Чому деяким людям важче тренуватися?

Чому деяким доводитися працювати важче, щоб скинути зайві кілограми? Соціальний психолог Емілі Балсетіс висвітлює результати дослідження, яке стосується одного з багатьох факторів, — зору. У цій пізнавальній промові, вона розповідає про те, чому люди бачать світ по-різному, особливо коли це стосується тренувань. Вона пропонує на диво просте вирішення цих суперечностей.

Зір — найважливіше

та найцінніше почуття, яке ми маємо.

Ми постійно розглядаємо

світ довкола нас,

швидко визначаємо те,

що бачимо.

Розпочнемо з прикладу.

Я покажу вам фотографію людини

на декілька секунд.

Спробуйте визначити,

які емоції на його обличчі.

Готові?

Вперед. Лише перші враження.

Що ж ви побачили?

Ми опитали більше 120 людей,

і результати відрізнялися.

Учасники не могли порозумітися

щодо емоцій, які вони побачили на обличчі.

Можливо, ви побачили дискомфорт.

Найчастіше люди відповідали саме так.

Якщо ви запитаєте сусіда ліворуч,

він може сказати жаль чи скептицизм.

Якщо ж ви запитаєте когось праворуч,

він може дати зовсім іншу відповідь,

наприклад, надію чи співчуття.

Тому, ми всі дивимося

на це саме обличчя знову.

Ми можемо побачити щось

зовсім інше тепер,

тому що сприйняття дуже суб'єктивне.

Те, що ми думаємо, що бачимо

насправді профільтроване

через наш світогляд.

Звісно, існує багато інших прикладів того,

як ми бачимо через свідомість.

Я поділюся з вами лише декількома.

Люди на дієті, наприклад,

бачать яблуко більшим,

аніж ті, хто не рахує калорії.

Гравці софтболу бачать м'яч меншим,

оговтавшись після падіння,

на відміну від людей,
які досягли успіху.

До того ж, наші політичні переконання

також впливають на
наше ставлення до інших,

включаючи політиків.

Разом з дослідницькою групою
ми вирішили проаналізувати це.

2008 року Барак Обама
вперше балотувався в президенти,

і ми опитали сотні американців

за місяць до виборів.

Завдяки опитуванню, ми дізналися,

що деякі з них,

думають, що подібні фотографії

найкраще показують,
як Обама насправді виглядає.

75% цих людей проголосували
за нього на виборах.

Натомість інші думають, що такі фото

найкраще зображують Обаму.

89% з них проголосували за Маккейна.

Ми показували багато
світлин Обами по черзі,

тому люди не розуміли,
що саме ми змінювали

на кожній фотографії.

Чи то ми штучно освітлювали,

чи то затемнювали тон його шкіри.

Як це можливо?

Чому, дивлячись на людину,

предмет, подію,

ми бачимо зовсім різне?

Що ж, існує багато причин,

але одна вимагає більшого розуміння того,

як працюють очі.

Науковці-офтальмологи знають,

що кількість інформації,

яку ми можемо бачити

в будь-який момент часу

і сфокусуватися на ній,
насправді невелика.

Все, що ми можемо бачити вкрай чітко

прирівнюється поверхні великого пальця

витягнутої руки.

Все інше втрачає свої контури,

перетворюючись у щось зовсім нечітке.

Нам потрібно збагнути

та усвідомити що ми бачимо.

Наш розум допомагає нам
зробити це.

Як наслідок, сприйняття
стає суб'єктивним досвідом.

Саме так ми починаємо бачити

завдяки нашій свідомості.

Я — соціальний психолог,

і такі питання не дають мені спокою.

Я зачаровуюся моментами,

коли люди не можуть порозумітися.

Чому хтось буквально

бачить склянку на половину повною,

а інший — на половину пустою?

Що саме керує людиною,

коли вона бачить світ зовсім іншим?

Чи насправді це важливо?

Щоб розпочати розв'язувати ці питання,

ми вирішили зануритися глибше

в проблему, яка отримала

широкий міжнародний розголос, —

наше здоров'я та витривалість.

