Перший і останній король Гаїті - Марлен Даут

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/the-first-and-last-king-of-haiti-marlene-daut

Королівське подружжя Гаїті їхало на коронацію під оглушливі оплески. Отримавши вишукану корону, Генрі Крістоф зійшов на престол заввишки 20 метрів. Але захоплені спостерігачі ще не знали, що перший король Гаїті стане останнім. Ким був цей революціонер? Марлен Даут розповідає, як поневолений з народження чоловік піднявся по статусу і став королем.

Урок Марлен Даут, режисура Cabong Studios.

Королівське подружжя Гаїті їхало
на коронацію під гучні оплески.

Отримавши витончену корону
та скіпетр,

Генрі Крістоф зійшов
на 20-метровий престол.

Глядачі ще не знали, що
перший король Гаїті

також стане останнім.

Поневолений з народження
на о. Гренада,

Крістоф провів дитинство,
кочуючи по Карибських островах.

Коли йому було 12 років, у 1779 р.

він супроводжував хазяїна, щоб
допомогти американським революціонерам

в битві під Саванною.

Ця тривала облога стане першою
зустріччю Крістофа з жорстокою революцією.

Про життя Крістофа після війни

залишилося лише кілька
письмових згадок.

Відомо, що протягом
наступних 10 років

він працював
каменярем та офіціантом у готелі

в французькій колонії Сан-Домінго,
як тоді називалися Гаїті.

В 1791 р. коли раби колонії
підняли бунт,

в Крістофа з'явилася ще одна можливість
поборотися за свободу.

На чолі з Туссеном Лувертюром, повстанці
боролися проти власників плантацій,

а також британських та іспанських сил,
які прагнули контролювати острів.

Крістоф швидко просунувся
по службі,

показуючи, що він рівня навіть
більш досвідченим генералам.

До 1793 р.

Лувертюр успішно звільнив
всіх невільників Сан-Домінго,

а до 1801 р. він проголосив острів
напівавтономною колонією.

Протягом цього часу Наполеон Бонапарт
прийшов до влади у Франції.

Він поставив собі за мету повернути
рабство та французьку владу

у всій імперії.

Спроби французів відновити рабство
зустріли шалений опір.

Генерал Крістоф навіть спалив столицю,

щоб перешкодити військовій окупації.

Зрештою, повстання та спалах
жовтої лихоманки

змусили французьких солдатів відступити.
Але боротьба не обійшлася без жертв.

Лувертюра схопили і залишили
помирати у французькій в'яниці;

така ж доля спіткає 9-річного сина
Крістофа лише кілька років потому.

Після революції

Крістоф і генерали Жан-Жак
Дессалін і Александр Петьйон

зайняли вагомі посади
в новому уряді.

В 1804 р. Дессаліна проголосили
імператором незалежної Гаїті.

Але його бажання володіти винятковими
повноваженнями відштовхнуло прихильників.

Зрештою, правління Дессаліна призвело
до політичної змови,

яка закінчилася його вбивством в 1806 р.

Боротьба за владу привела до громадянської
війни, яка розділила країну навпіл.

До 1807 р. Крістоф був президентом
на півночі Кап-Аїтьєну,

а Петьйон правив на півдні
від Порт-о-Прінс.

Петьйон намагався залишатися вірним
демократичним кореням революції,

будуючи республіку за зразком
Сполучених Штатів.

Він навіть підтримував антиколонійних
революціонерів з інших народів.

Така політика викликала
всенародну любов,

але вона пригальмувала торгівлю
та економічний розвиток.

У Крістофа ж були агресивніші плани
стосовно незалежності Гаїті.

Він перерозподілив землю між людьми і
зберіг державний контроль над агрономією.

Він також налагодив торгівельні зв'язки
з багатьма іноземними країнами,

включно з Великобританією
та Сполученими Штатами,

і зобов'язувався не втручатися
в їх зовнішню політику.

Він навіть побудував масивну Цитадель
на випадок французького вторгнення.

Щоб досягнути всього цього, Крістоф ввів
обов'язкову працю,

а щоб закріпити свою владу,
він коронував себе у 1811 р.

Під час свого правління він жив
у вишуканому палаці під назвою Сан Сусі

разом зі своєю дружиною
і трьома дітьми.

Королівство Крістофа побачило стрімкий
розвиток торгівлі, індустрії, культури

та освіти.

Він привіз визначних європейських
артистів до культурної сцени Гаїті,

а також європейських вчителів
з метою започаткувати державну освіту.

Спочатку піддані любили короля,

але робочі накази були
неприємною згадкою

про рабство, проти якого боролися гаїтяни.

З часом його авторитарна політика
втратила підтримку,

а його південні опоненти
почали набирати силу.

В жовтні 1820 р. його правління
зрештою дійшло до трагічного завершення.

Після інсульту, який підточив його
здоров'я, він більше не міг правити,

ключові члени його війська
перейшли на бік південних сил.

Зраджений і знищений,
король покінчив життя самогубством.

Сьогодні сліди складної історії
Крістофа

все ще можна знайти в розвалених
руїнах його палаців

і в спадку Гаїті, як першої країни,
яка назавжди позбулася рабства.