Лаура Трайс радить всім нам говорити "дякую"

У цій, на перший погляд, простій трихвилинній доповіді Др.Лаура Трайс розмірковує над силою магічного слова "дякую" - для поглиблення дружби, для відновлення стосунків, для того, щоб інша людина знала, що вона для вас означає. Спробуйте.

Привіт. Я тут для того, щоб розповісти вам про те, як важливо

хвалити, захоплюватися і дякувати,

і робити це особливо та щиро.

Ось як ця тема зацікавила мене:

я помітила в собі - від часу коли почала дорослішати,

і до моменту кілька років тому -

що хотіла б сказати комусь "дякую",

хотіла би похвалити когось,

хотіла б, щоб хтось похвалив мене,

але я стримувала це бажання.

Я запитала себе, чому?

Мені стало соромно, незручно.

І наступним моїм питанням було,

чи я єдина, хто так робить?

Тож я вирішила провести дослідження.

Мені пощастило, що я працюю у центрі реабілітації,

тому маю змогу бачити людей, які звикли бачити життя і смерть.

Проте іноді трапляється, що найбільшого болю їм завдало

те, що їх батько помер, так ніколи і не сказавши їм, що гордиться ними.

А після його смерті вони чують від усіх родичів та друзів,

що батько говорив іншим людям, як він гордиться сином,

але ніколи не казав цього синові.

Тому що він не знав, що син потребує це чути.

Отож моє питання таке: чому ми не просимо про те, чого потребуємо?

Я знаю одного пана, який 25 років перебуває у шлюбі,

і прагне почути від своєї дружини

"Дякую за те, що ти нас годуєш і я можу бути вдома з дітьми",

але він нізащо не попросить про це.

Я знаю жінку, якій добре це вдається.

Раз на тиждень вона має розмову зі своїм чоловіком, і каже йому,

"Я би дуже хотіла, щоб ти подякував мені за все, що я зробила для догляду за домом та дітьми".

І він каже, " О, це чудово, це чудово".

Похвала справді мусить бути щирою,

але за неї відповідає вона.

Моя подруга Ейпріл, яку я знаю ще з дитсадка,

дякує своїм дітям за те, що вони прибирають удома.

Вона сказала, "Чому б я не мала дякувати за це, навіть якщо це їхній обов'язок?"

Отже, чому я стримувала своє бажання?

Чому інші люди його стримували?

Чому я можу сказати, "Я хочу стейк з кров'ю,

мені потрібні черевики шостого розміру", але я не скажу,

"Ви похвалите мене?"

Причина в тому, що я даю вам дуже важливу інформацію про себе.

Я вказую вам на своє слабке місце.

Я кажу вам про те, що потребую вашої допомоги.

І трактую вас, близьких мені людей,

як ворогів.

Бо що ви можете зробити з такою інформацією?

Ви можете відкинути мене.

Ви можете зловжити цим.

Або ж, власне кажучи, ви можете задовольнити мою потребу.

Я привезла свій велосипед, який дуже люблю, у веломагазин,

і в ньому "вирівняли" колеса.

Майстер сказав, "Знаєте, коли колеса вирівняні,

велосипед стає значно кращим".

Мені віддали той самий велосипед,

але на колесах виправили всі нерівності.

Цьому велосипеду два з половиною роки, а він як новий.

Тому я закликаю усіх вас.

Я хочу, щоб ви вирівняли свої колеса:

не обманюйте себе, що не потребуєте чути похвалу.

Що ви хочете почути? Підіть додому до дружини,

запитайте в неї, що їй потрібно?

Запитайте у вашого чоловіка - чого він потребує?

Підіть додому, поставте ці запитання, і допоможіть людям довкола вас.

Це так просто.

Чому це нас хвилює?

Ми говоримо про мир у світі.

Як ми можемо його досягти з різними культурами, різними мовами?

Я думаю, все починається з дому, з вашої власної оселі.

Робімо все як слід у наших власних домівках.

Насамкінець, я хочу подякувати усім присутнім

за те, що ви чудові чоловіки, прекрасні матері,

друзі, доньки, сини.

І, можливо, ніхто вам раніше цього не казав,

але ви справляєтесь дуже, дуже добре.

Дякую вам за те, що ви тут, просто приходите

і змінюєте світ своїми ідеями.

Дякую.

(Оплески)