Що робить книгу книгою?

Невже це лише річ, що зберігає
та передає інформацію?

Чи щось пов'язане

з палітуркою,

шрифтом,

чорнилом,

чи те, що має вагу у руках,

чи запах сторінок?

Чи ЦЕ книга?

Скоріш за все, ні.

А це?

Для відповіді нам треба згадати про часи,

коли книгу створили такою, 
як ми звикли її бачити,

і зрозуміти, як її складові поєдналися
для створення чогось більшого,

ніж просто суми щойно 
згаданих складників.

Найдавнішими об'єктами, котрі
можна вважати книгами,

є рукописи — зшиті разом 
вздовж одного краю сторінки.

Проте справді переломним моментом
в історії книгарства

був винахід Йоганном Гутенбергом у 
середині ХV століття друкарського верстату.

Концепція набірного шрифту була
винайдена ще раніше на Сході,

але впровадження верстату Гутенберга
мало неабиякий ефект.

Несподівано, елітна каста духовенства
та правляча верхівка

більше не контролювали
створення текстів.

Ідеї могли розповсюджуватися
набагато швидше,

а копії примірників створювалися 
безперервно,

тож друкарні почали з'являтися
по всій Європі.

Продукт такого бібліографічного підйому 
у чомусь нам знайомий,

а в чомусь кардинально відрізняється
від нашого уявлення про нього.

Основа книги — це папір, 
шрифт та палітурка.

Більше 2000 років тому у Китаї
винайшли папір у якості засобу для письма.

Йому, у свою чергу, передував
єгипетський папірус.

Однак, аж до XVI століття

європейці переважно писали
на тонких листах деревини

та міцному пергаменті
із розтягнух шкір тварин.

Із часом папір став популярним 
у всій Європі,

замінюючи у більшості випадків
дорожчий пергамент.

Чорнила виготовлялися за 
допомогою змішування фарбників

рослинного та тваринного походження
із водою чи вином.

Але вода погано тримається на
металевих літерах друкарського верстату,

що призвело до винайдення
чорнил на основі олії.

У друкарнях використовували чорні чорнила,
виготовлені із сажі,

смоли,

та горіхової олії.

А як щодо типу та розміру шрифту?

Перші набірні шрифти складалися

з розміщених на кінці ручного преса 
зі свинцевого сплаву

"рухливих" літер, відлитих
в оберненому вигляді.

Вони виготовлялися вручну і 
були дорогими,

а шрифти були такими ж різними, 
як і люди, що їх створювали.

Впровадження стандарту було неможливим
аж до початку масового виробництва

та створення доступної
системи обробки текстів.

За стиль можна подякувати Ніколя Дженсону,
котрий створив 2 типи латинського шрифту,

що стали основою тисяч інших,

у тому числі відомий всім Times Roman.

Щось мало тримати усе це докупи,

і аж до кінця XV століття

палітурки були дерев'яними

або являли собою склеєні аркуші паперу.

Пізніше на зміну цим матеріалам 
прийшов картон,

що використовувався для більш якісних
обкладинок наприкінці XVII століття,

а потім як дешевший варіант.

Якщо сучасні обкладинки масових видань
— лише знаряддя маркетингу,

то оздоблення обкладинок перших книжок
виконувалося на замовлення.

Навіть у корінців є власна історія.

Спочатку вважалось, що вони не мають 
жодної естетичної цінності,

тому найперші з них радше 
були пласкими, ніж заокругленими.

Пласка форма була зручною

для читання книги на поверхні столу.

Проте такі корінці легко пошкоджувалися
при регулярному використанні.

Округла форма вирішила цю проблему,

але створила інші,

наприклад, книга закривалася сама по собі.

Але гнучкість була важливішою,

особливо для тих, кто читав на ходу.

У ході книжкової еволюції і заміни 
нами паперових примірників

на пласкі екрани та електронні чорнила,

постає питання: чи можна назвати 
ці об'єкти та файли книгами?

Чи надає дотик до обкладинки

або запах паперу щось особливого
процесу читання?

Чи магія існує поміж слів

у будь-якому вигляді?