Коли кілька місяців тому мене запросили виступити, ми з організаторами обговорили низку заголовків, запропонували та обговорили чимало різних питань. Та ніхто не згадав цього, і причина в тому, що два місяці тому Ебола зростала в геометричній прогресії і поширювалась на більші території, ніж ми могли собі уявити. Світ був в паніці, шокований та стривожений цією хворобою, ніколи не баченою досі в сучасній історії. Та сьогодні я тут, щоб говорити про боротьбу з Еболою через людей, про яких ви ніколи не чули, таких як Пітер Клемент, ліберійський лікар, який працює в графстві Лофа, місце, про яке багато з нас, ніколи не чули, ймовірно, в Ліберії. Причина, чому графство Лофа є таке важливе полягає в тому, що близько 5 місяців тому, коли епідемія тільки почала поширюватись, Графство Лофа було точно в центрі, епіцентрі епідемії. В той час "Лікарі без кордонів" та місцевий лікувальний центр бачили десятки пацієнтів кожен день, і ці пацієнти, ці спільноти ставали дедалі більше схвильованими з плином часу, цією хворобою і тим, що вона робила з їхніми сім'ями, громадами, дітьми та родичами. Тож Пітер Клемент мусив 12 годин долати шлях по вибоїстій дорозі з Монровії, столиці, аж до графства Лофа, щоб спробувати взяти під контроль зростаючу тут епідемією. Прибувши, Пітер побачив той жах, який я щойно згадував. Тож він сів з місцевими керівниками та почав слухати. І те, що він почув, було жахливим. Він дізнався про відчай і спустошення людей, заражених хворобою. Він чув жахливі історії не лише про втрати, які спричинила Ебола, але й те, що вона зробила з сім'ями, та з громадами. І він слухав місцеве керівництво і те, що вони йому говорили -- Вони сказали: "Коли наші діти хворіють, коли наші діти помирають, ми не можемо тримати їх в той час, коли хочемо бути найближчими до них. Коли наші рідні помирають, ми не в змозі дбати про них згідно з нашими традиціями. Нам не дозволено мити їх тіла, щоб потім поховати так, як вимагає наше суспільство та ритуали. І по цій причині вони сильно стривожені, сильно стурбовані, бо ціла епідемія розгорталась перед їхніми очима. Люди звертались до медиків, які приходили, до героїв, які намагались врятувати суспільство, допомогти працювати з суспільством, та вони не мали доступу до медиків. І те, що відбувалось в той час, Пітер пояснював керівникам. Вони вислухали його. Вони помінялися місцями. Пітер пояснив, що таке Ебола, чим є ця хвороба. Він пояснив, що вона спричинила їхнім громадам. І він пояснив, що Ебола загрожує всьому, що робить нас людьми. Ебола означає, що ви не можете дбати про своїх дітей як належить у цій ситуації. Ви не можете поховати мертвих, так як мусите. Ви повинні довіряти людям в скафандрах, які роблять це за вас. І, леді та джентльмени, потім сталось щось надзвичайне. Громада, медики, та Пітер сіли разом та склали новий план для контролю Еболи в графстві Лофа. Причина, чому це така важлива історія, леді та джентльмени, полягає в тому, що графство, яке було в центрі епідемії, за яким спостерігали, про яке читали в газетах, дивилися на телеекранах, сьогодні в графстві Лофа близько 8 тижнів не було жодного випадку Еболи. (Оплески) Але це не значить, що робота завершена. Як і раніше, існує великий ризик повторення ситуації. Але це вчить нас тому, що з Еболою можна боротися. І це головне. Навіть при такому рівні, з такою швидкістю зростання, яку ми бачили в цих умовах, ми знаємо, що Еболу можна перемогти. Коли громади співпрацюють разом з працівниками охорони здоров'я, саме тоді хвороба може бути зупинена. Але, в першу чергу, як Ебола була зупинена в графстві Лофа? Тож, ми повернемось на 12 місяців назад, до початку епідемії. Як багато хто з вас знає, вірус пройшов не поміченим, його не фіксували, 3 чи 4 місяці з моменту початку. Тому що це не захворювання Західної Африки, це хвороба Центральної Африки, на півматерика далі. Люди