Якщо б я попросила уявити повітря,
що б ви уявили?
Більшість людей уявляють пусте місце
чи ясне небо,
чи, інколи, дерева, що танцюють з вітром.
І тут я пригадую
свого вчителя хімії з дійсно
довжелезними шкарпетками,
що стоїть коло дошки,
малює кола, що приєднані до інших кіл,
описує, як вони вібрують і
об'єднуються у шалений суп.
А і справді, ми особливо
не задумуємось про повітря.
Переважно ми його помічаємо
лиш коли у ньому є щось неприємне,
таке як сморід, дим чи туман.
Але повітря завжди поряд.
Воно торкається усіх нас зараз.
Воно навіть всередині нас.
Наше повітря постійне, важливе і близьке.
Та все ж про нього так легко забути.
Так що ж таке повітря?
Це поєднання невидимих газів,
що огортають Землю,
і притягнуті її гравітацією.
Хоч я і художник,
я цікавлюсь прозорістю повітря.
Я цікавлюсь тим, як ми його уявляємо,
який досвід отримуємо,
і як ми всі маємо
розуміння його матеріальності
через дихання.
Все живе на Землі впливає
на повітря через газообмін
і ми здійснюємо його зараз.
Взагалі-то, чому б нам усім не зробити
глибокий вдих.
Готові? Вдих. (Вдихає)
І видих. (Видихає)
Те повітря, що ви щойно видихнули,
ви в сотні раз збагатили вуглекислим газом.
Отож, приблизно 5 літрів повітря на вдих,
17 вдихів на хвилину
на 525,600 хвилин у році,
дають приблизно
до 45 млн. літрів повітря,
що в сто разів збагачене вуглекислим газом
лише вами.
Це дорівнює близько 18 великим басейнам.
Для мене повітря - це множина.
Воно водночас таке ж маленьке, як дихання,
і таке велике, як наша планета.
І його досить важко уявити.
Мабуть, це неможливо, а може, й неважливо.
Через мої художні роботи
я намагаюсь зробити повітря,
але не стільки його образ,
як внутрішню, чуттєву форму.
Я намагаюсь розширити початкове поняття
того, як виглядають речі,
щоб воно могло включати те,
як ми відчуваємо їх на дотик,
як відчувають його легені,
як звучить голос,
коли воно проходить наскрізь.
Я досліджую вагу, щільність та запах,
але більш важливо те,
що я думаю про історії, які ми
прив'язуємо до різних типів повітря.
Ось робота, виконана мною у 2014 році.
Вона називається
"Різні Типи Повітря: Щоденник Планети".
У ній я відтворювала повітря
на різних етапах еволюції Землі,
запрошувала глядачів приєднатися
і подихати ним зі мною.
Це дивує, та воно
радикально відрізняється.
Я не науковець,
але дослідники атмосфери шукатимуть сліди
хімії повітря у геології,
скажімо, в окисненні гірських порід;
і вони екстраполюють та
узагальнять дану інформацію так,
що матимуть рецепт
повітря у різні часи.
Далі з'являюсь я,
дивлюсь на це як художник,
і відтворюю його, використовуючи
компонентні гази.
Зокрема, мене цікавили моменти,
що є прикладами того,
як життя змінює повітря
але повітря також може
впливати на розвиток життя,
як в кам'яновугільному періоді.
Це приблизно 300-350 млн. років тому.
Цей період відомий, як час гігантів.
І вперше в історії життя
розвинувся лігнін.
Це твердий матеріал,
з якого складаються дерева.
Фактично, стовбури дерев виникли в цей час,
вони ставали все більшими і більшими,
і всіяли Землю,
виробляючи, виробляючи
і виробляючи кисень,
так що його рівень збільшився вдвічі,
до сьогоднішнього рівня.
Це збагачене повітря
підтримувало масивних комах,
величезних павуків і бабок
з розмахом крил в 65 см.
На подих це повітря дуже чисте і свіже.
