Мені було шість, коли я вперше мала можливість дізнатись, що означає терпіння. Моя бабуся подарувала мені магічну коробку на день народження, яка стала, про що ніхто з нас тоді не знав, подарунком для життя. Я захопилася магією і в 20 років я стала фокусником-любителем у трюках з голубами. Цей процес вимагає, щоб я тренувала своїх голубів сидіти і чекати всередині мого одягу. Як молодий маг, я завжди поспішала зробити так, щоб вони з'явилися, але мій вчитель сказав мені, що секрет успіху цього фокусу в тому, щоб голуби з'являлися тільки після того, як вони терпляче почекають в моєму смокінгу. Це має бути свідомий вид терпіння, вид, для оволодіння яким мені знадобилось декілька років. Коли життя привело мене до Шанхаю сім років тому, свідоме терпіння, яке я вивчала, стало майже неможливо практикувати. У Китаї, де всі і кожний поспішають, вам потрібно перевершити більше, ніж 1,3 мільярди інших людей, щоб побудувати краще життя. Ви руйнуєте систему, викривляєте правила, обходите кордони. Те ж саме, коли мова йде про їжу... окрім того, коли мова йде про їжу, нетерпіння може мати жахливі наслідки. У поспіху виростити та продати більше 4000 років землеробства в країні, багатій на природні ресурси, зіпсовано надмірним використанням хімікатів та пестицидів. В 2016 році уряд Китаю виявив півмільйона порушень харчової безпеки всього за дев'ять місяців. Тривожним є той факт, що сьогодні один з чотирьох діабетиків в світі - з Китаю. Історії навколо їжі жахливі та дещо приголомшливі, і я сказала собі, що прийшов час вносити свідоме терпіння в нетерпіння. Коли я говорю свідоме терпіння, я не маю на увазі здатність чекати. Я маю на увазі розуміння, як діяти, очікуючи. І так, поки я чекаю на день, коли життєздатна система харчування стане реальністю в Китаї, я запустила один з перших в Китаї фермерський онлайн маркет, щоб надати сім'ям місцевий, органічно вирощений продукт. Коли ми почали, 18 місяців тому, їжа, яку ми могли тоді продавати, була дещо гнітючою. В нас не було фруктів і майже не було м'яса для продажу, так як все, що було відправлено в лабораторію, не пройшло наш тест на толерантність до пестицидів, хімікатів, антибіотиків та гормонів. Я казала нашим стривоженим співробітникам, що ми не здамося, поки не зустрінемося з кожним місцевим фермером в Китаї. Сьогодні ми постачаємо 240 видів продукції від 57 місцевих фермерів. Шукаючи майже рік, ми нарешті знайшли банани без хімікатів, вирощені на задніх дворах селян острова Хайнань. І лише за дві години їзди від Шанхаю, на острові, координат якого немає навіть на картах Ґуґл, ми знайшли місце, де корови їдять траву і вільно пересуваються під голубим небом. Ми також наполегливо працюємо над логістикою. Ми доставляємо замовлення наших покупців за три години електротранспортом, і ми використовуємо біорозкладні, багаторазові коробки, щоб мінімізувати наш вплив на навколишнє середовище. Я не сумніваюсь, що наші пропозиції продовжуватимуть зростати, але це займе час, і я знаю, потрібно значно більше людей, щоб формувати майбутнє гарного харчування. Тому торік я створила перші в Китаї акселератор харчових технологій і венчурну платформу для допомоги стартапам формувати майбутнє гарної їжі так, як вони того хочуть: чи то використовуючи їстівних комах, як більш стійке джерело протеїну, чи то використовуючи ефірні олії, щоб довше підтримувати їжу свіжою. Що ж, ви все ще можете запитати: Чому ви намагаєтесь побудувати стійку систему харчування, терпляче рухаючись, в країні, де не поспішати - це майже злочин? Тому що для мене справжній секрет успіху - це терпіння - свідомий вид терпіння, який вимагає розуміння, як діяти очікуючи, вид терпіння, якому я навчилась за допомогою магічної коробки моєї бабусі. Зрештою, ми не успадковуємо землю від наших предків. Ми запозичуємо її в наших дітей. Дякую. (Оплески)