Ви така цікава група людей ...

для психолога.

(Сміх)

В мене була можливість

підслухати ваші розмови

і поспостерігати, як ви
спілкуєтесь.

І я вже тепер можу вам сказати,

що 47 людей в цій аудиторії

на даний момент

мають психологічні симптоми,
про які я хочу поговорити сьогодні.

(Сміх)

Думаю кожен, хоче знати
хто він.

(Сміх)

Але замість вказувати на вас,

що було б нечемно та нав'язливо,

розкажу декілька фактів
та історій,

в яких ви можете знайти себе.

Я вивчаю область досліджень,
відому як психологія особистості,

що є частиною великої науки 
про особистість,

яка охоплює всі сфери,
від нейронів до наративів.

І в своїй справі

ми прагнемо

зрозуміти, як кожен із нас,

кожен із вас,

існує в якомусь сенсі,

як усі інші люди,

як деякі люди,

і як ніхто інший.

Ви вже кажете про себе:

"В мені немає нічого особливого,

в Західній Півкулі я - 46 
у списку найбільших зануд".

Або кажете:

"Я особливий,

навіть якщо переважна більшість
вважає мене пустоголовим".

(Сміх)

Але саме ваша оцінка себе,
як нерозважливого або "не з цієї планети"

змушує мене, як психолога,
зацікавитись вами.

Тому дозвольте пояснити, чому це так.

Один із найвпливовіших підходів
в науці про особистість -

це психологія особистих рис.

Вас оцінюють за п'ятьма чинниками,

які описують загальні аспекти
різниці між людьми.

Вони утворюють акронім ВРЕДН.

"В" означає "відкритий досвіду"

порівняно з тими, хто більш закритий.

"Р" означає "рухливість",

на відміну від тих, у кого
більш млявий спосіб життя.

"Е" - "екстравертний",

порівняно з більш інтровертними людьми.

"Д" - "дружелюбний",

на відміну від людей, 
які не люблять спілкування.

І "Н" - "невротик",

у порівнянні з тими, хто стійкіший.

Усі ці фактори впливають
на наше благоденство.

І на те, як минає наше життя.

Ми знаємо, що, наприклад,

відкритість і рухливість - це прекрасні 
показники успішного життя,

але відкриті люди досягають успіху
завдяки зухвалості

й іноді дивакуватості.

Рухливі люди досягають успіху,
дотримуючись термінів,

завдяки наполегливості, 
а також бажанню.

Екстровертність та дружелюбність сприяють

продуктивній роботі з людьми.

Екстравертів, наприклад,
я вважаю цікавими.

На своїх заняттях я іноді
розповідаю їм основний факт,

що може проявити їхню особистість:

я кажу їм, що для дорослої людини,
фактично неможливо

лизнути зовнішню частину ліктя.

(Сміх)

Ви знали про це?

Хтось із вас уже спробував лизнути 
свій лікоть ззовні.

Але присутні тут екстраверти,

ймовірно, не тільки спробували,

а й успішно лизнули лікоть,

людини, яка сидить поруч.

(Сміх)

Це - екстраверти.

Поговорімо детальніше
про екстраверсію,

тому що це важливо та цікаво,

і допоможе збагнути, що
я маю на увазі, коли кажу "три природи".

По-перше, наша біологічна природа,
наша нейропсихологія.

По-друге, соціологічна,

обумовлена культурними і 
соціальними аспектами нашого життя.

І по-третє, що робить вас вами -
індивідуальна специфіка,

що її я називаю вашою 
унікальною природою.

Зараз я все поясню.

Однією з характерних рис екстравертів
є потреба в збудженні.

Збудження можна досягнути,
роблячи щось захопливе:

гучні звуки, вечірки
і соціальні заходи тут, на TED.

Ви бачите, як екстраверти
притягують одне одного.

Вони збираються разом.

І я вас бачив.

Інтроверти люблять
проводити час у тихій місцині

на другому поверсі,

де менше збудників.

