WEBVTT

00:00:01.012 --> 00:00:03.539
Багато років тому жив Велетень,

00:00:04.353 --> 00:00:09.167
егоїстичний Велетень, чий чудовий сад
був найпрекраснішим місцем на всій землі.

00:00:09.852 --> 00:00:11.833
Одного вечора він повернувся додому

00:00:11.941 --> 00:00:14.383
і побачив, що в його саду гралися діти,

00:00:14.383 --> 00:00:15.976
і Велетень розлютився.

00:00:16.563 --> 00:00:19.918
"Мій сад належить тільки мені!" –

00:00:20.152 --> 00:00:21.570
сказав Велетень.

00:00:22.249 --> 00:00:24.610
Він збудував навколо саду високу стіну.

NOTE Paragraph

00:00:25.646 --> 00:00:30.641
Оскар Вайльд написав казку
"Велетень-себелюбець" у 1888 році.

00:00:31.847 --> 00:00:36.960
Майже через сотню років цей Велетень
увійшов у моє бруклінське дитинство

00:00:36.960 --> 00:00:38.137
і досі не зник.

00:00:38.650 --> 00:00:40.675
Я виховувалась у побожній родині,

00:00:40.675 --> 00:00:43.453
і зростала, читаючи як Біблію,
так і Коран.

00:00:44.156 --> 00:00:47.580
Години, проведені над книжками,
як релігійними, так і розважальними,

00:00:47.584 --> 00:00:50.648
були значно численніші,
ніж години, змарновані за телевізором.

00:00:51.102 --> 00:00:54.315
Щодня можна було побачити
мене та моїх братів із сестрами,

00:00:54.339 --> 00:00:57.460
скрученими у клубочок над читанням
в різних куточках квартири.

00:00:57.484 --> 00:00:59.022
Іноді ми почувалися нещасними,

00:00:59.046 --> 00:01:02.802
бо цими літніми днями у Нью Йорку
прорвало пожежний кран,

00:01:02.826 --> 00:01:05.993
і ми заздрісно слухали,
як там внизу наші друзі

00:01:06.017 --> 00:01:07.551
бовтаються у воді,

00:01:07.575 --> 00:01:11.048
їх радість просочувалась нагору
до нас крізь відчинені вікна.

00:01:11.468 --> 00:01:14.596
Але я зрозуміла, що чим глибше
я занурювалась у книжки,

00:01:14.740 --> 00:01:16.875
чим довше затримувалась
на кожному реченні,

00:01:16.899 --> 00:01:19.524
то менше шуму долинало
з навколишнього світу.

00:01:19.960 --> 00:01:22.952
На відміну від моїх братів та сестер,
які пробігались по тексту,

00:01:22.976 --> 00:01:24.565
я читала повільно –

00:01:24.589 --> 00:01:26.943
дуже, дуже повільно.

NOTE Paragraph

00:01:27.636 --> 00:01:30.966
Я була дитиною,
що слідкує пальцем за кожним словом,

00:01:30.966 --> 00:01:35.468
поки мене не відівчили, сказавши,
що так роблять тільки маленькі діти.

00:01:35.858 --> 00:01:39.599
У третьому класі нас змушували сидіти,
склавши руки на парту,

00:01:39.599 --> 00:01:43.937
дозволяючи їх розігнути лише,
щоб перегорнути сторінку.

00:01:44.791 --> 00:01:47.282
Наша вчителька не була жорстокою.

00:01:47.576 --> 00:01:49.258
Надворі були сімдесяті,

00:01:49.282 --> 00:01:52.256
і її мета була змусити нас читати
не лише на рівні нашого віку,

00:01:52.280 --> 00:01:53.767
а значно вище.

00:01:53.999 --> 00:01:56.522
Нас постійно підганяли читати швидше.

00:01:57.379 --> 00:02:01.069
Та у моїй безшумній квартирі,
поза пильним поглядом моєї вчительки,

00:02:01.069 --> 00:02:03.500
я слідкувала пальцем за кожним словом.

