У 1980-х бонобо на ім'я Канзі навчився спілкуватися з людьми на небаченому досі рівні — не через мовлення чи жести, а через клавіатуру з абстрактних символів, які відповідають об'єктам і діям. Показуючи на них по порядку, він створював послідовності для прохань, відповідей на словесні питання дослідників та посилань на речі, яких не було перед ними. Досягнення Канзі відразу спричинили спекуляції над питанням: чи Канзі вивчив мову? Те, що ми називаємо мовою, є чимось конкретнішим, ніж спілкування. Мова служить для передачі того, що в нашому розумі: історії, питання, минулого чи майбутнього, уявних часів чи місця, ідеї. Вона безмежна і може використовуватися, щоб висловити нескінченну кількість речей. Багато дослідників впевнені, що лише люди володіють мовою, що вигуки та жести, які використовують інші види, не є мовою. Кожен з цих вигуків та жестів зазвичай несе конкретне повідомлення, створюючи обмежену кількість повідомлень, які не об'єднані у більш складні ідеї. Наприклад, вид мавп може мати конкретний попереджувальний клич, який відповідає певному хижакові, приміром змії — проте завдяки мові можна по-різному сказати "стережися змії". Поки не було випадків, коли спілкування тварин було б настільки необмеженим, як людська мова. Нам точно не відомо, що відбувається у головах тварин, а тому, можливо, таке визначення мови, або наші параметри для неї, не можуть до них застосовуватися. Проте наскільки нам відомо, лише люди володіють мовою. І в той час, як люди розмовляють близько 7000 різних мов, будь-яка дитина може вивчити будь-яку мову, вказуючи на те, що біологічний апарат мови спільний для нас всіх. То яке ж значення має мова для людства? Що ми можемо з нею робити і як вона з‘явилася? Точний час, коли ми отримали цю здатність, досі невстановлений. Шимпанзе та бонобо є нашими найближчими родичами, проте родовід, який закінчується людьми, відділив нас від інших вищих приматів більш, як 4 мільйони років тому. Посередині було ще багато видів — всі з яких уже вимерли, через що важко встановити, чи було в них щось схоже на мову. Все ж, вищі примати вказують на одне можливе джерело мови: можливо, вона почалася із жестів, а не з вимови. В дикій природі вищі примати вільніше користуються між собою жестами, а не голосами. Можливо, мова почала формуватися в епоху плейстоцену, 2-3 мільйони роки тому, з появою роду Homo, який врешті породив наш власний вид, Homo Sapiens. Розмір мозку збільшився втричі, двоногість звільнила руки для спілкування. Можливо, був перехід від спілкування жестами до мови жестів — від тицяння на речі та мімічних дій — до більш ефективної й абстрактної жестикуляції. Абстрактність жестового спілкування відняла потребу у візуальності, даючи підґрунтя переходу до розмовної мови. Все ж, перехід настав пізніше. Артикульована вимова залежить від специфічної форми голосового тракту. Навіть наші найближчі предки, неандертальці та денисівські люди, мали неоптимальні голосові тракти, хоч вони й мали певні голосові можливості, а може навіть і мову. Лише люди мають оптимальний голосовий тракт. Завдяки вимові ми можемо користуватися руками для виробництва й транспорту. То ж, напевно, саме поява вимови, а не самої мови, сприяла домінуванню нашого виду. Мова настільки тісно пов'язана з мисленням, сприйняттям та моторикою, що важко розплутати її біологічне начало. Не розгадані ще деякі з найбільших таємниць: наскільки мова, як здібність, сформувала людство, і наскільки людство сформувало мову? Що було першим, безмежна кількість можливих сценаріїв, які ми можемо уявити, чи наша здатність ними ділитися?