Немає в світі місця,

де людина не намагалася боротися з вагою,

існує багато стратегій,

які доступні для нас,
щоб скинути декілька кілограм.

До прикладу, ми щиро віримо,

що розпочнемо тренуватися після канікул,

але насправді більшість розуміє,

що їхні новорічні обіцянки

забуваються ще до святого Валентина.

Ми відчайдушно переконуємо себе,

повторюючи, що цього року

ми повернемося у форму,

але цього недостатньо, щоб повернути нас

до ідеальної ваги.

Чому ж?

Звісно, немає простої відповіді.

Втім, я переконана, що наша свідомість

може працювати проти нас.

Деяким тренування здаються важчими,

коли ж для інших вони не створюють

жодних труднощів.

Щоб проаналізувати ці питання,

передусім ми зібрали об'єктивні показники

фізичної підготовки людей.

Ми виміряли об'єм талії,

порівнявши з об'ємом стегон.

Високий показник співвідношення

свідчив про недостатню фізичну підготовку,

на відміну від меншого показника.

Отримавши всі дані,

ми сказали учасникам,

що вони, змагаючись, пройдуть до фінішу

з додатковою вагою.

Перед цим ми попросили їх

визначити відстань до фінішу.

Ми думали, що їх фізична підготовка

може змінювати їх сприйняття відстані.

Що ми дізналися?

Показник талії-стегон передбачав

сприйняття відстані.

Людям, які були не у формі,

здавалося, що відстань до фінішу

набагато більша,

аніж тим, які були у кращій формі.

Фізична підготовка людей

змінювала їх сприйняття світу.

Це може робити й наша свідомість.

Наше тіло та розум

працюють гуртом,

щоб змінювати наше сприйняття світу.

Це змусило нас задуматися,

що людина з силньою мотивацією

та чіткими намірами тренуватися,

може бачити фінішну пряму ближче,

аніж людина менш мотивована.

Щоб проаналізувати, чи мотивація

впливає на наш чуттєвий досвід,

ми провели інше дослідження.

Ми знову зібрали показники

фізичної підготовки,

вимірюючи об'єм талії та стегон.

Ми також провели декілька інших тестів.

Беручи до уваги наші коментарі,

деякі учасники сказали,

що вони не мають бажання
займатися далі.

Вони відчули, що вже досягнули
своєї мети

і не збираються робити будь-що інше.

Цим людям бракувало мотивації.

Однак інші люди, почувши наші коментарі,

сказали, що вони готові займатися.

У них був серйозний намір фінішувати.

Ми знову попросили їх

оцінити відстань.

Наскільки далеко був фініш?

Знову ж таки, як і в попередньому досліді,

ми дізналися, що показник

передбачає сприйняття відстані.

Учасники без жодної фізичної підготовки

думали, що фініш знаходиться далі,

на противагу тим, хто був у кращій формі.

Важливо, що це відбувалося

лише з людьми, які не мали бажання

тренуватися.

Натомість люди,

які готові були займатися,

думали, що відстань коротша.

Навіть люди,

які були зовсім не підготовлені,
бачили фінішну пряму

так само близько,

якщо й не ближче.

Отже, наше тіло може змінювати

сприйняття відстані до фінішної прямої,

але ті, які мали реальний план,

який вони можуть втілити
найближчим часом,

і вірили у те,

що вони можуть досягнути своєї мети,

насправді ставилися до тренувань простіше.

Нам стало цікаво,

чи існує стратегія,
яку можна використати,

щоб допомагати людям

змінювати їхнє сприйняття відстані

і полегшувати їхні тренування.

Ми звернулися до наукової літератури,

щоб зрозуміти, що можна зробити.

Посилаючись на прочитане,

ми створили стратегію, яку назвали:
"Сфокусуйся на меті".

Це не гасло з мотиваційного плаката.

Це практична вказівка,

як оцінювати ваше середовище.

Людям,
яких ми тренували за цією стратегією,

ми сказали сфокусуватися на фініші,

не дивитися довкола,

уявити, що їхня мета

освітлена прожектором,

а все інше було важко розгледіти.

Ми думали, що ця стратегія

полегшить тренування.

