Хто каже, що розмовляти арабською - це не круто?

У своєму виступі Сюзанна Толхоук закликає відродити арабську мову, зробити її сучасною та використовувати її як інструмент творчого самовираження. ЇЇ робота присвячена відродженню ідентичності арабськомовного світу і позбавленню від комплексу неповноцінності.

Доброго ранку!

Прокинулися?

У мене спитали ім'я для бейджа,
і мене зацікавило:

хтось написав на ньому
своє ім'я арабською?

Є такі? Нема?
Ну, гаразд, нічого страшного.

Якось нещодавно

була з другом у ресторані,
та, замовляючи страву,

запитала у офіціанта арабською:

"У вас є меню?"

Він подивився на мене з подивом,
гадаючи, що йому почулося.

Перепитав мене англійською: "Даруйте?"

Я відповіла арабською:
"Меню, будь ласка."

Він обурився:
"Хіба ви не знаєте, як це називається?"

"Знаю."

"Це - "ме́нйю" (англійською) чи
"меню̀" французькою".

Я правильно вимовила французькою?

"Ходи сюди, розберися тут!" -
покликав офіціант.

Йому було нестерпно розмовляти
зі мною, та він наче промовляв:

"Навіть, якщо це - остання жінка
на Землі, я б і не глянув на неї!"

Навіщо питати про меню арабською?

Два слова змусили молодого ліванця
сприйняти дівчину

як неосвічену селючку.

Як вона могла так розмовляти?

Тієї миті я замислилася.

Я обурилася.

Мене, звісно, зачепило.

Мене позбавляють права розмовляти
рідною мовою у рідній країні?

Де таке можливо?

Як ми дійшли до цього?

Багато людей, включаючи й мене,

на певному етапі свого життя
мимоволі відмовились від усього,

що трапилося з ними у минулому,

лише заради того, щоб здаватися сучасними

та цивілізованими.

Невже мені слід зовсім забути
свою культуру, думки,

знання та всі мої спогади?

Історії з дитинства - напевно,
найкращі спогади нашого життя.

Невже я маю забути все арабське,
щоб тільки вписатися в рамки?

Стати однією з них?

Який в цьому сенс?

Проте, я все ж намагалася
зрозуміти офіціанта.

Я не хотіла судити його
так безсердечно, як він мене.

Арабська мова не задовольняє
потреби сьогодення.

Це - не мова науки,

не мова досліджень,

нею не спілкуються в університетах,

не застосовують на роботі.

Ми не оберемо її для виступу
про науковий проект

і не розмовлятимемо
нею в аеропорту.

Бо якщо заговоримо,
нас відразу ж почнуть обшукувати.

Постає питання:
де ж нам тоді нею користуватись?

Отже, ти хочеш, щоб ми розмовляли
арабською. Але де ж?

Це - один погляд на питання.

Проте, існує ще один важливіший,
над яким нам варто замислитись.

Арабська мова - наша рідна.

Дослідження свідчать:
опанування інших мов

вимагає опанування рідної.

Передумовою вільного спілкування
іншими мовами є знання рідної.

Як це?

Джебран Халіль Джебран

починав писати свої твори арабською.

Усі його ідеї, уява та філософія

були натхненні спогадами хлопчика
з села,

де він виріс, вдихав
особливий аромат,

чув неповторні голоси,

думав про щось особливе.

Отже, він розпочав писати
англійською, маючи достатній багаж.

Навіть читаючи його твори,

написані англійською,
вдихаєш той самий аромат,

відчуваєш ті самі почуття.

Уявляєш, що це саме він
пише англійською,

той самий хлопчина з гір,
із селища на Ліванському хребті.

Ніхто не сперечатиметься з
таким прикладом.

По-друге, часто кажуть,
якщо хочете вбити націю,

єдиний шлях здійснити це -

вбити її мову.

Розвинені суспільства
усвідомлюють цей факт.

Німці, французи, японці та китайці,
всі ці нації добре це розуміють.

