Пошук сенсу життя у щоденних добрих справах. | Тайлер Елліс | TEDxWileyCollege

Автор з численними нагородами, священик з 1999 року, Тайлер Елліс має свіжу ідею про людство. За словами Тайлера, ключем до освіченої та цілісної людини є пошук сенсу в щоденних діях добра, а не в зосередженні на тому, щоб робити добро тільки для досягнення чогось зовнішнього чи поверхневого. Саме тому потрібно мати реалістичні очікування щодо самих себе та інших, коли мова йде про доброту, співчуття та вміння знайти найкраще в людях.

Цей виступ записано на місцевій події TEDx, проведеній у форматі конференції TED, але організованій незалежно місцевою спільнотою. Щоб дізнатися більше, перейдіть, будь ласка, за посиланням: http://ted.com/tedx

Того дня я був

дружбою на весіллі з безкоштовним баром.

Що ж, люди бувають різні,

якщо трохи переберуть з випивкою.

Я сидів біля іншого дружби в голові столу,

він був досить самокритичний.

Розказав мені історію свого життя,

про самотність, образи,

та як він став атеїстом.

Тоді він запитав мене:
"Як можна вірити в Бога?"

Я відповів: "Мені жаль,
що ти через стільки пройшов,

і я не звинувачую тебе за те,
що ти маєш сумніви.

Я зараз не можу тобі відповісти,

але у мене є питання та запрошення.

Питання таке:

"Припустимо, якби на всі твої питання

були такі відповіді, що причин
вірити в Бога було б більше,

що б ти зробив?"

Він відповів: "Ого, я такого не очікував.

Я подумаю.

Яке твоє запрошення?"

Я сказав: "Воно має два пункти.

Перше. Хочу запросити тебе

приєднатись до дослідження
цих питань у майбутньому.

І друге, поки ми ще не почали,

запрошую тебе проговорити
молитву скептика:

"Боже, якщо ти там,

допоможи мені зробити все,
щоб знайти тебе."

На що він відповів:
"Ого, такого я теж не очікував.

Я подумаю над цим."

Того дня я дізнався важливу річ:

ніколи не давати поверхневих відповідей

на глибокі питання,

особливо на весіллі з безкоштовним баром,

якраз перед тим,
як наречена кидатиме букет.

Саме такі розмови надихнули мене

знайомитись з людьми і вчитись

у людей з переконаннями та минулим,
які відрізняються від моїх.

Тож за два роки

я провів інтерв'ю з 50-ма людьми

за чашкою кави, з кожним окремо.

Я задавав 20 питань,

і навіть малював їх портрети
однією суцільною лінією.

Те, що почалось
як декілька цікавих інтерв'ю,

з часом перейшло
в серію неочікуваних пригод

та неочікуваних відкриттів.

Я не очікував, що зможу

моїм друзям, атеїсту з Китаю
та мусульманину з Саудівської Аравії,

показати те, що ми називаємо "смоурс"
біля вогнища,

чи запросити їх до себе на День подяки.

Я не очікував, що буду подавати
млинці студентам коледжу

о 12 годині ночі під час сесії,

разом з учителем-євреєм
та професором-мусульманином,

чи що зможу стати волонтером
в дитбудинку в Гондурасі

разом з другом-агностиком,

особливо, коли його батько помер

за день до відльоту нашого літака.

Та ще більш хвилююча подія,

коли о третій годині ночі мені зателефонує

одна зі студенток, в яких я брав інтерв'ю,

вона хотіла покінчити життя самогубством.

Я не знаю, чому вона
спочатку подзвонила мені,

але з допомогою поліції

ми визначили її місце перебування
через її телефон, врятували їй життя

та забезпечили допомогою,
якої вона потребувала.

Це були лиш деякі
з моїх найнеочікуваніших пригод.

Я хочу поділитися з вами
моїми неочікуваними відкриттями.

Одне з питань було таке:

"Припустимо, наголошую, припустимо,
що Бог і рай існують,

за яких обставин, на вашу думку,

ви потрапите в рай?"

Здається, що таке питання

могло пригнітити людей,

і мабуть, ви самі так і думаєте.

Але оскільки вони знали,
що я просто задаю питання,

а не нав'язую свою думку,

то завжди були відкриті.

