Педді Ашдаун: Перерозподіл впливу у Світі

Педді Ашдаун стверджує, що ми живемо в час, коли влада змінюється, як ніколи раніше. В своєму заворожуючому виступі на TEDxBrussels він окреслює три основні тенденції перерозподілу впливу, що наближаються.

Наприкінці XIX ст.

відомий англійський поет

написав вірш,

який, як говорили, знову і знову

пригадувався Черчилю в 1930-их.

Ось цей вірш:

"Літня лінь снувала мливо

Й сонно жебонів струмок --

Барабанний дріб дражливо

Збурив раптом плин думок.

Ближче, дужче, голосніше:

По землі шляхах з імли --

М’ясом стать гарматним лише,

Тліном лиш –- солдати йшли".

Кого цікавить поезія --

це вірш Альфреда Хаусмана "Шропширський хлопець".

Хаусман усвідомив,

також це відчувається у симфоніях Нільсена,

що довгі, спекотні, пасторальні літні дні

стабільності XIX-го ст.

підходили до завершення,

що ми от-от вступимо

в один з тих жахливих періодів історії,

коли влада змінюється.

Ці періоди, пані та панове,

завжди супроводжуються неспокоєм,

і, як це не прикро, часто й кров’ю.

Завдання мого виступу донести,

що ми приречені, дозволю собі зауважити,

приречені жити в один з тих періодів історії,

коли основа, на якій тримається

усталений порядок влади, починає змінюватись

і формується новий вигляд світу,

а разом з ним --

і нові сили.

Ці періоди –- як нам вже добре відомо --

майже завжди дуже неспокійні, надзвичайно складні,

і, як це не прикро, часто дуже криваві часи.

До речі, це трапляється приблизно раз на сторіччя.

Ми можете зауважити, що востаннє це трапилося --

і Хаусман та Черчиль відчули наближення --

коли влада перейшла від старих народів,

від старих європейських держав,

через Атлантику до нової сили, яка лише формувалася

в Сполучених Штатів Америки --

це був початок “американського століття”.

І тоді в порожнечі,

яку раніше заповнювали застарілі європейські сили,

розігралися дві криваві катастрофи

минулого століття --

одна в першій половині і одна в другій: дві великі світові війни.

Мао Цзедун називав їх європейськими громадянськими війнами,

і це, напевно, влучніший спосіб їх опису.

Отож, пані та панове,

ми живемо в один з таких періодів.

І сьогодні я хочу поговорити з вами про три основні фактори.

Перший з них, перші два,

стосуються зсуву влади.

Третій же стосується нового виміру, до якого я хочу звернутися,

і який ніколи не проявлявся так, як це відбувається зараз.

Тепер давайте поговоримо про зсуви влади, які зараз проходять в світі.

Те, що нині відбувається,

у певному сенсі лякає,

оскільки такого не траплялося ніколи раніше.

Нам доводилося бачити горизонтальні зсуви влади --

наприклад, перехід сили від Греції до Риму,

а також зсуви влади, які виникали

впродовж європейських цивілізацій --

але зараз ми спостерігаємо дещо трохи відмінне.

Адже влада зміщується не лише горизонтально --

від нації до нації.

Вона також рухається вертикально.

Зараз влада, яка раніше була обмежена певними рамками,

яка трималася на підзвітності та системі права

в межах інститутів національних держав,

великою мірою перемістилася на світову арену.

Глобалізація влади --

ми говоримо про глобалізацію ринків,

але фактично, це глобалізація справжньої влади.

І якщо на рівні національних держав

влада характеризується підзвітністю,

та підпорядковується праву,

то цього не відбувається на міжнародній арені.

Міжнародна та світова арени, де зараз знаходиться влада, а саме:

влада Інтернету, влада організацій стільникового мовлення,

влада міняйл --

ця величезна фінансова карусель,

у якої зараз в обігу сума в 32 рази більша, ніж потрібно

для торгівлі, яку вона, нібито, покликана фінансувати --

міняйл, або просто

фінансових спекуляторів,

які не так давно поставили нас на коліна,

влада транснаціональних корпорацій,

які часто мають бюджети більші,

ніж в середньої за розмірами країни.

Всі вони існують на світовій арені,

яка значною мірою нерегульована,

не підпорядкована праву,

і де люди вільні від будь-яких обмежень.

Це на руку сильним

тільки до пори до часу.

