В останній день Девід запропонував
зробити декілька маленьких прототипів.

Он назвав їх "Принеси своє старе
сміття і зроби що-небудь з нього."

Це згодом стало початком
декількох дуже цікавих проектів,

і ті люди продовжили далі робити
маленькі електронні

інструменти, маленьких роботів ...

At the time I was senior editor
У той час, я був головним редактором
в журналі MAKE, йому тоді

було всього пару років, і я почув
про проект Arduino.

І побачив його онлайн то сказав:
Класно, багато хто про нього

розповідає, треба б і мені
помацати його."

Вобщем отримав я одну з плат і
сказав "Ого, та це фантастика,

починаючим аматорам це
прийдется до смаку. Софт працює
на Маках, на персоналках,

і на Лінуксі працює ...
це якраз те, що всі хочуть."

У той час багато людей користувалися
BASIC Stamp-ами, користувалися

усіма, взагалі всіма різновидами
мікроконтролерів, і я прийшов після
використання інструментів

"О, да это
на зразок Flash і Processing,
і мені сподобалося: "О, та це

чудово, це якраз те, чого я думаю всі

захочуть ". І це було в той час коли у MAKE

тільки з'явився магазин, і
тому це зайняло якийсь час,

і ще, ця досить складна штука
- Міжнародні грошові перекази.

і потім коли я почав працювати з Limor,

яка з Adafruit (вона засновник),
ми теж відразу сказали:

Це фантастичний інструмент для того

щоб люди робили штуки,
які їм хочеться робити з електронікою

не так, щоб спершу все вивчити, а так,

щоб відразу робити програми
Я хочу чогось ... Наприклад, хочу

щоб мій одяг блимав вогниками.
Таке важкувато зробити, якщо ви
тільки хочете почати вивчати

електроніку. З Arduino ви можете
зробити це за лічені хвилини.

Просто увімкніть відео про конфетті ...

Тобто це щось на зразок
демо-лабораторії.

У нас є багато
готових проектів

Це був проект, який ми зробили
для однієї нічної події,

який використовував Arduino як
сенсори

і як керуючий пристрій,
ми зробили такі собі

гігантські маракаси, які якщо
ними потрусити,

створюють вибух із конфетті, і

в оригінальній композиції всі
відбувалося на гігантській сфері,
але тут ...

У кожного є акселерометр,

і контролер Bluetooth для
передачі даних на комп'ютер

і потім ми генеруємо цю графіку.

І все це для однієї специфічної
події

де ми хотіли щоб люди відірвалися,
це була

вечірка з коктейлями, і ми хотіли,
щоб люди добре відпочили

і почували себе більш вільно.

І ще хочу показати вам проект
Luminodes (Люмінодс) ...

Цей проект ми робили давнісенко так
в лабораторіі,

думаючи про мережево-центричне освітлення,

по-суті воно веде себе як сімейство

і головна ось тут,
ви її берете

і можете робити щось на зразок
налаштування кольору скручуючи її.

Так ви встановите колір, а інші,
щось на зразок дітей ...

Коли користувач щось з ними робить,
то вони постійно намагаються підтримати
синхронізацію.

Так що вони дійсно перебувають в соціальних
відносинах, подібно до людей,

але технологічних.
Таким чином, в даному випадку це було

свого роду синхронізацією деякої
кількості чимось пов'язаних людей.

І потім розширили це до

розширили це до використання на рівні архітектурного
освітлення та

виробляємого промисловістю
обладнання.

Найпершою штукою, яку
я спробував зробити з Arduino

був запуск 3-х мірного принтеру.
Що ...

Напевно мені треба було почати,
з чого-небудь простішого.

тому, що це було дійсно складно,
і я нічогісінько не знав

про електроніку. Це було як сліпому
бится головою об стіну

намагаючись змусити його працювати, і зараз

ці MakerBot 3D принтери які
є фактично працюють на ...

Там, у цій машині, декілька Arduino.

