Як відродити свою віру в демократію

Громадський євангеліст Ерік Лю ділиться потужним способом розпалити дух громадянства і переконанням, що демократія все ще працює. Приєднуйтесь до нього, щоб побувати на "громадянській суботі" та дізнайтеся більше про те, як щотижнева звичка до громадянської активності допомагає будувати громади на основі спільних цінностей та приналежності.

Передаю вам вітання

від 52-ї найбільш вільної нації на землі.

Як американця, мене дратує,
що моя нація продовжує тонути

у щорічному рейтингу, опублікованому
організацією Freedom House.

Я син іммігрантів.

Мої батьки народилися в Китаї
під час війни та революції,

переїхали у Тайвань, а потім
прибули до Сполучених Штатів,

це означає, що усе своє життя

я гостро усвідомлюю, якою
крихкою, насправді, є свобода.

Ось чому я витрачаю мій час, щоб навчати,
проповідувати і практикувати демократію.

У мене немає ілюзій.

Сьогодні в усьому світі

люди сумніваються, чи демократія
може привести до успіху.

Автократи і демагоги здаються сміливими

і навіть самовпевненими.

Вільний світ відчуває,
що не має лідерів.

І все ж у мене залишається надія.

Я не маю на увазі оптимізм.

Оптимізм - це для спостерігачів.

Надія передбачає сприяння.

Тобто коли людина прикладає
руку до результату.

Демократична надія вимагає віри

не в сильного чи харизматичного спасителя,

а в один одного,

і це змушує нас запитати: як ми можемо
стати гідними цього переконання?

Я вірю, що ми переживаємо
момент морального пробудження,

що настає тоді,
коли руйнуються старі поняття.

В основі цього пробудження те,
що я називаю "громадянською релігією".

І сьогодні я хочу поговорити
про те, що таке громадянська релігія,

як ми її практикуємо,

і чому вона важлива зараз
більше, ніж будь-коли.

Дозвольте мені почати з "що це".

Я визначаю громадянську релігію як систему
спільних поглядів і колективних вчинків,

за допомогою яких члени
самоврядної спільноти

обирають жити як громадяни.

Я сказав "громадянин", але не мав на увазі
документи або паспорти.

Я говорю про більш глибоку,
ширшу етичну концепцію

перебування у спільноті,
бути членом громади.

Це не поетична вільність говорити
про громадянську релігію як про релігію.

Тому що демократія -

це одна з людських діяльностей,
що підживлюється вірою.

Демократія працює тільки, коли достатньо
нас вірить, що демократія працює.

Це одночасно і авантюра, і диво.

Її легітимність виходить не з зовнішніх
рамок конституційних норм,

а з внутрішньої діяльності
громадянського духу.

Громадянська релігія,
як і будь-яка релігія,

містить священні вірування,
священні діяння і священні обряди.

Моє вірування включають такі слова
як "однаковий захист всіх законом"

і "ми, люди Сполучених Штатів".

Мій список святих справ включає
скасування рабства, жіноче виборче право,

рух за громадянські права,

висадку союзників у Нормандії,

падіння Берлінської стіни.

І у мене є новий громадянський обряд,
про який я зараз розповім.

Де б ви не жили на Землі,

ви можете відшукати або розробити свій
власний набір вірувань, діянь і обрядів.

Практикування громадянської релігії -
це не поклоніння державі

чи покора правлячій партії.

Мова йде про відданість один одному

і нашим спільним ідеалам.

А сакральність громадянської релігії -
не про божественність або надприродне.

Мова йде про групу несхожих людей,

що виражає нашу схожість,

нашу спільність.

Можливо, зараз ви трохи хвилюєтеся,

що я намагаюся записати вас у секту.

Розслабтеся, це не так.

Мені не потрібно вас записувати.

Як людина, ви завжди самі
шукаєте якусь секту

для різноманітності вашого
релігійного досвіду.

Такі ми вже є, що шукаємо
космологічні пояснення,

щоб сакралізувати переконання,
які з'єднали нас у трансцендентних мріях.

Люди створюють релігії,
тому що люди створюють групи.

Ми тільки можемо вирішити
застосувати це групування на користь.

Якщо ви побожна людина, ви це вже знаєте.

Якщо ні,

якщо ви більше не ходите
на молитовні служби

або ніколи не ходили,

тоді, можливо, ви скажете,
що йога - це ваша релігія,

або футбол Прем'єр-ліги,

або в'язання, чи кодування,
або виступи TED.

Але чи вірите ви в Бога,
чи у відсутність богів,

громадянська релігія не вимагає від вас
відречення від своїх переконань.