Багато з них висловили
свої переконання вперше.

Ось що дехто казав:

"Все життя я думав,

що повинен заслужити,
щоб Бог мене прийняв,

будучи хорошою людиною."

"Вас судитимуть
за вашими справами.

Якщо було більше зла,
ви йдете ліворуч,

якщо було більше добра — праворуч."

"Якщо намагатимешся
дотримуватись десяти заповідей,

це додасть тобі шансів."

"Головне, що я намагався.

Я намагаюсь бути настільки
моральним та етичним, наскільки можу."

"Найважливіше — це зусилля.

Існує велика різниця

між тими, кому все рівно,
і тими, хто намагався."

"Я думаю, що все залежатиме
від моїх справ,

а не від моїх переконань."

"Бог, мабуть, не прийме мене до раю,

я зробила багато поганого."

Чи "Я не знаю, де буде
проведена ця межа."

Незважаючи на всі відмінності
в людях, яких я опитував,

я виявив неочікувану схожість
думок про загробне життя.

Насправді, навіть чимало
атеїстів вважають, якщо Бог існує,

то чи приймуть тебе у рай,
залежить від твоїх справ на Землі.

Мені подобалося, коли люди казали мені:

"Це була одна з найкращих
розмов в моєму житті,"

але я насправді не брав
активної участі у розмові.

Я думав: "Хм,

може щось таки є в цих
односторонніх розмовах.

Я прийшов додому
і спробував це на своїй дружині,

але результат був зовсім не такий.

Також я не очікував,

що більше 50% всіх опитаних

хотіли зустрітися знову.

І не лише заради безкоштовного лате.

Насправді, багато з них
хотіли опитати мене.

Два найчастіших запитання були такі.

Перше: "Чи вірите ви,
що всі шляхи ведуть до Бога?"

Друге (посилаючись на Ісуса):

"Як смерть однієї людини
може заслужити прощення для іншої?

Я хочу показати вам дві ілюстрації,
які я показував їм,

і як вони привели до одного з найбільших
та найнеочікуваніших відкриттів.

Першу ілюстрацію я називаю
"Теорія гори."

Я взяв її з книги Дена Кімбелла,

"Вони люблять Ісуса, але не церкву."

Теорія гори каже,
що всі шляхи ведуть до Бога.

Якщо подивитись
на найпоширеніші релігії людства

на самому низу,

видно дві важливі схожості.

Перша:

вони всі вважають, що моральне
життя веде до миру.

І друга:

аморальне життя веде до хаосу.

Попри те, що більшість
релігій мають ці дві схожості,

вони також мають дві важливі відмінності.

Перша:

різні релігії ведуть до різних вершин.

Буддизм веде до "Немає Бога."

Нью-ейдж веде до "Бог є всім."

Індуїзм веде до "Багато богів."

Іудаїзм веде до "Один Бог через Тору."

Мусульманство веде до
"Один Бог через Мухаммеда."

І християнство веде до
"Один Бог через Ісуса."

Друга відмінність полягає

у тому, що релігії мають різні
способи відновлення миру з хаосу.

Всі найбільші релігії світу,
крім християнства,

вірять, що вічний спокій потрібно
заслужити своїми діями на Землі.

Християни вірять, що Ісус
своїми діями

заслужив вічний спокій.

Тепер, відповідаючи на друге питання:

"Як може смерть одної людини
заслужити прощення для іншої."

Я покажу ілюстрацію,
яку я назвав "Тарган".

Більшість людей не хочуть,
щоб в них вдома були таргани,

але не важливо, як ви вирішите
проблему з тарганами вдома,

у законодавстві немає покарання за це.

За це не доведеться платити.

Проте, якщо ви вб'єте
чи завдасте шкоди людині —

покарання буде набагато великим.

За законом

людина набагато важливіша за таргана.

Тож покарання зростає

відповідно до важливості жертви.

То яке буде покарання за шкоду
неосягненному Богові?

Це буде неосягненне покарання.

Таке тяжке покарання, що жоден
з нас не зміг би його виконати.

Ця ілюстрація не має на меті показати,
що в очах Бога всі ми малесенькі комашки.

