Як коледжі наживаються на студентах | Саджай Самюель | TEDxPSU

"Колись при вступі до американського коледжу не було мови про те, що доведеться покривати за нього борги", — говорить професор Саджай Самюель. На сьогодні вища освіта — це споживчий продукт: вартість її різко злетіла, залишаючи студентам загальний борг на суму 1 трильйон доларів, в той час, коли університети та кредитні компанії отримують величезні прибутки. Семюель пропонує радикальне рішення: пов'язати витрати на навчання з очікуваними доходами після його завершення з тією метою, щоб студенти могли приймати обґрунтовані рішення щодо свого майбутнього, відновити свою любов до навчання та зробити свій значущий внесок у світ.

Цей виступ записано на місцевій події TEDx, проведеній у форматі конференції TED, але організованій незалежно місцевою спільнотою. Дізнайтеся більше на http://ted.com/tedx

Чотириста років тому

тисячі шукачів кращого життя
прибули до нового світу

у якості підневільних робітників.

Будучи надто бідними,
аби оплатити свій переїзд,

вони влазили у борги і в обмін
працювали подекуди 7 років по найму.

Сьогодні 14 мільйонів американців
знаходяться в боргу

за перехід до нової економіки.

Ті, хто не мав грошей
розрахуватися за навчання у коледжі,

зараз винні кредиторам
більше трильйона доларів.

Вони прагнуть отримати будь-яку роботу,

що допоможе розплатитися з боргами,
які висять на їхньому рахунку.

В США

навіть неспроможний сплатити борги
азартний гравець отримує другий шанс.

Але покрити борги за
навчання для американця

майже перейшло у царину фантастики.

Колись при вступі до
американського коледжу

не було мови про те, що доведеться
покривати за нього борги.

Батько мого друга Пола закінчив
університет штату Колорадо

зі спеціальними пільгами
для ветеранів ІІ Світової війни.

Його покоління

отримало вищу освіту повністю
або майже повністю безкоштовно,

бо вона розглядалась як суспільне благо.

Але часи змінилися.

Коли Пол випустився з
Університету штату Колорадо,

він розплатився за диплом, працюючи
на неповний робочий день.

Ще 30 років тому

вартість вищої освіти була
обґрунтованою та доступною,

а всі борги можна було
погасити до випускного.

Але не зараз.

Донька Пола пішла стопами батька,

але з однією розбіжністю:

коли вона випускалася п'ять років тому,

на ній вже висів величезний борг.

Такі студенти, як Кейт,
мають брати кредит,

тому що ціна на вищу освіту
недосяжна для багатьох,

якщо не для всіх американських родин.

Що ж тепер?

Взяти на себе ризик такого
боргу задля дорогої освіти

не так вже й страшно,
якщо його можна покрити прибутком,

отриманим завдяки цій освіті.

Але правда ось в чому.

В 2001 році випускники
заробляли на 10% більше,

ніж випускники 2013 року.

Тож ...

ціни на освіту ростуть,

державне фінансування слабшає,

сімейний достаток зменшується,

особисті прибутки падають.

Чи варто взагалі вражатися,
що більше чверті цих боржників

не здатні погасити свої борги?

Але навіть в найгіршій ситуації
можна знайти щось позитивне,

бо з'являється більше речей,
на які не можна закривати очі.

Давайте сьогодні обговоримо
три такі речі.

Борг за вищу освіту у сумі
1,2 трильйона доларів

очевидно, свідчить про те,

що диплом — продукт для продажу.

Ми дивимося на освіту
зараз очима економістів,

як на інвестиції, що вкладаються,
аби покращити робочу силу,

підготувати її до роботи.

Ніби класифікуємо людей задля того,

щоб працедавцям було легше їх наймати.

Журнал U.S. News & World Report
присвоює рейтинг коледжам,

як покупець оцінює пральну машину.

Мова сповнена неуцтва.

Професори у них — "постачальники послуг",

студенти — "споживачі".

Соціологія, Шекспір, футбол, наука —

це все лише "продукт".

Студентський борг вигідний.

Тільки не для вас.

Ваш борг становить частину прибутку
індустрії студентських боргів.

Два фінансові конгломерати,

я маю на увазі кредитні
фірми Sallie Mae і Navient,

рік тому відзвітували про сукупний
прибуток у розмірі 1,2 мільярда доларів.

Так само, як іпотеку на купівлю житла,

студентський кредит
можна завернути, запакувати,

нарізати та продати на Уолл-Стріт.

А університети та коледжі,

що вкладають гроші
в ці сек'юритизовані кредити,

мають подвійний прибуток.

Спочатку від вартості навчання,

а потім від процентів за вашим боргом.

Виходячи з їхніх статків,

чи досі вас дивує те, що
у сфері комерційної вищої освіти

з'явилося багато недостовірної реклами

жанру "замани і обмани",

що апелює саме до того невігластва,
з яким вона нібито бореться?

Третій пункт:

диплом — це бренд.

Колись давно мій учитель написав:

"Коли до студентів ставляться,
як до споживачів,

їх полонить залежність і заздрість".

Так само, як продають і перепродають
вдосконалені версії iPhone,

так само масово можна продавати й освіту.

Коледж — це нова середня школа,

ми вже знаємо це.

Але навіщо тут зупинятися?

Людям можна "впарити" сертифікати,
повторні сертифікати,

дипломи магістра, доктора наук.

Вища освіта також позиціонується
як атрибут статусності.

Диплом купують так само,

як Lexus або сумку Louis Vuitton,

щоб показати свою відмінність від інших.

Таким чином, ви стаєте
об'єктом для заздрощів.

Диплом — це бренд.

Але часто істина ховається під
нав'язливою комерційною пропозицією.