00:02:03.608 --> 00:02:06.474
Той Велетень-себелюбець
знову розповідав мені казку,

00:02:06.808 --> 00:02:10.684
як діти розсердили його,
пробравшись до його саду,

00:02:10.728 --> 00:02:12.747
як він збудував цю високу стіну

00:02:12.771 --> 00:02:15.262
і вона не впускала дітей,

00:02:15.286 --> 00:02:17.660
але сіра зима накрила його сад,

00:02:17.684 --> 00:02:20.247
вона тривала дуже довго.

00:02:20.784 --> 00:02:23.338
З кожним перечитуванням
я вивчала щось нове

00:02:23.362 --> 00:02:26.950
про важке каміння на дорогах,
серед якого діти змушені гратись

00:02:26.974 --> 00:02:29.084
після того, як їх вигнали з саду,

00:02:29.108 --> 00:02:32.496
про доброго маленького хлопчика,
який з'явився одного дня,

00:02:32.520 --> 00:02:34.662
і навіть про Велетня.

00:02:34.686 --> 00:02:37.737
Можливо, його слова, зрештою,
не були такими гнівними.

00:02:37.761 --> 00:02:40.032
Можливо, там був заклик до співчуття,

00:02:40.056 --> 00:02:41.600
розуміння.

00:02:42.438 --> 00:02:45.738
"Мій сад належить мені."

NOTE Paragraph

00:02:47.566 --> 00:02:50.300
Роки потому я дізналась
про письменника Джона Гарднера,

00:02:50.324 --> 00:02:52.601
який пояснював це явище як "художню мрію"

00:02:52.625 --> 00:02:54.345
чи "мрію про вигадку",

00:02:54.369 --> 00:02:57.580
і я усвідомила, що це було
моє середовище всередині книжки,

00:02:57.604 --> 00:03:01.391
проводити час із персонажами у світі,
який створив автор та запросив мене туди.

00:03:01.415 --> 00:03:05.617
Дитиною я здогадувалась,
що такі історії треба смакувати,

00:03:06.143 --> 00:03:08.723
такі історії мали б бути неквапливі,

00:03:08.747 --> 00:03:13.568
і що декотрі автори витратили місяці
чи навіть роки на їх написання.

00:03:13.592 --> 00:03:14.939
Я, як читачка –

00:03:14.963 --> 00:03:18.169
особливо, як читачка, що хотіла
колись стати письменницею –

00:03:18.193 --> 00:03:20.280
мала шанувати такі оповідання.

NOTE Paragraph

00:03:21.445 --> 00:03:27.179
Задовго до інтернету чи навіть телефонів

00:03:27.203 --> 00:03:31.764
люди ділились ідеями, знаннями,
спогадами через оповідання.

00:03:31.788 --> 00:03:35.359
Це одна з ранніх форм технології,
що встановлювала зв'язок.

00:03:35.713 --> 00:03:38.137
Саме історія про щось краще
в низині річки Ніл

00:03:38.137 --> 00:03:40.569
змусила єгиптян пливти за течією,

00:03:40.569 --> 00:03:42.753
історія про кращий спосіб
зберігання мертвих тіл

00:03:42.753 --> 00:03:46.150
дозволила останкам Тутанхамона
зберегтися до наших днів.

00:03:46.150 --> 00:03:48.095
Більше 2 мільйонів років тому,

00:03:48.135 --> 00:03:51.764
коли первісні люди почали виробляти
знаряддя з каменю, певно, хтось запитав:

00:03:51.788 --> 00:03:53.439
"А що буде, якщо зробимо так?"

00:03:53.503 --> 00:03:56.503
А ще хтось запам'ятав історію.

00:03:57.227 --> 00:04:00.765
Не важливо, чи використовували вони
слова, жести чи малюнки,

00:04:00.789 --> 00:04:03.754
це було передано у спадок,
збереглося в пам'яті:

00:04:03.778 --> 00:04:06.646
вдар молотом і почуй його історію.