Отже це 3D принтер,

і це означає, що він бере
3D модель з ... ви можете

завантажити що-небудь з інтернету,
або спроектувати самостійно, або

відсканувати 3D модель об'єкта;
і потім надрукувати її з пластику,

так що тут ось, це пластикова
нитка, і по-суті

пластик потихеньку видавлюється
через головку екструдеру - тут

і потім, як машина закінчить працювати
ви отримуєте справжній об'єкт,
який точно

відповідає тому, що ви хотіли.
Загалом у вас є цифровий файл

ви його вибираєте і начеб-то
говорите: "зроби мені

таку штучку ", натискаєте друк,
і машина робить її для вас.

Він зробить одну, або сто,
або 1000 таких, якщо вам захочеться.

А це дуже круто, тому, що
є безліч різних прикольних

вільних штук, які він може
вам зробити. Так що вам не потрібно

лазерного різака, або пристрою
для виробництва ДП (PCB), щоб

брати участь у проектах вільного
заліза. Ви можете просто проектувати

щось, а він буде стоячи на столі
друкувати вам ці проекти.

Одна з фішок, яка мені найбільш подобається
в цьому, це те, що він дозволяє

вам застосовувати ідеї вільного
заліза до речей,

які в основі основ знаходяться,
які ви інакше не могли б

розглядати як вільне залізо.
Отже ми маємо ...

Ось "вільний" свисток, наприклад.

А ось відкривачка ... Там на стіні

у нас є ... он там, "вільний"
гачок для одягу.

Тобто у нас є гачок ...
і це "вільне залізо".

В інтернеті є файл, який
ви можете завантажити та

якщо у вас є 3D принтер
ви можете роздрукувати стільки

гачків скільки хочете, і вам
не потрібно нікому платити.

Якщо вам потрібен гачок побільше
ви можете його збільшити.

І це дуже крута ідея, про
те, що ідею відкритих початкових кодів

можливо застосувати до всіх цих
повсякденних речей,

які ми весь час використовуємо ...
те що ми намагаємося зробити ... це

відкриті вихідні коди в усьому!

Те, що виглядало як божевільна
ідея 10 років тому,

зараз ... у нас є шлях
йдучи по якому

ми до неї в кінці-кінців прийдемо.
І люди починають ставиться до цього серйозно.

Відкрите залізо це прекрасний шлях
впевнитися, що

інші люди можуть побачити твої проекти
і поліпшити їх.

Вільне залізо - це фантастичний
шлях до того, щоб вам не потрібно було

сидіти і відповідати на питання людей типу
"чи можна мені цим скористатися?"

Ви вказали ліцензію, і
вже відповіли ...

Вільне залізо для нас
означає, що ви можете взяти
наші вироби

і можете робити з ними все, що хочете ...
єдине, що від вас вимагається

зробити те ж, що й ми:
повернути їх до спільноти, дозволити іншим людям

робити, що вони хочуть з ними і вони можуть
їх продавати поки

всі посилання, і всі подяки,
і всі інші речі про які ви

попросили, поважаються. І поки що
це чудово працює:

Якщо ви подивитися на Linux, то це
прекрасний приклад. Якщо ви подивитися

на Apache, на всі ці штуки на яких
працює веб, вони всі з відкритими кодами.

Якщо б ви повинні були платити кому-небудь,
або просити когось, або ліцензувати

щось кожен раз, коли ви хотіли
б запустити веб-сайт,

ми б не мали фантастичного
світу обміну інформацією

який маємо. Так що я дивлюся на
Arduino як на фізичне втілення

всіх тих чудових речей які
ви отримуєте разом з вільним ПЗ,

але тепер відносяться до заліза.

Ми досягаємо рівня на якому
люди будуть створювати ...

люди будуть створювати залізо
тим самим способом, яким люди

створювали книги після того, як
друкарство стало дешевим і

простим у відтворенні. І я
насправді думаю що цей рівень

вільного заліза - революція,
тому що ми бачимо

щось подібне появи Гуттенберга,
коли друкарство

змінило спосіб читання, створення та
поширення інформації, тільки

в цьому випадку це стосується до того
як ми створюємо і використовуємо фізичні об'єкти.

Ідея, щодо отримання контролю
на цими фізичними об'єктами

і отримання можливості маніпулювати
ними за власним бажанням і не боятися

прийняти їх один від одного, подивитися
що всередині них, щоб дійсно

дізнатися про все, що відбувається ...
Це - те, що насправді

ховається за ідеєю вільного заліза,
для мене

і щось, від чого я дійсно
у захваті.