Вона вимагає тільки вашої
присутності як громадянина.

І це підводить мене до моєї другої теми:

як ми можемо продуктивно
практикувати громадянську релігію.

Дозвольте розповісти
про новий громадянський обряд.

Подія називається "Громадянська Субота",

і вона проводиться за традиціями
релігійних зборів.

Ми разом співаємо,

ми звертаємося до незнайомців поруч,
щоб обговорити спільне питання,

ми слухаємо поезію і писання,

проповідь, яка пов'язує ці тексти

з етичними виборами
і суперечками нашого часу,

але і спів, і писання, і проповідь

не з церкви, синагоги чи мечеті.

Вони громадянські,

витягнуті з наших спільних
громадянських ідеалів

і спільної історії висунення
й заперечення цих ідеалів.

Після цього ми гуртуємося,
організовуємо мітинги, реєструємо виборців,

вступаємо до нових клубів,
заводимо нових друзів.

Ми з колегами почали
організовувати "громадянські суботи"

в Сіетлі в 2016 році.

З тих пір вони поширилися
по всьому континенту.

Іноді відвідувачів сотні,
іноді десятки.

Вони відбуваються в бібліотеках
і громадських центрах,

у колективних офісах,

під святковими наметами
і всередині великих залів.

У цій соціальній технології
немає нічого високотехнологічного.

Вона базується на прагненні
людини до прямого спілкування віч-на-віч.

Вона залучає молодих і старих,
лівих і правих,

бідних і багатих,
церковних і нецерковних людей

всіх рас.

Коли ви приїжджаєте на громадянську суботу
і запрошені обговорити такі питання

як "За кого ви відповідальні?"

або "Чим ви готові ризикувати або від чого
готові відмовитися для своєї громади?"

Коли це стається, це зворушливо.

Ви зворушені.

Ви починаєте розповідати
про своє життя.

Дійсно відкриваєте очі один на одного.

Ви розумієте, що бездомність,
збройне насильство, джентрифікація,

жахливі корки, недовіра
до переселенців, фальшиві новини -

це не чиїсь проблеми,

це сукупність
ваших власних звичок і упущень.

Суспільство стає таким,
як ви поводитеся в ньому.

Нас ніколи не просять замислитися
над змістом нашого громадянства.

Більшість з нас ніколи не запрошують
робити більше або бути більше,

і більшість з нас не уявляє,
як ми жадаємо цього запрошення.

Відтоді ми створили громадську семінарію

і почали вчити людей звідусіль
вести зібрання громадянської суботи

самостійно, у власних громадах.

У громаді Афіни, штат Теннессі,

енергійний лідер Уїтні Кімбелл Коу

проводить збори у власній
крамниці мистецтв і обрамлення,

з молодіжним хором
і безліччю прапорців.

Молодий активіст Берто Аґуайо

проводить свою громадянську суботу
на розі вулиць

у місцевості Back of the Yards
у Чикаго.

Берто колись належав до банди.

Тепер він миротворець

і організовує політичні кампанії.

У Гонолулу, Рафаель Бергстром,

колишній професійний бейсболіст, що
став фотографом і природоохоронцем,

веде свою суботу під девізом
"Громадянська участь - це сексуально".

Дійсно сексуально.

(Сміх)

Іноді мене запитують
навіть наші семінаристи:

"Чи не небезпечно
використовувати релігійну мову?

Хіба це не зробить нашу політику
ще більш догматичною і самоправедною?"

Але цей погляд припускає, що вся
релігія є фанатичним фундаменталізмом.

Не вся.

Релігія також - моральний компас,

прийняття сумніву.

зобов'язання відокремитися від себе
і служити іншим,

виклик виправити світ.

У цьому сенсі політика могла бути
трохи більше схожою на релігію,

не менше.

Таким чином, моя остання тема сьогодні:

чому громадянська релігія важлива зараз.

Хочу запропонувати дві причини.

Перша - це протидіяти культурі
гіперіндивідуалізму.

Кожне повідомлення, яке ми
отримуємо на кожному екрані

сучасного ринку, полягає в тому,

що кожен з нас сам по собі,

вільний агент,

вільний керувати своїми
власними брендами,

вільний жити під мостом,

вільний мати побічні інтереси,

вільний вмирати поодинці
і без медстрахівки.

Ринковий лібералізм говорить нам,
що ми самі собі господарі,

а потім він нас робить своїм рабом

у жахливій ізоляції споживацтва
і хвилювання за свій рейтинг.

(Публіка) Так!

Мільйони нас це вже зрозуміли.

Ми зараз усвідомлюємо,

що свавілля всіх - не те ж саме,
що свобода для всіх.