NOTE Paragraph

00:04:07.536 --> 00:04:09.472
Світ стає гамірним.

00:04:09.496 --> 00:04:11.497
Ми перейшли від бумбоксів

00:04:11.521 --> 00:04:15.839
до Вокмена, портативних CD-плеєрів,

00:04:15.863 --> 00:04:17.807
до айподів, які дозволяють прослухати

00:04:17.831 --> 00:04:20.489
будь-яку пісню, щойно ми забажаємо.

00:04:20.513 --> 00:04:23.863
Ми відійшли від 4 телеканалів,
що були у моєму дитинстві

00:04:23.887 --> 00:04:27.416
до, мабуть, нескінченної кількості
кабельних каналів та потокового відео.

00:04:27.440 --> 00:04:32.192
Оскільки технології змушують нас
рухатись швидше у часі та просторі,

00:04:32.192 --> 00:04:35.428
виникає відчуття, що оповідання
залишають осторонь,

00:04:35.476 --> 00:04:37.918
я маю на увазі,
справді вилучають з розповіді.

00:04:38.640 --> 00:04:42.256
Але навіть, якщо наш зв'язок
з історіями змінюється,

00:04:42.280 --> 00:04:47.847
чи їх символи трансформуються від книжки
до аудіо, Інстаграму, Снепчату,

00:04:47.871 --> 00:04:50.416
ми повинні згадати наш палець,
що слідкує за словом.

00:04:50.440 --> 00:04:53.059
Згадайте ту історію,
незважаючи на її формат,

00:04:53.083 --> 00:04:56.374
історію, що завжди переносила нас туди,
де ми б ніколи не опинились,

00:04:56.398 --> 00:04:59.249
знайомила нас із людьми,
яких ми б ніколи не зустріли

00:04:59.273 --> 00:05:02.432
та показала світи,
які ми могли б проґавити.

00:05:03.043 --> 00:05:06.956
У той час, як технології розвиваються
все швидше і швидше,

00:05:06.980 --> 00:05:09.116
я почуваюсь комфортно
від чогось повільнішого.

00:05:09.562 --> 00:05:13.216
Мій палець, що стежив за кожним словом,
подарував можливість писати книжки

00:05:13.240 --> 00:05:15.636
для людей будь-якого віку,

00:05:15.660 --> 00:05:17.500
книжки, які потрібно читати неспішно,

00:05:17.524 --> 00:05:19.008
з насолодою.

NOTE Paragraph

00:05:19.805 --> 00:05:23.508
Моя пристрасть сприймати світ
глибоко та уважно,

00:05:23.532 --> 00:05:25.719
віддаватися цьому сповна,

00:05:25.729 --> 00:05:29.309
розуміти величезні можливості розповіді,

00:05:30.427 --> 00:05:32.086
виявилась подарунком,

00:05:32.110 --> 00:05:34.203
оскільки звичка не поспішати

00:05:34.227 --> 00:05:37.062
навчила мене всього,
що потрібно письменникові.

00:05:37.086 --> 00:05:40.738
Написання текстів навчило мене
створювати нові світи,

00:05:40.762 --> 00:05:43.737
де люди можуть бути почутими,

00:05:43.737 --> 00:05:47.090
де їхні переживання є визнаними,

00:05:47.648 --> 00:05:51.065
і де моя розповідь,
прочитана чи почута кимось іншим,

00:05:51.089 --> 00:05:54.284
викликала в них щось таке,
що встановило між нами зв'язок,

00:05:54.308 --> 00:05:55.716
спілкування.

00:05:56.352 --> 00:05:59.004
Та хіба не в цьому і є вся суть –

00:05:59.028 --> 00:06:03.725
зрештою знайти спосіб подолати
відчуття самотності у цьому світі,

00:06:03.749 --> 00:06:07.647
а також відчути, ніби ми щось змінили,
перед тим, як піти?

00:06:08.242 --> 00:06:11.364
Від каменя до молота, від людини до мумії,

00:06:11.388 --> 00:06:15.352
від ідеї до історії – і все це у пам'яті.

