Роб Хармон: Як ринок може зберегти потік річок

З висиханням струмків та річок через надмірне використання, Роб Хармон запровадив в життя оригінальний ринковий механізм, який поверне воду назад. Долі фермерів та броварень переплелися в інтригуючій столітній казці про Пріклі Пір Крік (Prickly Pear Creek).

Це річка.

Це струмок.

Це річка.

Це трапляється по всій країні.

Десятки тисяч миль

потоків в США зневоднені.

На цій карті

кольорові області позначають конфлікти за воду.

Схожі проблеми проявляються так само й на Сході.

Причини змінюються від штату до штату,

але загалом - в деталях.

4 тисячі миль зневоднених струмків

в одному тільки штаті Монтана.

Вони зазвичай живили б рибу та інших тварин.

Вони - вени екосистеми

і часто - порожні вени.

Я хочу розповісти вам історію

про один з таких струмків,

тому що вона є прототипом довгої історії.

Це Пріклі Пір Крік.

Він протікає через густонаселену місцевість

від Східної Єлени до озера Єлена.

Він підтримує рибу,

включаючи лосося Кларка, коричневу

і райдужну форель.

Майже кожного року

впродовж більш ніж сотні років

вона виглядала так влітку.

Як ми дійшли до цього?

Це почалось наприкінці 1880-тих,

коли люди почали заселятися в міста, схожі на Монтану.

Коротко кажучи, там було багато води

і не надто багато людей.

Та оскільки з'являлося більше людей, що потребували води

місцеві жителі, які переселились туди першими, трохи занепокоїлись

і в 1865 році в Монтані був пройнятий перший закон про воду.

В основному в ньому йшлось про те, що кожен, хто живе поруч річки

може нею користуватися.

Дивно, що з'явилось багато людей, які теж хотіли використовувати воду з річки,

і місцеві жителі, які першими поселились там,

стурбувались достатньо, щоб залучити своїх адвокатів.

Прецендентні судові позови пройшли

в 1870 і 1872,

обидва стосовно Пріклі Пір Крік.

І в 1921 році

Верховний Суд штату Монтана

виніс вирок стосовно Пріклі Пір

на користь місцевих жителів, які заселились туди першими,

і які мали пріоритетні права на користування водою.

Ці пріоритетні права - ключовий момент.

Проблема в тому, що всюди на Заході зараз

це виглядає наступним чином.

Вимоги до деяких приток

в 50-100 разів перевищують кількість води,

яка насправді є в річці.

І ті, хто мають пріоритетні права,

якщо не користуються своїми правами,

ризикують їх втратити,

а разом з тим і їхню економічну цінність.

Тому у них немає стимулу берегти воду.

Тому справа не тільки в кількості людей;

сама система створює перешкоди для збереження,

тому що ви можете втратити свої права, якщо ними не користуєтесь.

Тому після десятків судових процесів

і минулих з того часу 140 років

ми стоїмо на тому самому місці.

Це зламана система.

Нема стимулу берегти воду,

бо якщо ви не користуєтесь своїм правом на воду,

ви можете втратити право на неї.

І я переконаний, всім вам відомо, що це створювало значні конфлікти

між сільськогосподарськими та екологічними громадами.

Ок. Тепер я збираюсь змінити тему.

Більшості з вас буде приємно дізнатися,

що решта презентації безкоштовна,

і декому з вас сподобається, що вона стосується пива.

(Сміх)

Ще дещо відбувається по всій країні,

це те, що компанії починають непокоїтись

кількістю використаної ними води.

Вони непокояться збереженням необхідної кількості води,

вони намагаються дійсно ефективно використовувати водні ресурси,

і вони стурбовані тим, як використання води

впливає на імідж їхнього бренду.

Це національна проблема,

але я збираюсь розповісти вам іншу історію про штат Монтана,

і ця історія стосується пива.

Закладаюся, ви не знали, що на виготовлення півлітри пива

потрібно близько 2.5 літра води.

Якщо порахувати всі втрати води,

то вийде більше 50 літрів води для півлітри пива.