Ось чому вони захищають свою мову
на законодавчому рівні.

Мова для них - святиня.

Вони широко користуються нею і
вкладають гроші в її розвиток.

Невже ми знаємо краще за них?

Ну, добре,

ми не належимо до
розвиненого світу,

це передове мислення ще
не дійшло до нас,

і ми хочемо наздогнати
цивілізований світ.

Країни, що колись були, як наша,
але обрали шлях розвитку,

проводять дослідження

і поступово наздоганяють
розвинені країни.

Наприклад, Туреччина, Малайзія та інші,

піднімаючись сходами,
не забували про свою мову

і захищали її немов цінний діамант.

Вона завжди була поруч.

Візьміть будь-який продукт
з Туреччини або ще звідкілясь,

якщо на ньому немає етикетки турецькою,

то це - не місцевий продукт.

Ви не повірите, що його вироблено
у Туреччині.

Вони ставили себе на місце
споживачів,

безпорадних споживачів,
якими ми здебільшого є.

І оберігали мову для впровадження
інновацій та виробництва.

Вислів "Свобода, суверенність,
незалежність" (арабською)

щось нагадує вам?

Щось не дуже, чи не так?

Незалежно від кого, як і чому
ви почуєте його.

Мова потрібна не лише для розмов,
самих слів, що ви вимовляєте.

Мова представляє особливі етапи
нашого життя

і слова, пов'язані
з нашими емоціями.

Отже, коли ми кажемо:
"Свобода, суверенітет, незалежність",

у кожного з'являється
свій особливий образ в уяві:

особливі почуття пов'язані

з конкретним днем
конкретного історичного періоду.

Мова - це не одне, два чи три слова
або літери складені разом.

Це - внутрішня ідея, пов'язана
з нашим образом мислення,

нашим сприйняттям інших
і бачення нас іншими.

Що являє собою наш інтелект?

Як визначити, чи розуміє вас
співрозмовник або ні?

Якщо я скажу англійською:
"Свобода, суверенітет, незалежність",

або ваша дитина вас запитає:

"Татку, ти прожив мить свободи?"
(англійський слоган)

Як би ви почувались?

Якщо ви не бачите проблеми,

тоді мені краще піти та
перестати марно балакати.

Суть в тому, що ці вислови
нагадують нам про певні спогади.

У мене є франкомовна подруга,
яка вийшла заміж за француза.

Колись я поцікавилась, як в них справи.

Вона відповіла:
"Все чудово,

але якось я цілу ніч намагалась
перекласти йому слово 'toqborni' "

[не уявляти життя без коханої людини
досл. арабською - "похорони мене"].

(Сміх)

(Оплески)

Бідолашна жінка помилково
використала слово "toqborni"

і потім цілу ніч намагалася
пояснити чоловіку значення слова.

Він був спантеличений:
"Як можна бути такими жорстокими?

Невже вона хоче
накласти на себе руки?

Похорони мене?"

Це лише один з багатьох прикладів.

В нас складається враження, що вона
не може сказати це слово чоловіку,

бо він не зрозуміє,

і це природньо:
у нього зовсім інший менталітет.

Вона розповіла мені:
"Він слухає зі мною пісні Файруз,

і одного вечора я спробувала
перекласти йому,

щоб він відчув, що відчуваю я,
коли слухаю її".

Бідолашка взялася за переклад
цих рядків:

"Від них я простягла свої руки
і вкрала тебе - "

(Сміх)

А ось сама сіль:

"Я опустила руки і залишила тебе,
бо ти належиш їм".

(Сміх)

Перекладіть це мені, будь ласка.

(Оплески)

Що ж ми зробили для захисту
арабської мови?

Ми привернули до неї увагу
суспільства

і запустили кампанію по
збереженню арабської мови.

Попри те, що багато хто дивувався:
"Чого ти так переймаєшся?

Забудь цей клопіт
і насолоджуйся життям."

Без проблем!

Слоган кампанії по збереженню
арабської мови звучить так:

"Я розмовляю з тобою зі сходу,
а ті відповідаєш мені із заходу".