Тим, у кого найбільше сили, завжди зручніше

діяти в необмеженому просторі,

але з історії ми знаємо, що рано чи пізно

будь-який нерегульований простір --

простір, який не підпорядкований праву --

заповнюється не лише бажаними речами --

такими як міжнародна торгівля, Інтернет і т. д. --

але й тими, яких ми не хочемо --

міжнародною злочинністю та міжнародним тероризмом.

Одкровення 11 вересня у США

в тому, що навіть на найсильнішу державу на Землі,

навіть на одне з найбільш її знакових міст

одного ясного вересневого ранку

можуть напасти ті,

хто населяє цей простір.

Говорять, що десь 60 відсотків

з 4 млн. доларів, витрачених на фінансування теракту 11 вересня,

пройшли через установи веж-близнюків,

зруйнованих того дня.

Як бачимо, наші вороги також використовують цей простір --

простір масового пересування, Інтернету, стільникових трансляцій --

для поширення своєї отрути,

яка руйнує наші системи та наші шляхи.

Рано чи пізно,

рано чи пізно,

як показує історія,

за владою обов’язково

з’явиться система управління.

Отож, якщо, як я переконаний,

в наш час проходить

глобалізація влади,

тоді один з викликів сьогодення в тому,

щоб запровадити систему управління на світовому рівні.

Наступні десятиліття

будуть більш або менш бурхливі

залежно від нашої здатності досягти цілі:

тобто, запровадити систему управління на світовому рівні.

Зверніть увагу, я не говорю про уряд.

Я не пропоную створити

якусь демократичну установу світового рівня.

Крім того, пані та панове, сам я переконаний,

що цього навряд чи можна добитись

створенням нових установ ООН.

Якби не існувало ООН, нам довелося б його вигадати.

Світу потрібен міжнародний форум.

Йому потрібен спосіб легітимізації міжнародних дій.

Однак, коли справа доходить до управління світовим простором,

мені здається, його не добитися

через створення нових установ ООН.

Насправді, це трапиться коли сильні зберуться разом

і задля керівництва світовим простором

запровадять устрій,

що базується на міжнародних договорах.

Якщо подумати, то це вже відбувається.

Світова організація торгівлі: організація, створена на основі договорів,

виключно на основі договорів,

однак, достатньо сильна, щоб притягнути до відповідальності

навіть найсильніших, навіть Сполучені Штати.

Кіотський протокол: початок зусиль зі створення

заснованої на договорі організації.

Велика двадцятка:

через фінансові махінації ми тепер зрозуміли,

що необхідно створити об’єднану організацію,

здатну керувати фінансовим простором.

В цьому суть великої двадцятки –- організації, заснованої на договорах.

Але тут виникає проблема,

до якої ми повернемося за хвилину:

якщо ми зберемо найсильніших

для створення правил в таких організаціях,

із метою заповнення управлінського простору,

то що трапиться зі слабкими, котрі залишаться осторонь?

Це значна проблема,

до якої ми повернемося за мить.

Отож, перша думка мого виступу --

якщо ми хочемо більш-менш спокійно

пережити цей бурхливий період,

наш успіх значною мірою

залежатиме від здатності

запровадити розумне управління

у світовому просторі.

Нині ми спостерігаємо, як це відбувається.

Другий пункт мого виступу стосується того,

і таким слухачам як ви

це добре відомо,

що влада пересувається не лише вертикально,

а й горизонтально.

Історія цивілізацій є

історією народів, які скупчувалися біля морів:

перші –- навколо Середземномор’я,

новіші, з переважанням влади Заходу –- навколо Атлантики.

Мені здається,

сьогодні ми спостерігаємо докорінний зсув влади,

яка переходить від народів, зосереджених навколо Атлантики,

до держав Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Зараз це проявляється в економічній потужності,

але саме так все завжди й починається.

Вже помітним стає розвиток зовнішньої політики

та збільшення фінансування армії,

що проходить в інших зростаючих державах.

Насправді, я гадаю --

це не стільки пересув із Заходу на Схід;

відбувається дещо відмінне.

Я припускаю,

що Сполучені Штати залишатимуться

найсильнішою державою на Землі

наступних 10, 15 років,

але умови, за яких вони залишаються при владі,

докорінно змінилися.

Зараз завершується найбільш незвичайний

п’ятдесятилітній період історії,

коли ми жили в однополюсному світі,

а стрілка кожного компаса,

за чи проти волі,

неодмінно вказувала на Вашингтон --

світі, над яким здіймався єдиний гігант.

Однак, це не звичний випадок в історії.

Насправді ситуація, що зараз виникає,

є набагато нормальнішою.

Ми починаємо спостерігати появу

багатополюсного світу.