Не минає і дня,

щоб політики по телебаченню
не переконували нас у тому,

що "диплом про вищу освіту
абсолютно необхідний,

щоб отримати перепустку
у ряди середнього класу".

Зазвичай, головним доказом
є надбавка для випускників коледжів:

вони заробляють у середньому
на 56 відсотків більше,

ніж випускники середньої школи.

Розгляньмо цю цифру уважніше,

тому що, на перший погляд,

всі історії, що ми чуємо
від випускників ВНЗ,

які працюють баристами та касирами,

нібито спростовуються.

Зі 100 людей, які
вступили у будь-який ВНЗ,

45 не завершують навчання своєчасно

через ряд причин, у тому числі фінансових.

З 55 випускників

двоє залишаться безробітними,

а ще 18 працюватимуть на півставки.

Отже, випускники коледжів
заробляють більше,

ніж випускники середньої школи,

але чи вартує це непомірної плати
за освіту

і незароблених грошей через навчання?

Нині навіть економісти визнають,

що диплом коледжу окуповується
лише для тих, хто його завершує.

Але це лише тому, що зарплату
випускників середньої школи

максимально урізали десятиліттями.

Весь цей час

працівникам з середньою освітою

відмовляли у справедливій
оплаті їхньої праці.

А якби вони отримували те, що заслужили,

то навчання у коледжі стало б
для багатьох невдалою інвестицією.

Привілеї для випускників коледжу, кажете?

Більш схоже на знижку для
тих, хто не вступив до нього.

Двоє з трьох зарахованих
не знайдуть належної роботи.

Майбутнє для них
не виглядає багатообіцяючим

— скоріш, туманним.

Саме вони постраждають

від найнесправедливіших форм
студентського кредитування.

Саме їм,

що одночасно і сумно, і цікаво,

рекламували привілеї коледжу найбільше.

Це не просто цинічний маркетинг,

це жорстокість у найгіршому її прояві.

Що ж нам робити?

А якщо студенти та їхні батьки
почнуть ставитися до вищої освіти,

як до споживчого продукту?

Здається, що так чинять усі інші.

Тоді, як у разі придбання будь-якого
іншого споживчого продукту,

ви забажаєте знати,
за що сплачуєте ці кошти.

Купуючи ліки,

ви отримуєте перелік побічних ефектів.

Продукт вищої освіти

має йти з пересторогою,

щоб покупець міг зробити вибір,

що буде більш ґрунтовним.

Купуючи авто,

ви проінформовані, скільки літрів
палива за кілометр воно витрачає.

Ніхто не знає, чого можна
очікувати від диплому

за спеціальністю,
наприклад, "канадознавство".

Так, існує й така спеціальність.

А якби було створено спеціальний додаток?

Такий додаток зможе
встановлювати залежність

між вартістю навчання та очікуваним
доходом після його завершення.

Назвімо його "Навчання
на основі доходу" або "НОД".

Хтось із вас має його створити.

(Сміх)

Пізнайте реалії вашого
майбутнього життя.

(Сміх)

Є три переваги

додатку "Вартість навчання
на основі доходу".

Перша — кожен користувач зможе порахувати
свій перспективний прибуток

після закінчення певного
коледжу чи спеціальності.

Такі поінформовані користувачі

навряд чи стануть жертвою спекулянта

або якоїсь маніпулятивної реклами.

Вони зможуть зробити
обґрунтований вибір.

Хто згоден сплачувати за вищу освіту

більше 15% від додаткового доходу,
який вони отримають?

Ось друга перевага
"Вартості навчання на основі доходу".

Пов'язуючи витрати на навчання з доходами,

адміністрація ВНЗ буде змушена
переглянути вартість навчання,

знайти інноваційні засоби
вирішення цього питання.

Наприклад,

всі студенти у цій залі сплатили
приблизно однакову вартість

за навчання на різних спеціальностях.

Цій несправедливості
має бути покладений край.

В навчання майбутнього інженера
залучено більше ресурсів,

приладів, лабораторій
і викладацького складу,

ніж у навчання майбутнього філософа.

Як наслідок, студент
філософського факультету

сплачує навчання того,
хто вчиться на інженера,

який, до речі, знайде кращу роботу
і отримуватиме вищу зарплату.

Чому тоді дві людини мають
купувати один і той самий продукт

за однакову вартість,

а отримання вигоди
розподіляється так нерівномірно?

Насправді, випускники коледжів
деяких спеціальностей

сплачують 25% від свого доходу на
погашення студентського боргу за навчання,

тоді як усі інші — 5%.

Такій несправедливості прийде кінець,

коли вартість навчання буде
скоригована залежно від спеціальності.

І тепер,маючи всі ці дані --

хтось із вас вирішить
це питання, чи не так?

Ці дані треба ретельно обробити,

можливо, за допомогою
державної аудиторської фірми,

аби уникнути статистичної похибки.

Всім відома точність
статистики, чи не так?

Хоч як би там не було,

третьою і найбільшою
перевагою цього додатку

є звільнення американців від
страху і факту фінансового краху

у разі придбання дефектного продукту.

Можливо, з часом

молоді і не тільки американці
повторно віднайдуть,

як сказав попередній спікер,

свою допитливість, любов до навчання.

Почнуть вивчати те, що люблять,

любити, що вивчають,

йти за своїм покликанням..

розвивати свої розумові здібності,

досліджувати те, що їм дійсно цікаве.

Зрештою, два роки тому

Ерік та Кевін,

які є яскравими
представниками таких людей,

підштовхнули мене до дій
і працювали зі мною,

і все ще працюють

над дослідженням проблеми
студентської заборгованості у США.

Дякую за увагу.

(Оплески)