Як залишатись зосередженим у стресових ситуаціях

Атлети тренують своє тіло для того, щоб швидше бігати, вище стрибати, кидати на далекі відстані, то ж чому вони не тренують свій розум? Захисник американської футбольної команди Сіетлу "Скопи" ("Seahawks") Расселл Вілсон розповідає про силу "нейтрального мислення", яке допомагає йому процвітати навіть у стресі (і на полі, і в житті), і демонструє, як можна використовувати таке мислення для прийняття правильних рішень у житті.

8 червня, 2010 рік.

Расселл Вілсон переміг у відборі
до бейсбольної команди "Колорадо Рокіс".

Мене охопили емоції;

це був один з найкращих
моментів мого життя.

Кожна дитина мріє грати
у бейсбольній команді вищої ліги.

8 червня, 2010.

9 червня, 2010 --

(Імітує індикатор клінічної смерті)

Клінічна смерть.

Мій батько помирає.

З небес я впав

одразу в пекло.

Ось так.

Мій тато лежав на смертному ложі,

сльози заливали моє обличчя,

я думав, що робити далі?

Мій розум переповнювали спогади,
флешбеки, моменти:

ранні ранки, підйоми,

передачі м'яча і кидки,

поспішання до моїх брата і тата,

ранкові поїздки до аматорського
атлетичного союзу бейсболістів,

до мого тата,
який був тренером третьої бази.

І одразу чемпіонат і виграш Супер Кубка,

коли я тримав Трофей Ломбарді,

й емоції і захоплення від усього цього,

скрізь були блакитні й зелені конфеті.

І усвідомлення - я щойно
виграв Супер Кубок.

А рік потому: напруження від гри.

Здавалося, що успіх так близько,

і є шанс виграти гру, але не вдається.

І тим не менше, мільйони й мільйони людей

по всьому світу дивляться.

І потрібно спілкуватися зі ЗМІ,

і що мені казати далі, що робити,
що думати?

Я рано одружився,

лише закінчив коледж і все таке.

І, знаєте, шлюб виявився невдалим.

Знаєте, що я зрозумів?

Таке життя.

Таке життя і це може статися з кожним.

Втрата членів сім'ї, розлучення,

страх, біль, депресія, хвилювання.

Коли я думаю про позитив, -

так, я за позитив, -

але, знаєте, позитив не завжди спрацьовує,

бо коли на 16 очок відстаєш
від суперника на чемпіонаті,

люди кажуть тобі:

"Рассе, ми не зможемо виграти цю гру,

зараз не найкраща ситуація."

Або коли ви стикаєтеся з раком,

або у вас є проблеми,

або фінанси і таке інше,

як з цим упоратися?

У таких ситуаціях важко бути позитивним.

Але я точно знав от що:

негатив спрацьовує у 100% випадках.

Негатив мене приведе в нікуди.

І я почав казати собі: "Його милосердя
щоранку нове."

Нові починання, новий старт.

І попри труднощі, біль,
турботи й бажання здолати усе це,

і "Як мені це зробити?",

я почав думати про машину.

Знаєте відчуття, коли за кермом
ти можеш змінювати передачі,

і хочеш перейти на нейтральну?

Ти перемикаєш з першої передачі
на другу, і так до п'ятої?

Тобі потрібно знати,
як перейти на нейтральну.

І мені потрібно було зробити це
негайно, поки я не розбився.

Сидячи там після Супер Кубка,

я мав прийняти рішення:

чи я дозволю цьому
визначити мою кар'єру і моє життя?

Чорт забирай, ні.

Я зрозумів, що напрям думок— це навичка.

Цього можна навчити й навчитися.

Я почав 10 років тому,
тренував мозок

із чоловіком на імя Тревор Моавад,
моїм ментальним тренером.

Він був зі мною 10 років

і став моїм найкращим другом
і партнером.

Як атлети, ми тренуємо тіло,

ми тренуємося швидко бігати,
далеко кидати, вище стрибати

і робити інші речі.

Але чому ми не тренуємо свій розум?

Яке життя ви хочете для себе?

Випишіть це, говоріть це, кажіть це.

Яка ж наша мова,
як вона виглядає,

пам'ятай це, Расселе,
коли переживаєш найкращі моменти.

Як це виглядає?

І будь таким, живи так, говори так.

Найкращі гравці,
що виконують штрафний кидок,

не хвилюються про кидок,
який вони пропустили.

Вони думають про цей кидок,

цей патт, цей кидок, цей тачдаун.

Потім я зустрів 19-річного
Мілтона Райта,

у нього три рази виявляли рак.

Коли ми зустрілися, він був розчарованим.

"Рассе, я так більше не можу,
я не хочу так жити,

прийшов мій час."

Я почав розповідати йому історію
про мого тата,

як він колись казав:
"Синку, чому не ти?"

Чому б тобі не закінчити школу раніше,
не грати у професійний футбол і бейсбол?

Чому не ти, чому не ти?

Я сказав: "Мілтоне, чому не ти?"

Якщо ти вже пробував Т-клітинну терапію,

і ти спробуєш цю і вона не спрацює,

ти цього не пам'ятатимеш."

Тоді Мілтон усміхнувся і сказав:

"Ти маєш рацію.

Так, Рассе, у мене рак.

Але я можу або дозволити йому вбити мене,

не лише фізично,

а й емоційно і ментально.

Або я маю зробити вибір зараз,
коли проблема у розпалі,

під час шторму,

вирішити боротися."

Одне з найпоширеніших питань
про нейтральне мислення:

"Чи це означає, що у мене не буде емоцій?"

І я завжди відповідаю, що зовсім ні.

Так, у нас є емоції,

у нас є різні життєві ситуації,

проблеми.

Але вам необхідно фокусуватися на моменті

і не бути надемоційним.

Нормально мати емоції,
але не будьте емоційними.

Коли люди дивляться на мене,

то бачать найвисокооплачуванішого
гравця Національної Футбольної Ліги,

вони бачать, що у мене є дівчина,

що у мене є родина і таке інше.

Але у мене досі є різні життєві ситуації.

В усіх вони є.

Знаєте, в усіх є сум і втрати,

депресії, хвилювання і страх.

Просто я не заглиблююся в це.

У чому ж правда,

і як я можу краще справлятися з цим?

Мій розум почав змінюватися.

Для мене не було просто успіху чи провалу,

Процес виглядав так:

який наступний крок,
як мені краще вчинити тут і зараз?

У житті нам потрібно робити вибір.

І коли я був молодим і нічого не мав,

я зробив вибір.

Я зробив вибір повірити,

що зі мною стануться чудові речі,

що я зроблю своє мислення правильним,

і правильно говоритиму,

і думатиму про правильні речі.

Це допомогло мені стати сильнішим.

Тому що я лише людина.

Я просто можу далеко кидати м'яч,

оббігати й робити круті й веселі кидки,

і змушувати людей усміхатись.

Але правда у тому,
що я досі відчуваю тиск,

я досі хвилююсь, я досі боюсь.

У мене в житті досі трапляється усяке,

досі є втрати.

Позитив може бути небезпечним.

Але негатив завжди спрацьовує.

Я ніколи не хотів жити в негативі,

то ж я зберіг нейтральність.

Моя передача - нейтральна.

І так я й жив,

і так я живу досі.