Language Death: How do languages die?

Привіт усім, ласкаво просимо
на канал Langfocus,

і мене звати Пол.

Сьогоднішня тема: мовна смерть.

Коли я зазвичай говорю про мову
на цьому каналі,

це здебільшого жива мова:

мова, якою носії розмовляють і сьогодні,

яка продовжує рости та розвиватися.

Але є також мертві мови і вимерлі мови.

Мови вважаються мертвими,
коли вже не мають більше носіїв,

навіть якщо ними ще продовжують
користуватися в певний спосіб.

Наприклад, латинська мова мертва,

але її продовжують використовувати
в релігійних цілях

і задля деяких адміністративних
цілей у Ватикані.

Деякі люди можуть розмовляти нею,
але не природно, як рідною мовою,

і вона не передається,
як рідна мова.

Інший приклад – іврит,

який був мертвою мовою
до свого відродження

у вигляді сучасного івриту.

Ніхто вже давно не розмовляв ним
як рідною мовою,

але його продовжували використовувати
в релігійних цілях

і як письмову літературну мову.

На противагу цьому,
мови вважаються вимерлими,

коли жодна людина не може ними розмовляти.

Наприклад, якщо остання людина,
яка розмовляла

мовою корінних американців, помирає,

а ніхто не вивчив цю мову як другу,

тоді ця мова стає вимерлою.

Наприклад, такі стародавні мови,
як шумерська, є вимерлими.

Деякі люди можуть вміти читати
стародавні тексти цією мовою,

але сьогодні нею ніхто не користується.

Мови стають мертвими або вимерлими

в результаті мовної смерті.

Різновиди мовної смерті.

Мови не завжди помирають однаково.

Існують різні види мовної смерті.

Найпоширеніший спосіб –
це коли мови зникають

внаслідок поступової мовної смерті.

Зазвичай це трапляється,
коли носії однієї мови

вступають у контакт
з більш престижною мовою:

мовою домінуючої,
більш впливової групи людей.

Ця спільнота може залишатися двомовною
ще досить довго.

Але з кожним наступним поколінням

все менше молодих розмовлятимуть
своєю рідною мовою,

володіючи нею все гірше,

оскільки натомість обиратимуть
користування престижною мовою.

Доки одного дня рідною мовою їхньої
спільноти вже ніхто не розмовлятиме.

Приклад цього – корнуольська мова,

якою перестали розмовляти
до кінця 19 століття

внаслідок
зростаючого впливу англійської мови,

а також внаслідок сприйняття
корнуольської мови як мови нижчого класу,

навіть її тогочасними носіями.

Але корнуольська мова
насправді не вимерла,

тому що було вжито заходів
з її відродження,

щоб заохотити людей продовжувати
використовувати цю мову.

Далі: мовна смерть «знизу догори».

У випадку мовної смерті «знизу догори»

мова перестає використовуватися
як розмовна мова спільноти,

але продовжує використовуватися
у певних сферах:

зазвичай у формальній релігійній
або церемоніальній сфері,

або, можливо, в літературних цілях.

У випадку поступової смерті

мова зазвичай зникає
спочатку в більш офіційних сферах,

як у випадку витіснення більш престижною.

Але нею користуються в повсякденні
ще протягом тривалого часу.

З іншого боку,
у випадку мовної смерті «знизу догори»

мова починає відмирати знизу,

іншими словами, у повсякденні,

але продовжує використовуватися
в офіційній сфері.

Наприклад, латинська мова,

яка переважно не використовується
поза межами релігійної

чи церемоніальної сфери,
або, можливо, ще в літературі.

Далі: раптова мовна смерть.

Раптова мовна смерть трапляється тоді,

коли всі або майже всі носії мови

раптово помирають внаслідок
катастрофи або насильницькою смертю.

Наприклад, таке відбулося
у 1830-х роках у Тасманії,

коли практично всі корінні жителі острова

були знищені європейськими колоністами
під час «Чорної війни».

Далі: радикальна мовна смерть.

Подібно до раптової мовної смерті,

радикальна мовна смерть
зазвичай стається дуже швидко

і зазвичай трапляється
внаслідок політичних репресій

або під загрозою насильства.

Різниця в тому,
що носії мови не знищуються,

але раптово
перестають користуватися своєю мовою,

щоб уникнути переслідувань.

Така ситуація сталася в Сальвадорі

під час повстання в 1930-х роках,

коли багато аборигенів раптово
перестали розмовляти рідною мовою,

щоб їх не ідентифікували

як аборигенів і не вбили через це.

Двома мовами,
які раптово вимерли повністю,

були ленка та какаопера.

Практичні приклади.

Подивімося на кілька мов,
які вже померли,

та спробуємо з'ясувати,
як ними перестали розмовляти.

Староцерковнослов'янська мова.

Староцерковнослов'янська –
перша зафіксована слов'янська мова,

якою розмовляли і писали
між 9 та 11 століттями.

Це був стандартизований
різновид слов'янської,

який був зрозумілий носіям

різних слов'янських діалектів
того часу,

які все ще були
досить схожими між собою.

Ці слов'янські діалекти,

які були, по суті, розмовною формою
тієї самої мови,

поступово розвинулися в
різні слов'янські мови сучасності.

Через її використання сьогодні
в деяких церквах в релігійних цілях,

як мови для проведення літургій,

вона відноситься до категорії
мовної смерті «знизу догори».