Ви знаєте звичайно, що під висловом «відкритий проект»
мається на увазі, що ви його робите

для спільноти в цілому, грунтуючись
на роботі,

яку виконали інші люди.
Так що це, щось на зразок того

як, якщо б я зробив один крок по сходах,
і потім допомагав іншим людям

пройти далі.

Зараз проблема полягає

одночасно, як в стандартизації, так
і в патентній системі,

безліч людей залишилося
без можливості

вивчити як працюють
речі навколо них, і це стало

можливо лише для невеликої групи
людей: хакерів,

чиї технічні знання
дозволили їм ... дали їм

почуття можливості відкрити
електронний елемент, щоб побачити,

що той має всередині. І це є
вільне залізо для мене:

це означає знову мати
можливість перевірити

що всередині речей, але
незабороненим шляхом,

що також правильно і з точки зору етики,

легально, і дозволяє нам поліпшити
методи вивчення.

З урахуванням усіх цих речей, вільне
залізо для мене

це система, яка дає людям
можливість вчитися тому

як влаштовані речі в світі в якому ми
живемо, в якому

комп'ютерів більше ніж людей.
Тому ми повинні розуміти

як наші речі працюють,
не тільки для того, щоб вміти

їх полагодити, але і для того, щоб
зрозуміти як ми самі влаштовані.

І мені здається це дійсно
необхідним сьогодні.

Якщо повернуться до початку,
до питання про співвідношення

вільного заліза і відкритого заліза,
То треба відзначити, що відкриті вихідні коди,

це все ще дуже складне питання,
все ще немає добре визначених стандартів

або ліцензій, або процесів ...
Для нас спочатку

це було специфічної необхідністю:
ми знали, що школу закривають, і ми

боялися, що одного разу з'являться адвокати
і скажуть:

"Все має бути сховане по коробках
і про всі повинні забути."

Так що ми подумали: "Ок, якщо
ми всім про все розповімо,

то зможемо пережити закриття школи."

Так що це був перший крок.
Потім ми почали розуміти

що в цьому був по-суті шлях
створення дуже приємної екосистеми

людей, що приймають участь в проекті, що роблять
розширення, що роблять похідні продукти,

і просто допомагають. І потім наші дії

в плані спілкування з виробниками,
і договорів з ними про виробництво цих речей,

стало цікавим полем для вивчення
способів побудови

бізнесмоделі підходящої для руху
відкритих вихідних кодів.

Для нас це було дійсно важливо,
як місце для культурного

експерименту, як проба застосувати логіку

вільних інструментів до
справжнього робочого процесу.

Це була ідея, що стояла за
"Interactivos?", місця

де люди можуть розробляти
свої власні проекти, але також

та інші люди можуть бути
залучені до них

як співавтори. Тому, що
процес відкритий для

участі кожного.
Тому, для нас, це ...

як це сказати ... міцні взаємини;
ми відчуваємо що

ми завжди намагаємося надихнутися
чимось

чимось несподіваним так само як
всі хто зайнятий розробкою ВПЗ,

і в цьому суть ... ми ніколи не
чули про існування

"вільного заліза". Тому всі
почали перетирати на тему потенційних
можливостей

що призвело до різноманітних
напрямків.

Я люблю вільне залізо (oshw).
І думаю скрізь, усе має йти

в цьому руслі. Це круто для
освіти, Я люблю ділиться тим

чому ми разом навчилися, і дітям
стає простіше дізнатися

більше і це було б круто, щоб
вони могли робити свої власні штуковини

Я не вивчав
мікроконтролери коли була

десь середина моєї освіти в коледжі,
Фактично до кінця коледжу

І мене реально приголомшило тим
як легко їх виявляється використовувати,

точніше саме Arduino, як передову налагоджувальну плату.

Я думаю, при вдалому збігу
обставин, і якщо б електроніку

Arduino могли б вивчати в школах,
Я думаю це було б

великим майбутнім як для інженерів
так і для артистів.

А також для людей, що займаються
проектуванням цифрових медіа,
Якщо б вони вивчали це

Якщо б вони вивчали це у старшій школі, уявіть
як багато вони могли б зробити

далі в житті.

Коли Arduino посилає сигнал,

він керує точно як зробили б
ці дві кнопки.