ніколи не бачили цієї хвороби; медики ніколи не бачили цієї хвороби. Вони навіть не знали, з чим мають справу, і ще гірше, що сам вірус спричиняв симптоми, які не були типові для звичайної хвороби. Тож люди навіть не розпізнали хворобу, відому як Ебола. Тому деякий час її не фіксували. Та всупереч переконанням суспільства в той час, як тільки вірус був виявлений, піднялась хвиля підтримки. Як багато хто знає, "Лікарі без кордонів" швидко організували лікувальний центр Еболи. Всесвітня організація охорони здоров'я та її партнери протягом наступних двох місяців зрештою задіяли сотні людей, щоб мати можливість відстежувати вірус. А проблемою, леді та джентльмени, є те, що в той час, цей вірус добре відомий як Ебола, поширився занадто далеко. Він навіть випереджав самого себе, його відлуння звучало далеко від місця спалаху. До середини року не лише Гвінея, а й Сьєрра-Леоне та Ліберія були також заражені. Оскільки вірус поширювався географічно, кількість випадків зростала, і в цей час не тільки сотні людей були заражені і помирали від хвороби, але - що не менш важливо - працівники швидкого реагування, люди, які приїхали допомогти, працівники охорони здоров'я та інші рятувальники також заразились і помирали десятками. Президенти цих країн зрозуміли небезпеку. Недавно вони зустрілись та домовились про спільні дії та розробили рятувальну операцію в Конакрі, щоб спільними зусиллями зупинити цю хворобу та реалізувати ті стратегії, про які ми говорили. Та сталось те, чого ми раніше ніколи не помічали в Ебола. Сталось те, що вірус чи хтось заражений вірусом, сіли на літак та полетіли до іншої країни, і вперше ми побачили, що в іншій далекій країні вірус виринув знову. На цей раз це було в Нігерії, в переповненому мегаполісі Лагос, 21 мільйон людей. Тепер вірус був там. І як ви можете передбачити, це була міжнародна тривога, міжнародна проблема небачених досі масштабів, спричинена таким захворюванням. Всесвітня організація охорони здоров'я негайно скликала раду експертів, розглянула ситуацію, оголосила міжнародну тривогу. В такому разі очікувався широкий вияв міжнародної співучасті для допомоги цим країнам, які мали чимало проблем і турбот в той час. Та ми побачили кардинально протилежне. Була широка реакція. Низка країн прийшла на допомогу, чимало НДО та інших, як ви знаєте, та в цей час в багатьох місцях трапилось протилежне. Тривога зростала, і скоро ці країни опинилися без необхідної підтримки, все більше ізольованими. Ми бачили, що в ці країни почали літати комерційні авіалінії, і людям, в яких не було виявлено вірусу, не дозволяли подорожувати. Це створювало проблеми не тільки, власне, для країн, але також і для реагування. Ті організації, які намагались привезти людей та спробувати допомогти у боротьбі зі спалахом, просто не могли знайти літак, не могли доставити їх до країн, щоб мати можливість лікувати. В такій ситуації, леді та джентльмени, у Еболи є перевага. Ми ніколи не бачили такого раніше. Цей вірус не тільки розповсюджувався там, де вже було зараження, а й почав зростати, і ми бачили численні випадки, показані тут, те, що ми ніколи не бачили в таких масштабах, геометричне зростання випадків Еболи не тільки в районах, які вже були інфіковані, але щораз далі вглиб країн. Леді та джентльмени, це найбільш небезпечна міжнародна тривога в охорони здоров'я, яку ми коли-небудь бачили. І те, що потім сталось в цих країнах, багато з вас бачили по телебаченню, читали в газетах - система охорони здоров'я під вагою епідемії почала руйнуватись. Ми бачили, що школи закриваються, ринки більше не відкриваються, більше нічого не працювало в цих країнах, так як повинно. Дезінформація та хибні уявлення почали стрімко поширюватись через громади, що робило цю ситуацію ще страхітливішою. Вони почали відсторонюватись від тих людей в космічних скафандрах, так вони звали їх, тих