Що сталося, коли США спробували заборонити алкоголь? - Род Філіпс

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/what-happened-when-the-united-states-tried-to-ban-alcohol-rod-phillips

17-го січня 1920 року, менше ніж через годину після введення "сухого закону" на території США, група озброєних чоловіків пограбувала товарний потяг, заволодівши віскі вартістю в тисячі доларів. Це був лише початок неочікуваних наслідків заборони алкоголю. Тож що таке "сухий закон" і чому він відбувся? Род Філіпс досліджує цей період американської історії.

Урок - Род Філіпс, анімація - Gibbons Studio.

17-го січня 1920 року
шість озброєних чоловіків

пограбували чиказький товарний потяг.

Але не заради грошей.

Менше ніж через годину
після введення "сухого закону"

на території США

група озброєних чоловіків заволоділа
віскі, вартістю в тисячі доларів.

Це був лише початок неочікуваних наслідків
введення "сухого закону".

Всенаціональна заборона виробництва
та продажу алкоголю в США

послідувала за схожою забороною в Росії,

що передбачалася як запобіжний захід
під час Першої світової війни.

Але думка жителів заходу про алкоголь
як головну причину соціальних проблем

з'явилася значно раніше.

Вона вперше набула обертів
під час промислової революції,

коли нове покоління працівників
кинулося покоряти міста,

а чоловіки збиралися в барах, щоб випити.

У 19 сторіччі антиалкогольні товариства,
що називалися "рухом тверезості",

почали з’являтися в США
та деяких частинах Європи.

Вони вважали,
що алкоголь був головною причиною

бідності та домашнього насилля,

і були налаштовані
переконати в цьому владу.

Хоча деякі виступали за впровадження
вживання помірної кількості алкоголю,

більшість вважали, що його потрібно
заборонити повністю.

Такі рухи підтримувалися
великою часткою населення.

Жіночі громади виступали активними борцями
з самого початку руху,

переконані, що алкоголь побуджує чоловіків
забувати про їхні сім'ї та ображати жінок.

Релігійні діячі, особливо Протестанти,

оголосили, що алкоголь —
супутник спокуси та гріха.

Передові активісти робітничого руху
вважали, що вживання алкоголю

погіршувало ефективність
роботи працівників.

Влада також не залишалася осторонь.

У США та Канаді білі поселенці
познайомили корінних жителів

з міцними напоями, такими як ром,

а потім звинуватили алкоголь
у розділенні цих спільнот,

хоча існувало багато інших
руйнівних аспектів їхнього втручання.

Американський та канадський уряди
заборонили продаж алкоголю

корінним жителям
і на території їх резервації.

Американський "рух тверезості"
почав приносити результати

на державному та місцевому рівнях,

коли Мейн і декілька інших штатів
заборонили продаж та виробництво алкоголю

у 1850-х роках.

У 1919 році 18-та поправка
до Конституції США

заборонила виготовлення,
продаж і перевезення

всіх алкогольних напоїв.

Поправка вступила в дію через рік
після прийняття закону Волстеда.

Так як закон не забороняв
особистого вживання алкоголю,

багатії скористалися можливістю
закупитися ним у ресторанах та барах,

які поспішали продати залишки запасів.

Заводи, пивоварні та виноробні зачинялися,
а працівники втрачали роботу.

Тим часом організовані злочинні групи
поспішали задовольняти попит на алкоголь,

створюючи прибуткові чорні ринки
з виробництва, перевезення

та продажу алкогольних напоїв.

Часто вони працювали пліч-о-пліч
з корумпованими поліцейськими

та представниками влади,

а у 1928 р. в Іллінойсі навіть влаштували
бомбардування передвиборів прокурора

на підтримку певної політичної групи.

Десятки тисяч нелегальних барів
під назвою "спікізі"

почали продавати алкоголь.

Це були як брудні підвальні бари,
так і вишукані танцзали.

Люди також виробляли алкоголь вдома
задля власного споживання,

або могли отримати за рецептом лікаря,
чи для релігійних цілей.

Щоб уникнути споживання людьми
промислового спирту,

уряд змушував виробників
додавати небезпечні хімікати,

що призвело до тисяч смертей
через отруєння.

Ми не знаємо, скільки точно людей
вживали алкоголь під час "сухого закону",

адже нелегальний алкоголь
не піддавався контролю чи оподаткуванню.

До 1920-х років

стало зрозуміло, що "сухий закон"
не покращив стан соціуму,

як обіцялося.

Натомість, закон сприяв
політичній корупції та злочинам,

і був ігнорований мільйонами жителів.

Під час однієї перевірки
пивного ресторану в Детройті,

місцевого шерифа, мера та конгресмена
заарештували за випивку.

З початком Великої депресії у 1929 році,

владі вкрай необхідні були прибутки
від податків на продаж алкоголю,

і вважалося, що скасування
"сухого закону" покращить економіку.

У 1933 році Конгрес прийняв 21-у поправку,
що скасовувала 18-ту —

єдину поправку,
яка була повністю відмінена.

Учасники "руху тверезості"

вірили, що алкоголь
був коренем соціальних проблем,

але реальність — набагато складніша.

І хоча повністю заборонити алкоголь
не вдалося,

його вплив на здоров'я та суспільство
досі викликає тривогу.