Нові слов'янські мови, що розвивалися,

замінили старі слов'янські діалекти
у якості мов повсякденного життя.

Староцерковнослов'янську продовжували
використовувати в релігійних цілях

і певний час у політичних цілях.

Варто зазначити, що деякі
мертві мови насправді ніколи не вмирали.

Як у випадку латини,
так і старослов'янської,

ці мови ніколи не припиняли існування,

вона просто продовжили еволюціонувати
в різні інші мови,

а кодифікована літературна мова
залишалася

окремою мертвою мовою,
якою більше не розмовляли.

Манданська мова.

У 2016 році помер чоловік
на ім'я Едвін Бенсон.

Він був останнім носієм манданської мови.

Манданська була мовою корінних американців
сіуанської мовної сім'ї,

і нею розмовляли
у штаті Північна Дакота.

Популяція носіїв манданської мови
була майже знищена

внаслідок спалахів віспи

у 1780-х, а потім у 1830-х роках.

Згуртованість населення, що залишилося,

була обмеженою через переселення урядом

та будівництво дамб,
які відокремили села одне від одного,

в той час,
як вплив англійської зростав.

Той факт, що більшість населення

була знищена
під час трагічних спалахів віспи,

відносить цю ситуацію до категорії
раптової мовної смерті,

хоча деякі носії мови
продовжували жити далі.

Серед решти спікерів
також був присутній елемент

поступової мовної смерті, оскільки
все більше членів цієї спільноти

починали розмовляти більш престижною
англійською, аж поки одного дня

манданською вже ніхто не розмовляв.

Галльська мова.

Однією з кельтськіх мов, галльською,

розмовляли на території сучасної Франції
аж до 6 століття нашої ери.

Коли римляни завоювали цю територію,

вони зробили латину
офіційною мовою держави,

і вміння розмовляти латиною стало способом

отримати статус та економічні можливості.

Протягом кількох століть

більшість розмовляла двома мовами –
народною галльською

та престижною латинською,

поки латина нарешті
не витіснила галльську мову повністю.

Це явний випадок
поступової мовної смерті,

коли населення поступово відмовлялося
від своєї рідної мови

на користь більш престижної.

Аджава.

Між 1920-ми та 1940-ми роками

у Нігерії вимерла мова аджава,

тому що вся спільнота її носіїв
перейшла на мову хауса.

Це сталося з економічних
та практичних причин.

Уся спільнота дуже швидко
перестала користуватися рідною мовою,

тож вона не передавалася
наступному поколінню.

Це приклад радикальної мовної смерті,

коли мова помирає, бо всі її носії

раптово переходять на іншу мову.

У багатьох випадках
радикальної мовної смерті

спільнота відмовляється від
своєї мови заради виживання,

зазнаючи насильства.

Але в цьому конкретному випадку
вони відмовилися від мови аджава,

тому що для їхньої громади
було вигідніше розмовляти мовою хауса.

Чому ми маємо перейматися мовною смертю?

Дехто вважає,
що смерть мови – це добре,

і що зменшення мовного розмаїття –
це також добре.

Наприклад, лідери деяких країн

хочуть, щоб якась мова була домінуючою
і витіснила всі інші,

бо вони думають,
що це сприятиме єднанню їхньої країни.

З іншого боку,
мова є частиною культури,

тож коли мова помирає,
помирає й частина культури,

а разом із нею помирає й
унікальний спосіб бачення світу.

У якості прикладу розглянемо зникаючу

мову каллавайя в Болівії.

Каллавайя використовується
сектою знахарів,

які вивчають її
не лише для розуміння ритуальної практики

та усної традиції своїх пращурів,

але й щоб дізнатися
про тисячі назв рослин,

присутніх у мові каллавайя,
які пояснюють сферу медичного застосування

кожної рослини у той чи іншій місцевості.

Якщо мова каллавайя зникне,

то вся ця культура
і таємні знання зникнуть разом із нею.

Мовне розмаїття
неухильно зменшується,

і на сьогоднішній день
на Землі налічується близько 7000 мов,

але майже половина з них – загрожені.

На ста найпоширеніших мовах

розмовляють 85% населення планети.

Деякі загрожені мови отримують нове життя

завдяки зусиллям з ревіталізації,

які потребують, щоби мова
спочатку була записана і задокументована,

потім вивчалася новими носіями,

а також використовувалася натхненною
та вмотивованою спільнотою.

Також їй не завадило би
отримати певний політичний вплив.

Питання дня:

Чи є у вашій країні чи в регіоні

мови, яким загрожує небезпека
зникнення або вимирання?

Як ви поставитеся до того,
що ці мови можуть зникнути?

Чи не буде втрачено щось важливе?

Слідкуйте за Langfocus
у Facebook, Twitter та Instagram.

І ще раз дякую всім
моїм чудовим прихильникам на Патреоні,

особливо топовим прихильникам з Патреону,

імена яких зараз на екрані.

Дуже їм дякую.

До речі, в останньому відео про Токі-пона

дехто з вас запитав, чому Токі-пона
потрапила до переліку патронів.

Це сталося тому, що розробниця
мови Токі-пона

була нашим патроном з минулого літа,

але вважала за краще
не з'являтися у переліку.

Але натомість, за запитом, я додав
до переліку саму назву мови.

Дякую всім за перегляд і гарного вам дня!

♪ (музика) ♪

♪ (музика) ♪

♪ (музика) ♪

♪ (музика) ♪