Ми не заперечуємо:
"Ні! Це чи те неприйнятне для нас".

Ми не пішли цим шляхом, бо
нас би не зрозуміли.

І коли хтось розмовляє зі мною таким чином
- я ненавиджу арабську.

Ми кажемо -

(Оплески)

Ми хочемо змінити нашу реальність,

і достукатися до людей, відображаючи
їхні мрії, прагнення й повсякдення.

Відзеркалюючи наш стиль одягу
і наші думки.

"Я розмовляю з тобою зі сходу,
а ті відповідаєш мені із заходу".

влучило прямо в ціль.

Дуже просто, але водночас
переконливо та оригінально.

Потім ми розпочали
ще одну кампанію

із зображеннями літер на землі.

Приклади ви бачили на вулиці:

літера обведена
чорно-жовтою стрічкою,

на якій написано:
"Не вбивай свою мову!"

Чого це?
Серйозно, не вбивайте вашу мову.

Ми не повинні знищувати
нашу мову.

Якщо ми вб'ємо мову, нам доведеться
відшукати свою приналежність.

Нам доведеться знову віднайти
своє існування.

Нам доведеться почати все спочатку.

Ми не лише позбавимось шансу
стати сучасними й цивілізованими.

Ще ми випустили серію фото молоді
з арабськими літерами на одязі.

На фото були круті юнаки і дівчата.

Ми дуже кульні!

І кожному, хто зауважував:
"Ха, та то англійське слово!"

Я відповідала:
"Ні, то - запозичення."

Хай заперечують, скільки заманеться,
але знайдіть краще слово,

і яке так влучно передає реальність.

Я вживатиму слово "Інтернет".

Язик не повертається сказати:
" Я у всесвітньому павутинні"

(Сміється)

Просто не підходить!
Не треба обманювати самих себе.

Але щоб досягти цього рівня,
ми всі маємо бути певними,

що не можна дозволяти нікому,
хто більш розвинений за нас

або вважає, що може вказувати нам
у мовному питанні,

або контролювати нас, чи змусити нас
думати або відчувати, що їм потрібно.

Творчість - наш шлях до успіху.

Якщо ми не літаємо в космос і
не будуємо ракет,

ми можемо обрати інший підхід.

Наразі кожен з вас -
це творчий проект.

Наш підхід - це проявити творчість
у рідній мові.

Давайте почнемо прямо зараз.

Давайте напишемо роман або
знімемо короткометражку.

Один єдиний роман може змусити
увесь світ заговорити про нас.

Він може повернути арабській мові
пальму першості.

Неправда, що виходу немає;
він таки є!

Ми маємо знати і бути переконаними,
що рішення існує,

і що у нас є обов'язок -
приймати участь у його втіленні.

Насамкінець, що можна зробити
вже сьогодні?

Твіти, хто дописує в Твіттері?

Будь ласка, я вас благаю,
хоча мій час вичерпано,

пишіть арабською, англійською,
французькою чи китайською.

Не пишіть арабські слова
латиницею упереміш із цифрами.

(Оплески)

Це просто катастрофа,
а не мова!

Ви створюєте віртуальний світ
з віртуальною мовою.

Після такого непросто оговтатись
і довести все до ладу.

Це - по-перше.

По-друге, ми можемо зробити ще
багато всього.

Сьогодні ми зібрались не для того,
щоб переконувати один одного.

Сьогодні ми тут, щоб привернути увагу
до необхідності збереження мови.

Відкрию вам таємницю.

Дитина вперше впізнає
свого батька

за мовою.

Я скажу своїй доньці арабською:
"Це твій татко, люба."

Я не казатиму ці слова англійською.

Я обіцяю своїй доньці Нур,
якщо вона в супермаркеті

скаже арабською "Дякую",

я не вимагатиму, згоряючи від сорому,
сказати це французькою.

(Оплески)

Позбудьмося цього
культурного плазування.

(Оплески)