Це призначено для запису і
програвання

коли ви рукою торкаєтеся кнопок.
Але якщо ви додасте сюди

опто-ізолятори,
ось ці дві штуки тут,

ви зможете зв'язати кнопки
за допомогою контролера

і активувати їх за допомогою електричнгого сигналу,
що приходить на запрограмований

на запрограмований контролер.

Ось чому Arduino така
потужна річ, тому

що ви можете керувати будь-якою
машиною якщо вона взагалі працює...

Це дивовижний інструмент,
що дає молодим людям

такого віку долучиться до
всього цього ...

багатогранного світу,
який їх оточує.

По-перше навчити їх,
що позиція споживача -

типу "скористайтеся пультом щоб
управляти машиною" -

не єдина можлива;
що можна

зрозуміти, що всередині і повернути
владу в свої руки.

Тому, що зараз більшість
цих дітей мають величезну кількість

всяких гаджетів і при цьому
взагалі не мають уявлення
як всі вони працюють.

З Arduino ви можете трохи
просвітиться в розумінні роботи
всіх цих

пристроїв, покажіть їм деякі
схеми які покажуть їм

спосіб, як подивитися під
правильним кутом на весь

той техногенний світ, який все
більше оточує їх.

І Arduino, що теж трохи смішно,
може бути використане для того щоб
вивчати електроніку,

щоб вчити їх думати, це
вчить їх як швидше робити

проекти, як працювати
в команді,

як приймати участь у співтоваристві,
отримувати інформацію ...

Можливість для студентів
коли вони тільки вчаться

використовувати комп'ютер, щоб
вчитися як створювати з

за допомогою комп'ютерів ... для мене це ...
Це - круто.

І що це може в дійсності
значити в тривалій перспективі

для студентів з 50 баксами в кишені,
мати можливість включити що-небудь

в свій комп'ютер і зробити
що-небудь з цим

знову і знову і знову і потім
по-справжньому поділиться результатом ...

Дух спільноти творців
який може вирости в молодих людях

для мене я думаю це ... Це
може змінити все,

і я дійсно захоплений споглядаючи,
що відбувається коли він розвивається.

У Arduino зараз є 120 000
користувачів,

або 130 000 ....
Я тільки рахую кількість

проданих плат. Трафік
який ми маємо на

своєму вебсайті близький до 15
мільйонам відвідувань на місяць.

тобто приблизно
600 000 на день.

Відомо що воно активно іспользется
в університетах,

а також використовується людьми які
працюють над своїми персональними
проектами ...

Тепер уявіть, що його почнуть
використовувати

в старших класах школи.

Його майбутнє вже не буде тільки
"технологічне",

воно стане швидше "суспільним"

це буде на зразок великого вибуху
коли безліч

людей почнуть його використовувати.

Я чітко бачу, що Arduino
отримує поштовх до того

щоб стати дуже простим у
використанні, навіть простіше ніж
він є зараз.

Що ще більше спростить
початок його використання
для новачків.

Всі улюблені мною примочки (дісторшен)
... Big Muff-и ...

обладнані моєю улюбленою
микроконтроллерной платою, Arduino.

Спільнота користувачів
стане в 10 або 20 разів більше.

І якщо всі ці люди раптом
почнуть ділитися

своїми файлами в мережі,
вона просто не витримає.

Вона просто не зможе працювати.

Ось робот.

Якщо я нахиляє, ви бачите як
вогник йде вліво ... Якщо я піднімаю ...

Я хочу, щоб Arduino завжди був
інструментом, на який люди,

які нічого не розуміють в комп'ютерах
могли подивитися

і розібратися як же все-таки
працюють ці комп'ютери.

Але я продаю це. Так як це
спосіб заробляти собі на життя.

Для того, щоб продовжувати працювати
в такому стилі, як останні 10 років,

нам потрібно мати можливість
продовжувати створювати нове залізо,

нам потрібна відповідна реакція, постійний
зворотний зв'язок від спільноти,

і мати можливість включити
зміни від спільноти і

врахувати пропозиції людей
в купі з усіма необхідними
оновленнями.

І після цих 10 років, я
сподіваюся ми отримаємо

хоча б один Arduino комп'ютер ...
Чому б і ні?