Тепер пивовари в Монтані

вже зробили багато,

щоб зменшити використання води,

але вони досі використовують мільйони галонів води.

Я хочу сказати, що в пиві є вода.

Що ж вони можуть зробити

з власним використанням води,

яке може мати серйозні наслідки

для екосистеми?

Ці екосистеми дуже важливі

для пивоварів Монтани та їх клієнтів.

Кінець кінцем, існує сильна взвємодія

між водою та риболовлею.

І для декого існує сильний зв'язок

між риболовлею та пивом.

(Сміх)

Тож броварі Монтани та їх клієнти занепокоєні

і вони шукають способів вирішення цієї проблеми.

Що ж вони можуть зробити з рівнем споживання води?

Пам'ятаєте про Пріклі Пір.

До сьогоднішнього дня,

нагляд за використанням води

полягав лише у вимірюванні та скороченні,

ми ж пропонуємо перейти до наступного етапу -

відновлення.

Пам'ятайте Пріклі Пір.

Це зламана система.

- Вам не вигідно зберігати,

бо коли ви не користуєтесь правом на використання води, ви ризикуєте його втратити.

Ми вирішили з'єднати ці два світи:

світ компаній

з їх споживанням води,

і світ фермерів

з їхніми пріоритетними правами використання води в притоках.

В певних штатах

пріоритетні власники таких прав

можуть залишити свою воду в річці,

законно захищаючи її від інших

та зберігаючи свої права на неї.

Врешті-решт

це їхнє право,

і якщо вони хочуть скористатися своїм правом на воду,

щоб допомогти рибі жити в річці,

це їхнє право.

Але в них немає стимулу, щоб так вчинити.

Працюючи з місцевою водною довірчою власністю,

ми створили відповідне стимулювання.

Ми платимо їм за те, що вони залишають воду в річці.

От що відбувається.

Цей чоловік зробив свій вибір

і закриває свій водовідвід,

залишаючи воду в річці.

Віг не втрачає право на воду,

він просто використовує це право,

або якусь його частину,

задля річки, а не для землі.

Оскільки він є пріоритетним власником права на воду,

Він може захищати воду від інших користувачів цією річкою.

Зрозуміло.

Він отримує гроші за збереження води в річці.

Цей чоловік вимірює воду,

яка залишилась в річці.

Потім ми беремо виміряну воду,

ділимо її на частки по 3800 літрів.

Кожна частина одержує серійний номер і сертифікат,

і потім пивовари та інші користувачі

купляють ці сертифікати,

повертаючи таким чином воду

в ослаблені екосистеми.

Пивовари платять

за відновлення води в річці.

В такий спосіб з'являється простий, дешевий

та вимірюваний шлях

повертати воду в ці ослаблені екосистеми,

водночас, надаючи фермерам економічний вибір

і надаючи бізнесу, занепокоєному власним використанням води,

простий спосіб вирішення проблеми.

Після 140 років конфліктів

і 100 років висохлих річок,

факторів, з якими суди і регулятори

не могли впоратися,

ми, поєднавши ринкові принципи,

покупців та продавців, створили рішення -

рішення, яке не потребує судових засідань.

Таким чином,

місцеві жителі, занепокоєні власним використанням води,

отримали справжню можливість

повернути воду туди, де вона є найбільш потрібною,

в ці осліблені екосистеми,

і в той же час,

надали фермерам

розумний економічний вибір

відносно того, як вони використовують свою воду.

Ці транзакції створили союзників, не ворогів.

Вони об'єднали людей, а не розділили їх.

І вони надали справжню економічну підтримку сільськогосподарським об'єднанням.

І найголовніше, що це працює.

Ми повернули більше 15 мільйонів літрів води

в ослаблені екосистеми.

Ми об'єднали власників пріоритетних прав

з пивоварами Монтани,

з готелями і чайними компаніями в Орегоні,

і з високотехнологічними компаніями, які використовують багато води на Південному-Заході.

І якщо ми можемо створити такі зв'язки,

ми можемо і ми

перетворимо ось це - на це.

Дуже дякую.

(Оплески)