хто мав допомогти. І тоді ситуація стала ще гіршою. Країнам довелось оголосити надзвичайний стан. Чимало населення потребувало карантину, а потім спалахнули протести. Це була дуже, дуже жахлива ситуація. У всьому світі багато людей почали питати, чи можна взагалі зупинити Еболу, коли вона так починає поширюватись? І вони почали запитувати, дійсно, чи добре ми знаємо цей вірус? Річ у тім, що ми не знаємо достатньо багато про Еболу. Це відносно сучасна хвороба, зважаючи на те, що ми знаємо про неї. Це захворювання відоме тільки 40 років, з того часу, як воно вперше з'явилось в Центральній Африці в 1976. Але незважаючи на це, відомо чимало. Цей вірус, ймовірно, живе в певному виді кажанів. І, ймовірно, проникає до людського організму при контакті з дикими тваринами, що були заражені вірусом та, скоріш за все, хворіють. Також відомо, що вірус передається від людини до людини через заражені виділення тіла. Як ви всі вже бачили, ми знаємо жахливу хворобу, яка впливає на людей, спричиняючи сильну лихоманку, діарею та блювоту, а потім, на жаль, в 70 % випадках чи навіть частіше, смерть. Це дуже небезпечна, виснажлива та смертельно небезпечна хвороба. Незважаючи на те, що ми не чули про цю хворобу досить довгий час, і ми нічого не знаємо про неї, ми знаємо, як її зупинити. Є чотири вирішальних фактори, щоб зупинити Ебола. Насамперед, громади мали знати, з якою хворобою мають справу, мали зрозуміти, як вона поширюється та як зупинити її. І тоді повинні були налаштувати систему для пошуку кожного окремого випадку, усіх контактуючих, і почати відстежувати ланцюжок передачі, щоб припинити це. Ми повинні мати лікувальні центри, спеціалізовані лікарні для хворих Ебола, де працівники захищені, коли намагаються надати допомогу зараженим людям, щоб вони могли побороти хворобу. А для тих, хто помер, повинні організувати безпечні та водночас гідні похорони, і тоді поширення не буде. Тож ми знаємо, як зупинити Ебола, і ці стратегії діють, леді та джентльмени. Вони зупинили вірус в Нігерії, і, очевидно, їх почали запроваджувати. Вірус зупинили в Сенегалі, в зоні поширення та в інших країнах, де були спалахи. Тож немає сумнівів, що ці стратегії дійсно працюють. Але питання в тому, леді та джентльмени, чи працюватимуть ці стратегії при цих масштабах, в цій ситуації, з великою кількістю постраждалих країн, з геометричним зростанням, яке ви бачили. Ми стояли перед цією проблемою 2 чи 3 місяці тому. Тепер ми знаємо відповідь на це питання. Ми знаємо відповідь завдяки надзвичайній праці неймовірних громадських організацій, урядів, місцевих лідерів, агенцій ООН та багатьох гуманітарних та інших організацій, що прийшли та вступили у боротьбу проти Еболи у Західній Африці. Але, те що було зроблене потім, трохи відрізнялось. Країни прийняли вищезгадані стратегії; співпраця з громадами, виявлення випадків, відстеження контактів, тощо. і вони поставили все з ніг на голову. Різні хвороби вимагали різних методів. Вони вирішили спершу спробувати уповільнити епідемію, швидко організовуючи якомога більше ліжок в спеціалізованих лікарнях. Таким чином, вони змогли запобігти передачі захворювання від уже заражених. Вони швидко створювали чимало поховальних груп, щоб цілком безпечно мати справу з мертвими, так вони намагались уповільнити спалахи, щоб потім побачити, чи дійсно можна все контролювати класичним методом - пошуком та відстеженням. І коли я прибув до Західної Африки приблизно 5 місяців тому, коли я був там, то побачив надзвичайне. Я бачив, як президенти самі відкривали оперативні медичні центри проти Еболи, щоб вони могли особисто координувати, наглядати та очолити сплеск міжнародної підтримки, щоб спробувати зупинити цю хворобу. Ми бачили, як військові в країні та далеко поза її межами приходили, щоб допомогти збудувати лікувальні центри Еболи, які можна було використати для ізоляції