Воно не має запаху,
але воно дає тілу ніжний заряд енергії.
Воно добре допомагає від похмілля.
(Сміх)
А ще є повітря з періоду
масового пермського вимирання,
це приблизно 252,5 млн. років тому,
якраз перед еволюцією динозаврів.
Це справді короткий відрізок часу,
з точки зору геологів,
від 20 до 200,000 років.
Справді короткочасний.
Це найбільший випадок вимирання в історії,
навіть більший за вимирання динозаврів.
Від 85 до 95% видів вимерли у цей період,
одночасно з величезним
сплеском вуглекислого газу,
що, багато вчених погоджуються,
походить з одночасного виверження вулканів
і нестримного парникового ефекту.
Рівень кисню в цей час понизився
на половину від сьогоднішнього,
приблизно 10%.
Отож, це повітря точно не могло
підтримувати людське життя,
але воно нормальне,
щоб просто вдихнути.
На подих воно на диво заспокійливе.
Воно справді заспокоює, є досить теплим
і має присмак газованої води.
Наче маленькі бульбашки, досить приємно.
З усіма роздумами про повітря минулого
природно замислитись
про повітря майбутнього.
Замість того, щоб спекулювати повітрям
і просто вигадувати, яким я
бачу повітря в майбутньому,
я дізналась про повітря,
що виробляється людиною.
Це значить, що його не існує в природі,
а воно виробляється людьми в лабораторії
для використання у
різних промислових цілях.
Чому це повітря майбутнього?
Ну, оксиген - це справді стійка молекула,
що буквально стає частиною повітря,
як тільки виробиться,
і на 300-400 років, допоки не розпадеться.
А це приблизно 12-16 поколінь.
Це повітря майбутнього
має деякі чуттєві якості.
Воно дуже важке.
Воно у 8 разів тяжче
за те, чим ми звикли дихати.
Власне, воно настільки важке,
що коли ви вдихнете,
то неважливо, які слова ви б вимовляли,
вони теж будуть важкими,
вони витечуть з вашого рота на підлогу
і просочаться в щілини.
Це повітря в багато чому схоже на рідину.
Це повітря має етичний підтекст.
Люди зробили це повітря,
але це також найбільш
активний парниковий газ,
який коли-небудь тестували.
Його потенціал горіння у 24, 000 разів
більший, ніж у вуглекислого газу,
а тривалість розпаду - 12-16 поколінь.
Отож його етичний аспект
є центральним у моїй роботі.
(Пониженим голосом)
У нього є ще одна дивуюча якість.
Воно досить наочно змінює голос.
(Сміх)
І коли ми починаємо думати - оу!
Ще трохи залишилось.
(Сміх)
Коли ми думаємо про зміну клімату,
ми, певно, не уявляємо гігантських комах
і вулкани, що вивергаються,
чи смішні голоси.
Картина, що спадає на думку,
це танучі льодовики і білі ведмеді,
що дрейфують на айсбергах.
Ми думаємо про кругові,
стовпчикові діаграми
і безкінечних політиків у кардиганах,
що говорять з дослідниками.
Та, можливо, прийшов час
думати про зміни клімату
на такому ж практичному рівні,
як ми відчуваємо повітря.
Як і повітря, клімат змінюється
одночасно в масштабі молекули,
подиху і планети.
Воно постійне, важливе і близьке,
так само, як і аморфне та об'ємне.
Та все ж про нього так легко забути.
Зміна клімату - це колективний
автопортрет людства.
Вона відображає наші індивідуальні,
урядові і промислові рішення.
І якщо є щось, що я дізналась
від спостереженням за повітрям,
так це те, що змінюючись, воно залишається.
Можливо, воно не підтримуватиме
звичний тип життя,
та все ж щось підтримуватиме.
Ми, люди, є основною частиною змін,
на мою думку, важливо,
щоб ми відчували розмову.
Бо навіть, якщо вона невидима,
люди залишають дуже
яскравий слід у повітрі.
Дякую.
(Оплески)