Досі Сполучені Штати

були характерною ознакою нашого світу.

США залишаться найсильнішою державою,

однак тепер вони будуть найсильнішою державою

у все більш багатополюсному середовищі.

Ми починаємо помічати зростання нових центрів влади --

зрозуміло, в Китаї,

однак я гадаю, що сходження Китаю до влади не буде дуже гладким.

Лібералізація економіки,

а опісля й демократизація суспільства в Китаї

будуть доволі похмурими.

Однак це тема для іншої розмови.

Ви бачите Індію, ви бачите Бразилію.

Дедалі частіше ви відчуваєте,

що світ, принаймні для нас, європейців,

уподібнюється Європі ХІХ ст.

Європа ХІХ століття:

визначний британський міністр закордонних справ, лорд Каннінг,

називав її "Європейським концертом сил".

Тоді існував баланс, п’ятисторонній баланс.

Британія завжди підтримувала баланс.

Якщо об’єднувалися Париж та Берлін,

на противагу їм Британія об’єднувалася з Віднем та Римом.

Тепер зверніть увагу --

союзи в однополюсному світі

незмінні --

наприклад, НАТО, Варшавський договір.

Незмінна протилежність сил

означає незмінність союзів,

в той час як багатополюсність сил

означає їх рухомість та змінність.

Ось на порозі якого світу ми стоїмо,

світу, де все більше відчуватиметься

нестабільність наших союзів.

Одного разу Каннінг, британський міністр закордонних справ, сказав:

"Британія має постійні інтереси,

а не постійних союзників".

Дедалі зрозумілішим буде,

що бажаючи зробити щось на світовому рівні,

навіть нам, на Заході,

доведеться вийти за межі

затишного кола атлантичних сил

і укласти союзи з іншими державами.

Зверніть увагу, при вході до Лівії,

країнам Заходу було недостатньо зробити це самостійно;

нам довелося залучити інших.

В даному випадку нам довелося залучити Лігу арабських держав.

Я гадаю, що Ірак та Афганістан

були останніми спробами Заходу діяти самостійно,

у яких ми зазнали поразки.

Зараз ми знаходимося

на порозі завершення 400-літнього періоду

від падіння Османської імперії,

періоду гегемонії західних сил,

Західних установ та цінностей.

До цих пір, добре постаравшись,

Захід мав змогу вирішувати та розпоряджатися

в будь-якому куточку світу.

Проте це вже не так.

Візьмемо для прикладу останню фінансову кризу

після Другої світової війни.

Захід об’єднався --

зокрема установи Бреттон-Вудської системи: Світовий банк та Міжнародний валютний фонд --

і проблему було вирішено.

Зараз нам доводиться залучати інших.

Нині ми змушені створити Велику двадцятку.

Тепер ми змушені вийти за межі

затишного кола західних друзів.

А зараз дозвольте мені запропонувати

передбачення, яке може занепокоїти ще більше.

Я підозрюю, що ми на порозі завершення

400-літнього періоду,

коли сили Заходу було достатньо.

Мені говорять: "Китай, безумовно,

ніколи не візьме участі

в світовому миротворчому процесі".

Та невже? Чому ні?

Скільки китайських миротворчих військ

зараз служать в голубих беретах, під голубим стягом,

під командуванням ООН по всьому світу?

3700.

Скільки американських? 11.

Який найбільший військово-морський контингент

займається вирішенням проблеми сомалійських піратів?

Військово-морські сили Китаю.

Нічого дивного, адже Китай –- корислива держава.

Він прагне зберегти морські шляхи відкритими.

Все частіше нам доведеться співпрацювати

з людьми, чиї цінності ми не поділяємо,

але з ким нас пов’язують спільні інтереси.

Це зовсім інший спосіб сприйняття світу,

що зароджується.

Нарешті ми підійшли до третього фактору,

який дуже відрізняється від попередніх двох.

Завдяки Інтернету

та іншим речам, про які ми тут говорили,

в сучасному світі

все з’єднане з усім.

Нині ми взаємозалежні.

Як держави та як особистості,

ми з’єднані так,

як ніколи раніше,

як ніколи раніше.

Звичайно, взаємозалежність держав

завжди існувала.

Суть дипломатії -– в умінні діяти в умовах взаємозалежності держав.

Однак зараз ми дуже тісно зв’язані.

В Мексиці спалахує вірус свинячого грипу,

а через 24 години

це стає проблемою для аеропорту Шарль-де-Голль.

Обвалюється банк Lehman Brothers –- вся система банкрутує.