Таке враження, що ці
люди нетовариські,

але це не обов'язково так.

Можливо, ви розумієте,
що вам краще,

коли рівень збудження нижчий.

Іноді це стосується
внутрішньо-фізичного збудження.

Кофеїн більше допомагає екстравертам, 
ніж інтровертам.

Коли екстраверти приходять в офіс 
о дев'ятій годині ранку

і кажуть: "Мені конче необхідна 
чашка кави",

вони не жартують,

вона їм справді потрібна.

Інтроверту випита кава не допоможе,

особливо,

якщо перед ними стоять завдання,

які потребують швидкості

і оцінюються кількісно.

Здається, що інтровертам
не по зубах кількісні завдання.

Але це не так.

А ось і справді цікавий 
висновок:

ми не завжди ті, ким є насправді,

і це приводить мене до наступного пункту.

Але спочатку маю сказати

дещо про статеві стосунки,

хоча часу в мене не багато.

Але якщо ви хочете,

так, хочете?

Ну добре.

(Сміх)

Проведені дослідження про те,

як часто люди займаються сексом.

Дані розділили на:
чоловіки, жінки, інтроверти, екстраверти.

Тому я питаю вас,

скільки разів за хвилину...

Ой, вибачте, це було
дослідження на пацюках.

(Сміх)

Скільки разів на місяць

займаються сексом чоловіки-інтроверти?

3 рази.

Чоловіки-екстраверти?

Більше чи менше?

Так, більше.

5,5 - майже вдвічі більше.

Жінка-інтроверт - 3.1

Жінка-екстраверт?

Відверто, я як чоловік-інтроверт,

що я поясню пізніше,

хочу сказати, що вони героїні.

7,5.

Вони не тільки опрацьовують
усіх чоловіків-екстравертів,

ще заодно допомагають парі
інтровертів.

(Сміх)

(Оплески)

Ми спілкуємось по-різному,
екстраверти та інтроверти.

Коли в розмову вступають екстраверти,

вони хочуть близького контакту.

Щоб спілкування було комфортним,
вони хочуть бути поряд.

Їм треба зоровий контакт,

або взаємний погляд.

Один дослід показав, що

при зустрічі екстраверти використовують
скорочені форми слова.

І коли екстраверт зустрічає Чарльза,

він швидко стає "Чарлі",
а потім "Чак",

і взагалі "крихітка Чакі".

(Сміх)

Тоді як для інтровертів

він залишиться "Чарльзом", доки 
не дозволить собі ближчого контакту

зі співрозмовником.

Ми говоримо по-різному.

Екстраверти надають перевагу чіткій,
конкретній, простій мові.

Інтроверти...
і маю знову сказати,

що я інтроверт, до кінчиків пальців,
якого ви тільки бачили.

Ми говоримо по-іншому.

Ми надаємо перевагу
контекстуально важким,

невизначеним,

нечітким реченням.

(Сміх)

Більш-менш.

(Сміх)

Як ви тільки-но чули.

(Сміх)

Щоб приклад був 
достатньо показовим -

ось так.

Коли ми спілкуємось,

іноді кожен говорить повз одне одного.

У нас із колегою був 
спільний контракт.

Більш різних людей,
ніж ми, ви не знайдете.

По-перше, його звати Том,

а мене ні.

(Сміх)

По-друге, його зріст приблизно 195 см.

У мене немає до цього схильності.

(Сміх)

І по-третє, він 
200% екстраверт.

А я великий інтроверт,

я перенапружуюсь,

якщо вип'ю каву після обіду,

не зможу легко заснути ввечері.

До нашого проекту приєднався
хлопець на ім'я Майкл,

і цей Майкл майже завалив проект.

Людина, яка найняла його,
спитала мене і Тома.

"Що ви думаєте про Майкла"?

За хвилину я розкажу,
що сказав Том.

Він говорив на класичній 
"екстравертській".

І ось як вуха екстраверта почули,
що я сказав,

до речі, майже цитую.

