Return to Video

Як мистецтво допомагає бездомній молоді зцілюватися і будувати своє життя

  • 0:01 - 0:02
    Хто не любить поспати вдень?
  • 0:02 - 0:05
    (Сміх)
  • 0:05 - 0:08
    Тихенько ненадовго
  • 0:08 - 0:11
    згорнутися калачиком на дивані і
    втекти від реальності.
  • 0:12 - 0:13
    Одна з моїх улюблених речей,
  • 0:13 - 0:15
    яку я сприймала як належне,
  • 0:15 - 0:18
    поки у підлітковому віці не залишилася
    без житла.
  • 0:19 - 0:24
    Подрімати вдень можливо тільки
    за умов стабільності та впевненості,
  • 0:24 - 0:25
    чого не буває,
  • 0:26 - 0:28
    якщо носиш все своє майно у рюкзаку
  • 0:28 - 0:33
    та ретельно прораховуєш, скільки часу
    можна сидіти в тому чи іншому місці,
  • 0:33 - 0:35
    поки тебе не попросять піти.
  • 0:36 - 0:38
    Я виросла в Атланті, у штаті Джорджія.
  • 0:38 - 0:40
    Переїжджала з місця на місце
  • 0:40 - 0:42
    зі своєю люблячою дружною родиною
  • 0:42 - 0:46
    у пошуках стабільного
  • 0:46 - 0:47
    матеріального стану.
  • 0:48 - 0:52
    Але коли моя мама тимчасово
    втратила розум,
  • 0:52 - 0:55
    її хвороба обрала мене
    своїм цапом-відбувайлом,
  • 0:55 - 0:59
    знущаючись наді мною
    морально та фізично.
  • 0:59 - 1:00
    Мені довелося втекти з дому.
  • 1:02 - 1:05
    Я дійшла до висновку, що бути
    безпритульною безпечніше,
  • 1:05 - 1:06
    ніж залишатися вдома.
  • 1:07 - 1:08
    Мені було 16 років.
  • 1:11 - 1:15
    У цьому віці я стала однією з 3300
    безпритульних підлітків в Атланті,
  • 1:15 - 1:17
    нікому непотрібних,
  • 1:17 - 1:19
    покинутих і непомітних вночі.
  • 1:20 - 1:22
    Досі ще не з'явилось такого місця,
  • 1:22 - 1:25
    куди безпритульна дитина могла
    б піти з вулиці,
  • 1:25 - 1:26
    щоб поспати у ліжку.
  • 1:27 - 1:30
    Більшість людей
    вважають безпритульних
  • 1:30 - 1:35
    лінивими, брудними наркоманами,
    від яких лише проблеми,
  • 1:35 - 1:39
    але я була зовсім іншою: носила рюкзак
    з одягом та підручниками,
  • 1:39 - 1:42
    мала відмінні оцінки в школі.
  • 1:43 - 1:45
    Я любила сидіти на лавці в центрі міста
  • 1:45 - 1:47
    й дивитись, як летить час,
  • 1:47 - 1:50
    а потім шукала, де переночувати:
  • 1:51 - 1:53
    на дивані, в машині,
  • 1:53 - 1:56
    у будівлі чи на складі.
  • 1:57 - 2:01
    Разом з тисячами безпритульних підлітків,
    я пірнала у міську темряву,
  • 2:01 - 2:04
    а світ продовжував жити своїм життям,
  • 2:04 - 2:06
    наче у цьому не було нічого страшного.
  • 2:07 - 2:12
    Саме ця невидимість для інших ледве
    не зломила мій дух остаточно.
  • 2:13 - 2:16
    Але коли в мене нічого не було,
    зі мною було мистецтво.
  • 2:17 - 2:18
    Воно не вимагало від мене
  • 2:18 - 2:21
    матеріальних благ в обмін на притулок.
  • 2:22 - 2:26
    Годинами я співала, писала вірші,
  • 2:26 - 2:28
    а коли мала достатньо грошей,
  • 2:28 - 2:31
    ходила на вистави, щоб потрапити
    в інший світ.
  • 2:31 - 2:34
    Це допомагало мені триматися,
    повертало до життя в найгірші часи.
  • 2:36 - 2:38
    Я відвідувала церковні служби
    по вечорах у середу.
  • 2:38 - 2:42
    Я відчайдушно потребувала підтримки,
    і знайшла її в мистецтві.
  • 2:42 - 2:44
    Я приходила за декілька годин
    до початку,
  • 2:44 - 2:46
    спускалась вниз,
  • 2:46 - 2:50
    і потрапляла у світ, де важливо
    було тільки
  • 2:50 - 2:53
    попадати в ноти у пісні,
  • 2:53 - 2:54
    яку я розучувала.
  • 2:55 - 2:56
    Я співала по багато годин.
  • 2:57 - 3:00
    Мені надавало сил те, що я могла
    дозволити собі
  • 3:00 - 3:03
    забути про все і просто співати.
  • 3:05 - 3:09
    Через п'ять років я заснувала свою
    організацію – ChopArt.
  • 3:09 - 3:13
    Це багатопрофільна творча організація
    для безпритульних підлітків.
  • 3:14 - 3:19
    В ChopArt мистецтво застосовується
    як засіб відновлення після травм.
  • 3:19 - 3:21
    Ми застосовуємо свої знання,
    щоб згуртувати спільноту
  • 3:21 - 3:23
    і повернути людям гідність
  • 3:23 - 3:25
    із залученням творчого процесу.
  • 3:27 - 3:29
    Наша штаб-квартира –
    в Атланті, штаті Джорджія,
  • 3:29 - 3:33
    а філіали є також в
    Хайдабараді в Індії й Акрі у Гані.
  • 3:33 - 3:35
    З дня заснування у 2010 році
  • 3:35 - 3:38
    ми допомогли більш, ніж 40 000
    підлітків у світі.
  • 3:39 - 3:41
    Наші підлітки знаходять порятунок
  • 3:41 - 3:44
    у живильній силі мистецтва,
  • 3:45 - 3:49
    і ChopArt надає їм безпечне
    місце для цього.
  • 3:49 - 3:55
    Мистецтво виводить цю непомітну
    групу населення на світло,
  • 3:55 - 3:58
    але цей шлях не з легких.
  • 4:00 - 4:03
    У нас є брат і сестра, Джеремі і Келлі.
  • 4:03 - 4:05
    які вже з нами більше
    трьох років.
  • 4:07 - 4:10
    Вони приходять на наші заняття
    кожного вечора по середах.
  • 4:11 - 4:12
    Близько року тому
  • 4:14 - 4:17
    мама Джеремі і Келлі померла
    від нападу у них на очах.
  • 4:18 - 4:21
    Вони дивились, як лікарі
    намагалися врятувати їй життя.
  • 4:23 - 4:25
    Плакали, коли їхній батько
  • 4:25 - 4:29
    підписував дозвіл на тимчасову опіку
    наставника Ерін в ChopArt,
  • 4:29 - 4:32
    їм не дозволили навіть взяти
    запасний одяг з дому.
  • 4:34 - 4:36
    Ця низка подій розбила мені серце,

