Як відбувається імпічмент? - Алекс Ґендлер

Заходьте на сторінку нашої інтернет-платформи "Patreon": https://www.patreon.com/teded

Повну версію уроку можна переглянути тут: https://ed.ted.com/lessons/how-does-impeachment-work-alex-gendler

На більшості робочих місць причинами для звільнення
зазвичай можуть слугувати: злочин, некомпетентність, або невиконання професійних обов'язків.
А що, коли ваша робота — це найвпливовіша посада в країні, або навіть у світі? Саме тоді на перший план виходить імпічмент. А як же відбувається цей процес? Алекс Ґендлер розкриває подробиці процедури імпічменту.

Урок Алекса Ґендлера, анімація Марка Філліпса.

"Сенат наділений виключним правом

розглядати усі справи
у порядку імпічменту".

— Конституція США.

На більшості робочих місць

причинами для звільнення
зазвичай можуть слугувати:

злочин,

некомпетентність

або невиконання професійних обов'язків.

А що, коли ваша робота — це
найвпливовіша посада в країні,

або навіть у світі?

Тоді на перший план виходить імпічмент.

Імпічмент — це, власне,
не усунення когось від посади.

Він схожий на пред'явлення
обвинувачення у суді,

це лише офіційне обвинувачення,
що є підставою для судового процесу,

що може завершитися рішенням
про засудження або виправдання.

Зародившись у Великобританії,

цей процес наділяв парламент
правом голосування

за усунення високопосадовця від влади

навіть без королівської згоди.

Хоча для королівської влади
він виступав методом контролю,

самого короля не можна було
усунути від влади таким шляхом,

бо монарх вважався джерелом
усієї державної влади.

Та для батьків-засновників
Американської республіки

не існувало влади, вищої за народ.

Тому імпічмент був прийнятий в США
і увійшов до повноважень Конгресу,

що розповсюджується на всіх посадових
осіб, у тому числі президента.

Хоча будь-який представник громадськості
має право вимагати імпічменту,

лише Палата представників наділена
правом розпочати процедуру.

Спочатку справу передають
на розгляд до комітету,

зазвичай до Комісії Палати представників
з процедурних питань

та Юридичної комісії Палати представників.

Їх діяльність полягає
у перегляді обвинувачень,

аналізі доказів,

та винесенні рекомендації.

У випадку виявлення ними
підстав для продовження справи,

в Палаті представників проводиться
окреме голосування

за кожне з пред'явлених обвинувачень,

що називаються Статтями імпічменту.

Якщо одна або більше буде
прийнята простою більшістю,

посадовця усувають від посади

і починається підготовка
до судового розгляду.

Судовий процес, що слідує за
імпічментом, проводиться у Сенаті.

Обрані члени Палати представників
виступають у якості сторони обвинувачення,

а посадовець, якому
було оголошено імпічмент,

та його адвокати готують захист.

Сенат виконує функції
судді та суду присяжних,

здійснюючи керівництво судовим процесом

та обговорення
після заслуховування сторін.

Якщо імпічмент висувається
президенту чи віце-президенту,

засіданням головує Головний суддя
Верховного суду США.

Обвинувачувальний вирок виноситься
кваліфікованою більшістю,

тобто 2/3 Сенату,

якому слідує автоматичне
усунення від влади.

В залежності від висунутих
на початку обвинувачень

підсудному також можуть заборонити
займати офіційні посади у майбутньому

та відкрити звичайне
кримінальне впровадження.

За що ж комусь можуть об'явити імпічмент?

Це вже складніше.

На відміну від Великобританії,

процедура імпічменту в США ставить
одного обраного законодавця

проти інших членів парламенту,
обраних демократичним шляхом.

Таким чином, аби не дозволити застосування
цієї процедури у якості політичної зброї,

Конституція встановлює, що офіційну особу
може бути усунено з посади

за державну зраду,

хабарництво

або інші тяжкі злочини та порушення.

Але досі лишається багато питань
для вільного тлумачення,

не кажучи вже про політику,

бо у судових справах з імпічменту

багато рішень залежать
від партійних вподобань.

Та у загальному розумінні
введення цієї процедури

призначено у разі серйозного
зловживання владою.

Вперше в історії імпічмент оголосили

сенатору штату Теннессі
Вільяму Блаунту у 1797 році

за змову з Британією з метою
захоплення іспанської колонії Луїзіани.

З того часу Палата представників

ініціювала розслідування
у справі імпічменту біля 60 разів,

але тільки у 19 з них провадилась
процедура імпічменту.

Всі вісім справ, що завершились
обвинувачувальним вироком

та усуненням від посади,

стосувалися федеральних суддів.

А імпічмент чинного президента
— випадок ще рідкісніший.

Ендрю Джонсона було піддано
імпічменту у 1868 році

за спробу зняти з посади
військового міністра Едвіна Стантона

без ухвалення Сенату.

Біля століття потому Біллу Клінтону
було оголошено імпічмент

за надання неправдивих
свідчень під присягою

під час судової справи
про сексуальні домагання.

Обох, зрештою, виправдали,

бо не вистачило кількості голосів,

необхідної для обвинувачення 2/3.

І на відміну від загальної думки,

Річарду Ніксону за Вотерґейтський
скандал імпічмент не оголошували.

Він пішов у відставку заздалегідь,

розуміючи, що скоріш за все,
його засудять.

З теоретичної точки зору, уряд США
був задуманий таким чином,

щоб попереджувати випадки
зловживання владою,

обмежуючи різні гілки влади

завдяки системі перевірок
та розподілу повноважень,

обмеженнями каденції

та вільними виборами.

Та імпічмент може слугувати
аварійними гальмами,

коли всі гарантії не витримали.