Що повільне читання навчило мене про написання текстів.
-
0:01 - 0:04Багато років тому жив Велетень,
-
0:04 - 0:09егоїстичний Велетень, чий чудовий сад
був найпрекраснішим місцем на всій землі. -
0:10 - 0:12Одного вечора він повернувся додому
-
0:12 - 0:14і побачив, що в його саду гралися діти,
-
0:14 - 0:16і Велетень розлютився.
-
0:17 - 0:20"Мій сад належить тільки мені!" –
-
0:20 - 0:22сказав Велетень.
-
0:22 - 0:25Він збудував навколо саду високу стіну.
-
0:26 - 0:31Оскар Вайльд написав казку
"Велетень-себелюбець" у 1888 році. -
0:32 - 0:37Майже через сотню років цей Велетень
увійшов у моє бруклінське дитинство -
0:37 - 0:38і досі не зник.
-
0:39 - 0:41Я виховувалась у побожній родині,
-
0:41 - 0:43і зростала, читаючи як Біблію,
так і Коран. -
0:44 - 0:48Години, проведені над книжками,
як релігійними, так і розважальними, -
0:48 - 0:51були значно численніші,
ніж години, змарновані за телевізором. -
0:51 - 0:54Щодня можна було побачити
мене та моїх братів із сестрами, -
0:54 - 0:57скрученими у клубочок над читанням
в різних куточках квартири. -
0:57 - 0:59Іноді ми почувалися нещасними,
-
0:59 - 1:03бо цими літніми днями у Нью Йорку
прорвало пожежний кран, -
1:03 - 1:06і ми заздрісно слухали,
як там внизу наші друзі -
1:06 - 1:08бовтаються у воді,
-
1:08 - 1:11їх радість просочувалась нагору
до нас крізь відчинені вікна. -
1:11 - 1:15Але я зрозуміла, що чим глибше
я занурювалась у книжки, -
1:15 - 1:17чим довше затримувалась
на кожному реченні, -
1:17 - 1:20то менше шуму долинало
з навколишнього світу. -
1:20 - 1:23На відміну від моїх братів та сестер,
які пробігались по тексту, -
1:23 - 1:25я читала повільно –
-
1:25 - 1:27дуже, дуже повільно.
-
1:28 - 1:31Я була дитиною,
що слідкує пальцем за кожним словом, -
1:31 - 1:35поки мене не відівчили, сказавши,
що так роблять тільки маленькі діти. -
1:36 - 1:40У третьому класі нас змушували сидіти,
склавши руки на парту, -
1:40 - 1:44дозволяючи їх розігнути лише,
щоб перегорнути сторінку. -
1:45 - 1:47Наша вчителька не була жорстокою.
-
1:48 - 1:49Надворі були сімдесяті,
-
1:49 - 1:52і її мета була змусити нас читати
не лише на рівні нашого віку, -
1:52 - 1:54а значно вище.
-
1:54 - 1:57Нас постійно підганяли читати швидше.
-
1:57 - 2:01Та у моїй безшумній квартирі,
поза пильним поглядом моєї вчительки, -
2:01 - 2:04я слідкувала пальцем за кожним словом.
-
2:04 - 2:06Той Велетень-себелюбець
знову розповідав мені казку, -
2:07 - 2:11як діти розсердили його,
пробравшись до його саду, -
2:11 - 2:13як він збудував цю високу стіну
-
2:13 - 2:15і вона не впускала дітей,
-
2:15 - 2:18але сіра зима накрила його сад,
-
2:18 - 2:20вона тривала дуже довго.
-
2:21 - 2:23З кожним перечитуванням
я вивчала щось нове -
2:23 - 2:27про важке каміння на дорогах,
серед якого діти змушені гратись -
2:27 - 2:29після того, як їх вигнали з саду,
-
2:29 - 2:32про доброго маленького хлопчика,
який з'явився одного дня, -
2:33 - 2:35і навіть про Велетня.
-
2:35 - 2:38Можливо, його слова, зрештою,
не були такими гнівними. -
2:38 - 2:40Можливо, там був заклик до співчуття,
-
2:40 - 2:42розуміння.
-
2:42 - 2:46"Мій сад належить мені."