Ми порівняли цю групу з основною.

Їй ми сказали

просто дивитися довкола
як завжди.

Ви помітите фінішну пряму,

але ви також побачите

смітник праворуч,

або людей і ліхтар ліворуч.

Ми думали, що ці люди бачитимуть

більшу відстань.

Що ж ми дізналися?

Вони визначили відстань,

але чи була ця стратегія успішною

у зміні їх сприйняття?

Так.

Люди, які пильно дивилися на ціль,

бачили фініш на 30% ближче,

аніж ті, хто розглядав все довкола.

Ми думали, що це чудово.

Ми тішилися, адже це означало,

що ця стратегія полегшує тренування.

Втім, постало питання:

чи зможе це зробити тренування

дієвими?

Чи покращить це якість тренувань?

Далі ми повідомили,

що учасники нестимуть додаткову вагу

до фінішу.

Ми додали її до щиколоток,

яка дорівнювала 15% їх власної ваги.

Ми сказали їм підняти коліна

і пройти до фінішу дуже швидко.

Ми зробили тренування

в міру важкими,

але можливими,

як і всі інші вправи,

які покращують нашу фізичну підготовку.

Тепер виникло нове питання.

Чи змінює фокусування на меті

досвід тренувань?

Таки так.

Люди, які фокусувалися на меті,

розповіли, що вони могли

напружуватися на 17% менше,

аніж ті, які розглядали все довкола.

Це змінило їхній суб'єктивний

досвід тренування.

Також змінився об'єктивний характер

їхніх тренувань.

Люди, які бачили лише мету,

насправді рухалися на 23% швидше.

Щоб краще зрозуміти

зміну в 23%,

уявіть, що ви обмінюєте
Chevy Citation 1980 року на

Chevrolet Corvette.

Ми були щасливі,

адже це означало,

що безкоштовна стратегія,

якою може користуватися кожен,

незважаючи, чи у формі він,

чи намагається повернутися у неї,

мала великий вплив.

Фокусування на меті

полегшує тренування,

навіть якщо люди працювали важче,

тому що вони рухалися швидше.

Тепер я знаю, для хорошого здоров'я

недостатньо ходити трохи швидше,

але сконцентрований погляд на мету

може стати додатковою стратегією,

яку ви можете використати,

підтримуючи здоровий спосіб життя.

Якщо ви досі маєте сумніви,

що ми бачимо світ через нашу свідомість,

я маю ще один приклад для вас.

Ось фото красивої вулиці Стокгольма
і двох машин.

Машина на задньому плані
виглядає більшою

за першу.

Насправді ці машини однакового розміру,

але ми цього не бачимо.

Невже наші очі збожеволіли,

а мозок вийшов з під контролю?

Ні, це зовсім не так.

Просто наші очі працюють так.

Ми можемо бачити світ по-іншому,

інколи це не збігається з реальністю,

але це не означає, що хтось помиляється,

а хтось ні.

Ми всі дивимося на світ через свідомість,

але можна навчити себе дивитися
на нього інакше.

Я згадую дні,

які я сприймала неправильно.

Я розчарована, зла, змучена.

Я пасу задніх,

і над моєю головою утворюється

велика чорна хмара.

У такі дні здається,

що всім важко.

Мій співробітник дратувався,

коли я просили змінити дедлайн,

друзі розчаровувалися,

коли я запізнювалася на обід через нараду,

насамкінець мій чоловік був засмучений,

тому що я хотіла йти спати, а не в кіно.

У такі дні,

коли всі не задоволені мною,

я намагаюся нагадати собі,
що існує інших спосіб дивитися на них.

Можливо, мій співробітник розгубився,

мої друзі переживали за мене,

а чоловік співчував мені.

Ми всі дивимося на світ

через власне сприйняття.

Інколи може здаватися,

що світ — це небезпечне місце,

де важко перемогти,

але так не має здаватися постійно.

Ми можемо навчитися дивитися по-іншому,

і коли ми знайдемо спосіб зробити світ

кращим і простішим,

він може насправді стати таким.

Дякую.

(Оплески)