В Росії горять степи --

Африку охоплює голодний бунт.

Відтепер ми дуже міцно взаємопов’язані.

Це означає, що віднині

жодній державі не спаде на думку

діяти самостійно,

не об’єднавшись з іншими,

не співпрацюючи з ними.

Справа в тому, що дії держави

впливають не лише на неї.

В наш час недостатньо

тримати під контролем свою територію,

оскільки зовнішні чинники

починають впливати на те, що діється всередині.

В юності я був солдатом

під час останньої з дрібних імперських війн Британії.

В той час оборона нашої країни

залежала лише від одного:

наскільки сильною була наша армія, наші військово-повітряні

та військово-морські сили, і наскільки сильними були наші союзники.

Тоді ми боролися із зовнішнім ворогом.

Нині ми протистоїмо ворогу внутрішньому.

Зараз, щоб обговорити оборону країни,

я звернуся до Міністра охорони здоров’я,

оскільки пандемії загрожують нашій безпеці;

я звернуся до Міністра сільського господарства,

оскільки продовольчі проблеми загрожують безпеці;

я звернуся до Міністра промисловості,

оскільки, наша галузь високих технологій

зазнає ворожих атак через свою слабкість,

про що свідчить сучасна кібервійна;

я звернуся до Міністра внутрішніх справ,

оскільки люди, які прибувають в країну,

які живуть в старих домах в центрі міста,

безпосередньо впливають на те, що тут відбувається --

про що свідчать вибухи в Лондонському метро в 2005 році.

Віднині безпека країни залежить

не лише від її солдат та Міністерства оборони.

Вона залежить від здатності об’єднати свої установи.

Звідси випливає важливий висновок.

Насправді наш уряд,

побудований вертикально

на основі економічної моделі промислової революції --

вертикальна ієрархія, розмежування функцій,

керівні органи --

організований геть неправильно.

Тим із вас, хто займається бізнесом, відомо,

що в наш час ідеальною формою устрою

є сітка, мережа.

Саме вміння створювати подібні мережі важливе

як у межах власного уряду, так і за кордоном.

А зараз третій закон Ашдауна.

До речі, не питайте мене про перші два --

я їх ще не вигадав;

просто “третій закон” звучить краще, чи не так?

За цим законом в наш час,

коли все навколо поєднане,

найважливіше,

що ви здатні зробити разом з іншими.

Найважливішими компонентами будь-якої структури --

чи то уряду, чи армійського полку,

чи компанії --

є її точки стикування, або зв’язку,

її здатність створювати мережі з іншими.

В бізнесі це розуміють,

в уряді -- ні.

А тепер, наостанок.

Якщо зараз, пані та панове,

ми всі поєднані

як ніколи раніше,

значить, ми також розділяємо долю одне одного.

Раптом вперше в історії

колективної оборони, на яку ми покладали найбільше надій

на захист наших держав,

вже не достатньо.

Раніше,

якщо наше плем’я було сильнішим, ніж інші, ми були в безпеці;

якщо наша країна була сильнішою, ніж інші, ми були в безпеці;

якщо наш союз, наприклад, НАТО, був сильнішим ніж інші, ми були в безпеці.

Проте це більше не так.

В результаті розвитку взаємозалежності

та появи зброї масового знищення

ми все більшою мірою

розділяємо долю наших ворогів.

Коли я був дипломатом

в 1970-их роках у Женеві,

ми вели переговори з Радянським Союзом щодо роззброєння.

Тоді ми добилися успіху, оскільки розуміли,

що розділяємо їхню долю.

Колективної безпеки недостатньо.

Мир настав в Північній Ірландії тільки тому,

що обидві сторони зрозуміли, що це не гра з нульовою сумою.

Вони розділяли долю зі своїми ворогами.

Одна з перепон на шляху миру на Близькому Сході

в тому, що як Ізраїль, так і Палестина

не розуміють,

що вони розділяють спільну долю.

Раптом те, до чого

впродовж століть

нас закликали пророки та поети,

стало серйозною проблемою

державної політики.

Я розпочав з вірша і закінчу віршем.

Великий вірш Джона Донна:

"По кому подзвін".

Вірш починається словами: "Немає людини, що була б як острів".

А далі продовжується:

"Від смерті кожної людини малію і я,

бо я єдиний з усім людством;

тому ніколи не питай,

по кому подзвін --

він по тобі".

Для Джона Донна це був заклик до моральності.

Для нас -це

частина формули виживання.

Дякую за увагу.

(Оплески)