-
2:48 - 2:50Роки потому я дізналась
про письменника Джона Гарднера, -
2:50 - 2:53який пояснював це явище як "художню мрію"
-
2:53 - 2:54чи "мрію про вигадку",
-
2:54 - 2:58і я усвідомила, що це було
моє середовище всередині книжки, -
2:58 - 3:01проводити час із персонажами у світі,
який створив автор та запросив мене туди. -
3:01 - 3:06Дитиною я здогадувалась,
що такі історії треба смакувати, -
3:06 - 3:09такі історії мали б бути неквапливі,
-
3:09 - 3:14і що декотрі автори витратили місяці
чи навіть роки на їх написання. -
3:14 - 3:15Я, як читачка –
-
3:15 - 3:18особливо, як читачка, що хотіла
колись стати письменницею – -
3:18 - 3:20мала шанувати такі оповідання.
-
3:21 - 3:27Задовго до інтернету чи навіть телефонів
-
3:27 - 3:32люди ділились ідеями, знаннями,
спогадами через оповідання. -
3:32 - 3:35Це одна з ранніх форм технології,
що встановлювала зв'язок. -
3:36 - 3:38Саме історія про щось краще
в низині річки Ніл -
3:38 - 3:41змусила єгиптян пливти за течією,
-
3:41 - 3:43історія про кращий спосіб
зберігання мертвих тіл -
3:43 - 3:46дозволила останкам Тутанхамона
зберегтися до наших днів. -
3:46 - 3:48Більше 2 мільйонів років тому,
-
3:48 - 3:52коли первісні люди почали виробляти
знаряддя з каменю, певно, хтось запитав: -
3:52 - 3:53"А що буде, якщо зробимо так?"
-
3:54 - 3:57А ще хтось запам'ятав історію.
-
3:57 - 4:01Не важливо, чи використовували вони
слова, жести чи малюнки, -
4:01 - 4:04це було передано у спадок,
збереглося в пам'яті: -
4:04 - 4:07вдар молотом і почуй його історію.
-
4:08 - 4:09Світ стає гамірним.
-
4:09 - 4:11Ми перейшли від бумбоксів
-
4:12 - 4:16до Вокмена, портативних CD-плеєрів,
-
4:16 - 4:18до айподів, які дозволяють прослухати
-
4:18 - 4:20будь-яку пісню, щойно ми забажаємо.
-
4:21 - 4:24Ми відійшли від 4 телеканалів,
що були у моєму дитинстві -
4:24 - 4:27до, мабуть, нескінченної кількості
кабельних каналів та потокового відео. -
4:27 - 4:32Оскільки технології змушують нас
рухатись швидше у часі та просторі, -
4:32 - 4:35виникає відчуття, що оповідання
залишають осторонь, -
4:35 - 4:38я маю на увазі,
справді вилучають з розповіді. -
4:39 - 4:42Але навіть, якщо наш зв'язок
з історіями змінюється, -
4:42 - 4:48чи їх символи трансформуються від книжки
до аудіо, Інстаграму, Снепчату, -
4:48 - 4:50ми повинні згадати наш палець,
що слідкує за словом. -
4:50 - 4:53Згадайте ту історію,
незважаючи на її формат, -
4:53 - 4:56історію, що завжди переносила нас туди,
де ми б ніколи не опинились, -
4:56 - 4:59знайомила нас із людьми,
яких ми б ніколи не зустріли -
4:59 - 5:02та показала світи,
які ми могли б проґавити. -
5:03 - 5:07У той час, як технології розвиваються
все швидше і швидше, -
5:07 - 5:09я почуваюсь комфортно
від чогось повільнішого. -
5:10 - 5:13Мій палець, що стежив за кожним словом,
подарував можливість писати книжки -
5:13 - 5:16для людей будь-якого віку,
-
5:16 - 5:18книжки, які потрібно читати неспішно,
-
5:18 - 5:19з насолодою.