Я сказав: 
"Бачите, Майкл іноді схильний

поводитись так, що деякі з нас,

можливо, вважають це занадто 
настирливим".

(Сміх)

Том закотив очі і сказав:

"Браяне, я так і сказав:

він козел!"

(Сміх)

(Оплески)

Як інтроверт,

я можу м'яко посилатись,
на "козлині" якості

в поведінці цієї людини,

але я не збираюсь 
казати слово на букву "к".

(Сміх)

Але екстраверти кажуть:

"Як він поводиться, 
так його і називаю".

Цим ми відрізняємось.

Чи повинно нас це турбувати?

Звісно.

Важливо знати це.

І це все, на що ми здатні?

Ми лише збірник рис?

Зовсім ні.

Запам'ятайте, ви схожі 
на інших людей,

і не схожі ні на кого.

Як щодо вашої унікальності?

Єлизавета ви чи Джордж,

ви обоє можете бути
і екстравертами, і невротиками.

Але чи є у вашому характері
риси, притаманні лише Єлизаветі,

чи лише Джорджу,

через які вас ідентифікуватимуть 
не тільки, як збірник рис?

Через які вас любитимуть?

Не тільки тому, що
ви людина особливого типу.

Я не люблю заганяти людей
у так звані "пінгвінячі нірки".

Адже навіть не кожен пінгвін оселиться
в них.

То що робить нас особливими?

Наша діяльність протягом життя,
особиста ціль.

У вас зараз є особиста ціль,

але про неї може ніхто не знати.

Вона стосується вашої дитини,

ви вже тричі були в лікарні,

але лікарі досі не знають, в чому справа.

Або вона стосується вашої матері.

І ви дієте в невластивій собі манері,

це вільні риси характеру.

Ви поступливий,
але проявляєте впертість

для того, щоб зламати
бар'єр виконавчої байдужості

в цій лікарні,

дістати щось для вашої матері чи дитини.

Що це за вільні риси?

Вони проявляються,
коли ми запускаємо сценарій,

щоб досягти сенсу нашого життя.

Саме ці риси важливі.

Не просіть людей охарактеризувати себе.

Краще спитайте: 
"У чому полягає сенс твого життя"?

І ми використовуємо ці вільні риси.

Я - інтроверт,

Але мій сенс життя -

викладання.

Я - професор.

І обожнюю своїх студентів,

обожнюю свою роботу.

Я не можу дочекатись,

щоб розповісти їм

щось нове і захоплююче.

Те, про що сам не можу дочекатись,
щоб розповісти.

І я поводжусь, як екстраверт,

тому що о восьмій годині ранку

студентів потрібно 
трохи розвеселити,

трохи підбадьорити,
щоб допомогти їм

пережити цей важкий навчальний день.

Але нам потрібно бути обережними,

коли ми поводимось не так, як властиво
нашому характеру.

Іноді ми помічаємо, 
що не піклуємось про себе.

Я помічаю це, коли певний час поводжусь
як екстраверт.

Щоб відновитись, мені потрібен спокій.

Як С'юзен Кейн написала
у своїй книжці "Тиша",

в розділі, де йдеться про дивного
канадського професора,

який викладав тоді у Гарварді,

так само і я йду до туалету,

щоб врятуватись від стріл екстравертів.

(Сміх)

Пригадую день,

коли я завітав до однієї з кабінок,

рятуючись від надмірного збудження.

І тут до кабінки зайшов 
справжній екстраверт -

не до мене, а в сусідню -

так що я почув усе різноманіття звуків,

які ми ненавидимо, 
навіть якщо самі так робимо,

і через які ми змиваємо не тільки після,
але й під час.

(Сміх)

Потім я почув цей

похмурий голос:

"Гей, це Доктор Літтл?"

(Сміх)

Якщо щось і може гарантовано

викликати шестимісячний 
закреп у інтроверта,

то це розмови в туалеті.

(Сміх)

Зараз я прямую туди.

Не йдіть за мною.

Дякую.

(Оплески)