NOTE Paragraph

00:06:16.641 --> 00:06:19.576
Іноді ми читаємо, щоб зрозуміти майбутнє.

00:06:20.211 --> 00:06:23.132
Іноді – щоб зрозуміти минуле.

00:06:23.156 --> 00:06:27.155
Ми читаємо для того, щоб відволіктись,
забути важкі часи, у які живемо,

00:06:27.179 --> 00:06:30.128
а також читаємо, щоб не забути тих,
хто жив перед нами,

00:06:30.152 --> 00:06:31.969
жив у складніші часи.

00:06:32.643 --> 00:06:34.990
Це і є причини, чому я пишу.

NOTE Paragraph

00:06:35.893 --> 00:06:40.006
До переїзду в Бруклін моя сім'я жила
у Грінвілі, це в Південній Кароліні,

00:06:40.030 --> 00:06:42.849
в сегрегованому окрузі Ніколтаун.

00:06:43.749 --> 00:06:46.176
Там ми всі були нащадками людей,

00:06:46.200 --> 00:06:48.997
які не мали права
вчитися писати або читати.

00:06:49.651 --> 00:06:51.081
Уявіть:

00:06:51.105 --> 00:06:55.076
загроза, що люди зрозуміють,
як букви складаються у слова,

00:06:55.100 --> 00:06:58.224
загроза через самі слова,

00:06:58.248 --> 00:07:02.333
загроза, що люди стануть освіченими
і розкажуть свої історії.

00:07:03.666 --> 00:07:06.835
Та попри ту обстановку,
у якій людям погрожували смертю

00:07:06.859 --> 00:07:09.151
за збереження їхньої історії,

00:07:09.175 --> 00:07:11.470
наші розповіді не зникли,

00:07:11.494 --> 00:07:14.540
бо за однією історією прихована інша.

00:07:14.564 --> 00:07:16.675
Це, власне, завжди було так.

00:07:16.699 --> 00:07:18.778
Від самого початку
виникнення спілкування,

00:07:18.802 --> 00:07:20.903
розповіді містили кілька нашарувань,

00:07:20.927 --> 00:07:24.593
розповідь під розповіддю, і так далі.

00:07:24.617 --> 00:07:29.239
Саме таким чином історії існували
і продовжуватимуть існувати.

NOTE Paragraph

00:07:29.263 --> 00:07:33.573
Коли я почала шукати зв'язок між тим,

00:07:33.597 --> 00:07:35.326
як я навчилась писати та читати,

00:07:35.350 --> 00:07:37.511
та людьми, яких позбавили слова,

00:07:38.336 --> 00:07:43.473
я зрозуміла, що моя історія
була ширшою, давнішою та глибшою,

00:07:43.497 --> 00:07:45.253
ніж моє особисте існування.

00:07:45.277 --> 00:07:47.522
І тому моя історія буде тривати.

NOTE Paragraph

00:07:48.722 --> 00:07:51.286
Серед тих людей, яких позбавили слова,

00:07:51.310 --> 00:07:54.100
були ті, що ніколи не вчились читати.

00:07:55.433 --> 00:07:58.933
Їхні нащадки із поколінь,
що не зазнали рабства,

00:07:59.798 --> 00:08:00.966
якщо мали достаток,

00:08:00.990 --> 00:08:04.325
навчалися в коледжі, університеті.

00:08:04.758 --> 00:08:08.463
Дехто, як моя бабуся, брати і сестри,
немов народилися для того, щоб читати,

00:08:08.487 --> 00:08:10.872
неначе історія їх не зачепила.

00:08:11.546 --> 00:08:15.267
Декотрі, як моя мати, вскочили
в поїзд Великого переселення –

00:08:15.291 --> 00:08:17.772
власне, то й не був ніякий поїзд –

00:08:17.796 --> 00:08:19.754
і попрощалися з Півднем.