-
5:20 - 5:24Моя пристрасть сприймати світ
глибоко та уважно, -
5:24 - 5:26віддаватися цьому сповна,
-
5:26 - 5:29розуміти величезні можливості розповіді,
-
5:30 - 5:32виявилась подарунком,
-
5:32 - 5:34оскільки звичка не поспішати
-
5:34 - 5:37навчила мене всього,
що потрібно письменникові. -
5:37 - 5:41Написання текстів навчило мене
створювати нові світи, -
5:41 - 5:44де люди можуть бути почутими,
-
5:44 - 5:47де їхні переживання є визнаними,
-
5:48 - 5:51і де моя розповідь,
прочитана чи почута кимось іншим, -
5:51 - 5:54викликала в них щось таке,
що встановило між нами зв'язок, -
5:54 - 5:56спілкування.
-
5:56 - 5:59Та хіба не в цьому і є вся суть –
-
5:59 - 6:04зрештою знайти спосіб подолати
відчуття самотності у цьому світі, -
6:04 - 6:08а також відчути, ніби ми щось змінили,
перед тим, як піти? -
6:08 - 6:11Від каменя до молота, від людини до мумії,
-
6:11 - 6:15від ідеї до історії – і все це у пам'яті.
-
6:17 - 6:20Іноді ми читаємо, щоб зрозуміти майбутнє.
-
6:20 - 6:23Іноді – щоб зрозуміти минуле.
-
6:23 - 6:27Ми читаємо для того, щоб відволіктись,
забути важкі часи, у які живемо, -
6:27 - 6:30а також читаємо, щоб не забути тих,
хто жив перед нами, -
6:30 - 6:32жив у складніші часи.
-
6:33 - 6:35Це і є причини, чому я пишу.
-
6:36 - 6:40До переїзду в Бруклін моя сім'я жила
у Грінвілі, це в Південній Кароліні, -
6:40 - 6:43в сегрегованому окрузі Ніколтаун.
-
6:44 - 6:46Там ми всі були нащадками людей,
-
6:46 - 6:49які не мали права
вчитися писати або читати. -
6:50 - 6:51Уявіть:
-
6:51 - 6:55загроза, що люди зрозуміють,
як букви складаються у слова, -
6:55 - 6:58загроза через самі слова,
-
6:58 - 7:02загроза, що люди стануть освіченими
і розкажуть свої історії. -
7:04 - 7:07Та попри ту обстановку,
у якій людям погрожували смертю -
7:07 - 7:09за збереження їхньої історії,
-
7:09 - 7:11наші розповіді не зникли,
-
7:11 - 7:15бо за однією історією прихована інша.
-
7:15 - 7:17Це, власне, завжди було так.
-
7:17 - 7:19Від самого початку
виникнення спілкування, -
7:19 - 7:21розповіді містили кілька нашарувань,
-
7:21 - 7:25розповідь під розповіддю, і так далі.
-
7:25 - 7:29Саме таким чином історії існували
і продовжуватимуть існувати. -
7:29 - 7:34Коли я почала шукати зв'язок між тим,
-
7:34 - 7:35як я навчилась писати та читати,
-
7:35 - 7:38та людьми, яких позбавили слова,
-
7:38 - 7:43я зрозуміла, що моя історія
була ширшою, давнішою та глибшою, -
7:43 - 7:45ніж моє особисте існування.
-
7:45 - 7:48І тому моя історія буде тривати.
-
7:49 - 7:51Серед тих людей, яких позбавили слова,
-
7:51 - 7:54були ті, що ніколи не вчились читати.
-
7:55 - 7:59Їхні нащадки із поколінь,
що не зазнали рабства, -
8:00 - 8:01якщо мали достаток,
-
8:01 - 8:04навчалися в коледжі, університеті.
-
8:05 - 8:08Дехто, як моя бабуся, брати і сестри,
немов народилися для того, щоб читати, -
8:08 - 8:11неначе історія їх не зачепила.
-
8:12 - 8:15Декотрі, як моя мати, вскочили
в поїзд Великого переселення – -
8:15 - 8:18власне, то й не був ніякий поїзд –
-
8:18 - 8:20і попрощалися з Півднем.
-
8:20 - 8:23Проте, в рамках цієї історії
криється ще одна історія: -
8:23 - 8:26і ті, хто виїхали, і ті, хто залишилися,
-
8:26 - 8:28забрали з собою оповіді,
-
8:28 - 8:33в глибині душі усвідомлюючи, що письмо –
не єдиний спосіб зберегти історію, -
8:33 - 8:37знаючи, що вони могли сидіти на своєму
ґанку чи веранді наприкінці дня -
8:37 - 8:40та вигадувати довгі історії для своїх дітей.