  • 4:37 - 4:41
    але їхнє прагнення та віра в ChopArt
  • 4:41 - 4:43
    пітримує мій дух.
  • 4:44 - 4:46
    Келлі дзвонила Ерін у найтяжчі хвилини,
  • 4:47 - 4:49
    знаючи, що Ерін зробить усе можливе,
  • 4:49 - 4:52
    щоб огорнути їх любов'ю та турботою.
  • 4:52 - 4:57
    Я впевнена, що використовуючи
    мистецтво як відправну точку,
  • 4:57 - 5:00
    ми допомагаємо підліткам
    зцілюватися й будувати.
  • 5:01 - 5:03
    І ми продовжуємо свою справу.
  • 5:03 - 5:05
    Ми будуємо з Девіном,
  • 5:05 - 5:07
    тим, хто залишився без житла,
  • 5:07 - 5:11
    коли його мамі довелося обирати між
    лікарняними рахунками і платою за оренду.
  • 5:12 - 5:15
    У ChopArt він відкрив у собі
    любов до малювання.
  • 5:15 - 5:17
    Ми будуємо з Ліз,
  • 5:17 - 5:20
    яка провела майже всі юнацькі роки
    на вулиці.
  • 5:20 - 5:23
    Вона звертається до музики,
    щоб знову стати собою,
  • 5:23 - 5:27
    коли не в змозі винести на своїх
    юних плечах все пережите.
  • 5:28 - 5:30
    Ми будуємо для Марії,
  • 5:30 - 5:33
    яку зцілили вірші
  • 5:33 - 5:35
    після смерті дідуся у фургоні,
  • 5:35 - 5:37
    де вона живе зі всією сім'єю.
  • 5:39 - 5:44
    І всім підліткам,
    які опинилися на вулиці,
  • 5:44 - 5:46
    я хочу сказати:
  • 5:47 - 5:49
    у вас є внутрішній потенціал.
  • 5:50 - 5:52
    Мистецтво дає вам голос
  • 5:52 - 5:54
    і не засуджує за те, через що вам
    довелося пройти.
  • 5:55 - 5:57
    Тому не переставайте
    йти до світла,
  • 5:57 - 6:00
    тому що навіть в найтемніші часи
  • 6:00 - 6:02
    ми вас бачимо.
  • 6:02 - 6:03
    Дякую.
  • 6:03 - 6:07
    (Оплески)
Title:
Як мистецтво допомагає бездомній молоді зцілюватися і будувати своє життя
Speaker:
Маліка Уітлі
Description:

Маліка Уіліті є засновником ChopArt, організації для безпритульних підлітків, орієнтованої на наставництво, гідність та створення можливостей через мистецтво. У зворушливій відвертій промові вона ділиться своєю історією безпритульності та віднайдення сили у мистецтві; Маліка вважає своєю місією пошук творчого виходу для тих, хто опинився на узбіччі суспільства.
more » « less
Video Language:
English
Team:
closed TED
Project:
TEDTalks
Duration:
06:28

Ukrainian subtitles

Revisions

Our website uses cookies for analysis purposes.