Навпаки, християнство каже,
що Бог цінує кожного з нас так сильно,

що він послав свого сина рятувати нас.

Але якщо це так,

якщо ми не можемо сплатити
таку ціну та стати на рівні з Богом,

то нам потрібен хтось,
хто не має своїх гріхів,

хто вже стоїть на рівні з Богом

і такий же важливий, як Бог,
щоб він сплатив ціну за нас.

За християнством, саме це

зробив Ісус через свою
смерть та воскресіння.

Ні, я не думаю,

що через декілька картинок всі ви скажете:

"Я вперше зрозумів Ісуса."

Особливо тому, що більшість людей,
які це казали,

були християнами.

Мені стало надзвичайно цікаво знати,

чи мої обмежені спостереження підтвердять
загальнонаціональне дослідження.

Саме тоді у 2019 я знайшов,
що "Барна Груп"

опитували християн США,
що вони думають про таке твердження:

"Якщо загалом людина добра,

або робить достатньо добра для інших,

чи потрапить вона до раю?"

Я був здивований,

що 21% християн
частково погоджуються з цим,

а ще 23% повністю погоджуються з цим.

Це було для мене дуже дивно,

бо коли на своїх інтерв'ю я питав людей

"Що вам спадає на думку,
коли ви думаєте про Ісуса?",

всі, хто виріс християнином,
казали мені про нього таке:

народився через непорочне зачаття,
творив дива, виконував пророцтва.

Вони всі знали про Різдво та Великдень,

але коли я питав тих же людей:

"Що потрібно, щоб Бог прийняв вас до раю?"

більшість з них навіть не згадували Ісуса.

З того часу

я задав те ж питання, мабуть,
більше тисячі християн,

і майже без винятку,
80% з них говорили про добрі справи

як шлях до раю, а не про Ісуса.

Мені стало цікаво, звідки це пішло.

Тому я підняв

і перечитав повністю всі
50 записів з інтерв'ю

у пошуках причини.

Ось такі твердження я знайшов:

"Мене вчили,

що Ісус прийшов,
щоб стати для всіх нас прикладом,

за яким нас будуть судити."

"Його місією було стати
ідеальною моделлю людини.

Він хотів показати, яким буде світ,
коли всі ми будемо такими ж, як він."

"Рай був би заснований
на тих принципах, яких вчив Ісус.

Якщо ти порушуєш їх і не каєшся,

то тебе не допустять до раю."

"Якщо когось ідеалізувати

та жити за його принципом,
то це має бути Ісус.

Він прийшов до сліпих,

щоб показати їх помилки

та навернути їх на шлях Божий."

"Я вважаю Ісуса прикладом
для наслідування."

Ось воно.

Моє найбільше, найнеочікуваніше відкриття:

хибне уявлення про Ісуса,
як приклад для наслідування.

Зрозумійте мене правильно.

Якби ми говорили, як можуть
змінитися наші життя,

якщо ми слідуватимемо
за ним та його вченням,

тоді так, у цьому
контексті Ісус — приклад.

Але якщо ми говоримо про те,
як випросити прощення в Бога

та отримати вічне життя,

тоді, у цьому контексті,
ні, Ісус не приклад для наслідування.

Християнство каже, що Ісус
прийшов не "показати" шлях до раю

завдяки добрим справам,

а "бути" шляхом до раю,
завдяки його добрим справам.

Християнство каже,
що Ісус не просто "модель",

а Месія.

Тому той, хто сподівається
на нього, а не на себе,

є доброю людиною.

Не щоб "бути" прощеними,
а "бо" вони вже прощені.

В основі цього не провина та страх,

а любов та вдячність.

Я ділюсь з вами цими відкриттями

не для того, щоб навернути
до християнства,

а щоб показати дослідження

з неочікуваними пригодами
та неочікуваними відкриттями,

які можна отримати, якщо бути відкритим,

слухати інших, слухати себе,

і, можливо, знайти істину.

Тож не важливо
чи ви на весіллі, чи в кав'ярні,

це нормально казати:

"Я не можу тобі зараз відповісти,

але у мене є запитання і запрошення."

На що ваш друг відповість:
"Ого. Я такого не очікував.

Я про це подумаю."

Дякую.

(Оплески)