хворих. Ми бачили, як Червоний Хрест на місці працював з партнерськими організаціями, щоб навчити громади безпечно ховати померлих гідним чином. І ми побачили, як ООН та Світова продовольча програма створили величезний повітряний міст, щоб швидко доставити медиків до кожного куточка країни, щоб мати змогу реалізувати ці стратегії, про які ми щойно говорили. Але, леді та джентльмени, ще більше вражає грандіозна робота урядів, президентів цих країн, разом з громадами, в спробах переконати людей зрозуміти хворобу, зрозуміти незвичайні речі, які вони повинні зробити, щоб зупинити Ебола. І як результат, леді та джентльмени, ми побачили, про що навіть і не знали лише 2 чи 3 місяці тому, чи те, що взагалі не було можливе. Те, що ми побачили, ви зараз бачите на цьому графіку, коли 1 грудня ми підвели підсумки. Ми побачили, що, так би мовити, змогли зігнути криву, змінити геометричне зростання, і принести надію на повернення контролю над цим спалахом. І з цієї причини, леді та джентльмени, тепер немає ніякого сумніву, що ми впораємося із спалахом в Західній Африці та здолаємо Ебола. Та інша проблема в тому, що багато людей задумуються, коли бачать цю криву, запитуючи: "Що ж, чекайте, чудово, що ви може її знизити, та чи дійсно ви можете опустити її до нуля?" Повертаючись до початку розмови, ми вже відповіли на це питання, де я говорив про графство Лофа в Ліберії. Ми розповіли вам історію, що привело графство Лофа до ситуації, коли за 8 тижнів вони не побачили жодного випадку Еболи. Але в інших країнах також подібні історії. В Гекеду в Гвінеї, де був зареєстрований перший випадок, ми бачили дуже, дуже мало випадків за останні кілька місяців, і в Кенема, в Сьєрра-Леоне, інше місто в епіцентрі, ми не зустрічали вірусу більше ніж 2 тижні -- звичайно, занадто рано говорити про перемогу, але, очевидно, леді та джентльмени, відповідні заходи можуть не тільки вплинути на хворобу, але й знизити її до нуля. Однак проблема в тому, як робити це в необхідних обсягах у цих трьох країнах, і це величезна проблема. Тому що, коли при таких масштабах ви витрачаєте на щось багато часу, до вірусу можуть приєднатися дві інші загрози. Перше з них - це самовдоволеність, ризик того, що як тільки крива почне ламатися, кругом буде телебачення, світ спостерігатиме за всім. Самовдоволеність - завжди ризик. Інший ризик, само собою, що працюючи так довго і тяжко, і за останні місяців маючи кілька годин сну люди втомлені, вони виснажені, і ці нові небезпеки починають давати про себе знати. Леді та джентльмени, я вас запевняю, я щойно повернувся із Західної Африки. Люди цих країн, лідери цих країн, вони не самовдоволені. Вони хочуть звести до нуля Еболу в своїх країнах. І ці люди, так, вони втомлені, але не виснажені. У них є енергія, є відвага, є сила довести все до кінця. Все, що їм потрібно, на цьому етапі, леді та джентльмени, це рішуча підтримка міжнародної спільноти, знаходитися з ними, сприяти та підтримувати навіть більше, в цей час, щоб завершити роботу. Тому що зупинити Еболу просто зараз значить помінятися з ним місцями та розпочати полювання на нього. Пам'ятайте, вірус, радше ціла криза, розпочалась з окремого випадку і припиниться також на окремому випадку. Але це зупиниться, якщо ті країни матимуть достатньо епідеміологів, достатньо медиків, логістиків та людей, які працюватимуть з ними, щоб знайти кожен окремий випадок та прослідкувати випадки контактів і впевнитися, що хвороба зупинилась раз і назавжди. Леді та джентльмени, Еболу можна побороти. Потрібно лиш, щоб ви запам'ятали та розповіли цю історію іншим та пояснили, що значить боротись з Еболою, і що важливіше, потрібно приєднатися до людей, які можуть знайти все необхідне для цих країн, для боротьби із захворюванням. Багато людей там виживуть і стануть на ноги, значною мірою завдяки вашій допомозі в боротьбі з Еболою. Дякую. (Оплески)