-
8:40 - 8:45Вони знали, що можуть співати історії,
збираючи бавовну у нестерпну спеку, -
8:45 - 8:46чи збираючи врожай тютюну;
-
8:46 - 8:50вони знали, що могли проповідувати
ці історії та комбінувати їх, -
8:50 - 8:54перетворюючи найбільш болісні з них
на щось кумедне, -
8:54 - 8:57і крізь цей сміх видихнути історію країни,
-
8:57 - 8:59яка вперто намагалась
-
9:00 - 9:01вкрасти їхні тіла,
-
9:01 - 9:03їхні душі
-
9:03 - 9:04та їхні розповіді.
-
9:06 - 9:10Дитиною я навчилась
уявляти невидимий палець, -
9:10 - 9:13який водив мене від слова до слова,
-
9:13 - 9:15від речення до речення,
-
9:15 - 9:18від незнання до розуміння.
-
9:19 - 9:22У той час, як технології продовжують
рухатися вперед, -
9:22 - 9:24я й далі повільно читаю,
-
9:26 - 9:30розуміючи, що я поважаю роботу автора
-
9:30 - 9:32та силу довготривалої розповіді.
-
9:32 - 9:36Я читаю повільно, щоб заглушувати шум
-
9:36 - 9:39та пам'ятати тих, хто народився раніше,
-
9:39 - 9:46тих, хто першими навчились
добувати вогонь -
9:46 - 9:48та поширювати цю нову силу
-
9:49 - 9:53вогню, світла і тепла.
-
9:54 - 9:58Я читаю повільно,
щоб пам'ятати егоїстичного Велетня, -
9:58 - 10:00як він нарешті зруйнував цю стіну
-
10:00 - 10:02та дозволив дітям вільно
бігати по його саду. -
10:03 - 10:07Я читаю повільно,
щоб віддати належне моїм предкам, -
10:07 - 10:10яким взагалі забороняли читати.
-
10:10 - 10:13Вони також сиділи навколо вогнищ,
-
10:13 - 10:16розповідали про свої мрії,
-
10:16 - 10:19свої сподівання, своє майбутнє.
-
10:20 - 10:25Щоразу, коли ми читаємо,
пишемо чи розповідаємо, -
10:25 - 10:27ми приєднуємось до їхнього кола,
-
10:28 - 10:31і воно стає одним цілим.
-
10:32 - 10:35Сила розповіді досі живе.
-
10:36 - 10:37Дякую.
-
10:37 - 10:40(Оплески)
- Title:
- Що повільне читання навчило мене про написання текстів.
- Speaker:
- Жаклін Вудсон
- Description:
-
Повільне читання – водити пальцем за словами, навіть коли її намагались від цього відівчити – відкрило Жаклін Вудсон дорогу у світ написання книг, якими потрібно неспішно насолоджуватись. У цьому ліричному виступі вона запрошує нас зупинитись та високо оцінити розповіді, які переносять нас у простір, де ми б ніколи не опинились та знайомлять нас із людьми, з якими б ми ніколи не познайомились. "Та хіба не в цьому і є вся суть – зрештою знайти спосіб подолати відчуття самотності в цьому світі, а також відчути, ніби ми щось змінили перед тим, як піти? ", – запитує вона.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 10:54
Khrystyna Romashko approved Ukrainian subtitles for What reading slowly taught me about writing | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for What reading slowly taught me about writing | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for What reading slowly taught me about writing | ||
Мирослава Кругляк accepted Ukrainian subtitles for What reading slowly taught me about writing | ||
Мирослава Кругляк edited Ukrainian subtitles for What reading slowly taught me about writing | ||
Мирослава Кругляк edited Ukrainian subtitles for What reading slowly taught me about writing | ||
Oksana Khymytsia edited Ukrainian subtitles for What reading slowly taught me about writing | ||
Oksana Khymytsia edited Ukrainian subtitles for What reading slowly taught me about writing |