NOTE Paragraph

00:08:20.362 --> 00:08:23.272
Проте, в рамках цієї історії
криється ще одна історія:

00:08:23.296 --> 00:08:25.805
і ті, хто виїхали, і ті, хто залишилися,

00:08:25.829 --> 00:08:28.269
забрали з собою оповіді,

00:08:28.293 --> 00:08:32.776
в глибині душі усвідомлюючи, що письмо –
не єдиний спосіб зберегти історію,

00:08:32.800 --> 00:08:37.028
знаючи, що вони могли сидіти на своєму
ґанку чи веранді наприкінці дня

00:08:37.052 --> 00:08:39.581
та вигадувати довгі історії для своїх дітей.

00:08:40.330 --> 00:08:44.524
Вони знали, що можуть співати історії,
збираючи бавовну у нестерпну спеку,

00:08:44.548 --> 00:08:46.302
чи збираючи врожай тютюну;

00:08:46.326 --> 00:08:50.274
вони знали, що могли проповідувати
ці історії та комбінувати їх,

00:08:50.298 --> 00:08:54.128
перетворюючи найбільш болісні з них
на щось кумедне,

00:08:54.152 --> 00:08:56.836
і крізь цей сміх видихнути історію країни,

00:08:56.860 --> 00:08:59.485
яка вперто намагалась

00:08:59.509 --> 00:09:01.033
вкрасти їхні тіла,

00:09:01.057 --> 00:09:02.676
їхні душі

00:09:02.700 --> 00:09:04.032
та їхні розповіді.

NOTE Paragraph

00:09:05.954 --> 00:09:09.536
Дитиною я навчилась
уявляти невидимий палець,

00:09:09.560 --> 00:09:12.956
який водив мене від слова до слова,

00:09:12.980 --> 00:09:15.356
від речення до речення,

00:09:15.380 --> 00:09:17.908
від незнання до розуміння.

NOTE Paragraph

00:09:18.742 --> 00:09:22.322
У той час, як технології продовжують
рухатися вперед,

00:09:22.346 --> 00:09:24.268
я й далі повільно читаю,

00:09:26.054 --> 00:09:29.809
розуміючи, що я поважаю роботу автора

00:09:29.833 --> 00:09:32.422
та силу довготривалої розповіді.

00:09:32.446 --> 00:09:35.673
Я читаю повільно, щоб заглушувати шум

00:09:35.697 --> 00:09:39.468
та пам'ятати тих, хто народився раніше,

00:09:39.492 --> 00:09:45.698
тих, хто першими навчились
добувати вогонь

00:09:45.722 --> 00:09:48.117
та поширювати цю нову силу

00:09:48.926 --> 00:09:52.713
вогню, світла і тепла.

00:09:53.853 --> 00:09:57.546
Я читаю повільно,
щоб пам'ятати егоїстичного Велетня,

00:09:57.570 --> 00:09:59.872
як він нарешті зруйнував цю стіну

00:09:59.896 --> 00:10:02.356
та дозволив дітям вільно
бігати по його саду.

00:10:03.325 --> 00:10:07.377
Я читаю повільно,
щоб віддати належне моїм предкам,

00:10:07.401 --> 00:10:09.517
яким взагалі забороняли читати.

00:10:10.171 --> 00:10:12.760
Вони також сиділи навколо вогнищ,

00:10:12.784 --> 00:10:16.154
розповідали про свої мрії,

00:10:16.178 --> 00:10:18.726
свої сподівання, своє майбутнє.

00:10:20.417 --> 00:10:25.001
Щоразу, коли ми читаємо,
пишемо чи розповідаємо,

00:10:25.025 --> 00:10:27.300
ми приєднуємось до їхнього кола,

00:10:28.339 --> 00:10:30.509
і воно стає одним цілим.

00:10:31.515 --> 00:10:35.098
Сила розповіді досі живе.

NOTE Paragraph

00:10:36.047 --> 00:10:37.200
Дякую.

NOTE Paragraph

00:10:37.224 --> 00:10:40.407
(Оплески)