(Оплески)

Дійсно вільними нас робить
прив'язаність до інших

взаємодопомогою та взаємним обов'язком

під час якнайкращого вирішення проблем
у наших районах і містах,

ніби наші долі переплелися -

тому що вони переплелися -

ніби ми не можемо відокремитися
один від одного,

тому що, врешті-решт, ми не можемо.

Об'єднуючи себе таким чином,
ми, насправді, себе звільняємо.

Це показує, що ми є рівними в гідності.

Це нагадує нам, що права
покладаються на обов'язки.

Це нагадує нам,

що права, які розуміють належним чином,
це теж обов'язки.

Друга причина,
чому громадянська релігія зараз важлива:

вона пропонує найбільш сенсовний
опис того, хто такі ми і хто вони.

Сьогодні ми говоримо про політику
ідентичності як про щось нове,

але це не нове.

Вся політика - це політика ідентичності,

нескінченна боротьба за визначення того,
кому належить місце під сонцем.

Замість шкідливих міфів про походження,
які позначають когось назавжди чужим,

громадянська релігія пропонує кожному
приналежність,

засновану лише на універсальному кредо
внеску, участі,

включення.

У громадянській релігії "ми" -
це ті, хто бажає служити людям,

волонтерити, голосувати, слухати, вчитися,
співпереживати, сперечатися краще,

поширювати, а не накопичувати владу.

"Вони" - це ті, хто цього не робить.

їх можна судити суворо,

але не потрібно,

в будь-який момент один з них
може стати одним з нас,

просто вибираючи жити як громадянин.

Тож давайте запросимо їх.

Уїтні, і Берто, і Рафаель
талановитo запрошують.

У кожного є своєрідний, локально
укорінений спосіб

зробити віру в демократію
доступною для інших.

Їхній сленг може походити з Аппалачів,
або Південного Чикаго, чи з Гаваїв.

Їхнє гасло те ж саме:

громадянська любов, громадянський дух,
громадянська відповідальність.

Може ви вважаєте, що
оця громадянська релігія -

це щось там для надмірно палких
американців другого покоління, як я.

Але насправді, це для будь-кого, будь-де,

для тих, хто хоче закріпити зв'язки довіри,

прихильності та спільних дій,

необхідних для вільного правління.

Можливо, громадянські суботи не для вас.

Гаразд.

Знайдіть власні способи сприяння
позитивним громадянським звичкам.

Багато форм улюбленої
громадянської спільноти процвітають зараз,

у цей час пробудження.

Такі групи як Community Organizing Japan,

яка використовує креативні спектаклі
з ритуалами розповідання історій,

щоб сприяти рівності жінок.

В Ісландії є цивільні конфірмації,

під час яких молоді люди,
очолені старійшиною,

дізнаються про історію та громадянські
традиції свого суспільства,

і завершуються вони церемонією обряду,

схожого на церковне миропомазання.

Кола Бена Франкліна у Сполучених Штатах,

де друзі зустрічаються щомісяця,

щоб обговорити та поміркувати над
чеснотами, які Франклін кодифікував

у своїй автобіографії,

такі як справедливість, і вдячність,
і прощення.

Я знаю, що одної громадянської
релігії недостатньо,

щоб усунути корінні
несправедливості нашого часу.

Для цього нам потрібна влада.

Але влада без репутації -
це ліки, які гірші за хворобу.

Знаю, — самої цієї релігії недостатньо,
щоб виправити корумповані інституції.

але інституційні реформи без
нових норм довго не протримуються.

Культура на вищому рівні, ніж закон.

Дух на вищому рівні, ніж політика.

Душа на вищому рівні, ніж країна.

Ми не можемо очистити нашу політику,
якщо ми чистимо тільки нижче за течією.

Ми повинні дістатися до джерела.

Джерела наших цінностей,

і щодо цінностей —
тут порада проста: їх треба мати.

(Сміх)

(Оплески)

Переконайтеся, що ці цінності
соціальнo значущі.

Впроваджуйте їх на практиці,

і робіть це в компанії інших,

в укладі з переконаннями,
справами і радісними обрядами,

які усіх вас змусять до них повертатись.

Ті з нас, хто вірить в демократію
і вірить, що все ще можливо,

ми маємо на собі тягар це довести.

Але пам'ятайте, що це зовсім не тягар -

бути в громаді,
де вас сприймають як повноцінну людину,

де ви маєте право говорити
про те, що вас турбує,

де вам не треба
мати зв'язки, щоб вас поважали.

Це звуть благословенням,

і воно доступне всім, хто вірить.

Дякую.

(Оплески)