Hitler and the Nazis come to power

У попередньому відео ми зупинились
на розгляді 1924 року,

Гітлер знаходився у в'язниці,
спроба державного перевороту у 1923 р.,

відомий Пивний путч у Мюнхені,
закінчився поразкою.

Він знаходиться за ґратами і пише Майн Кампф.
Поки Гітлер знаходився у в'язниці,

нацистську партію заборонили.
Економічний безлад, який панував

на початку 20-х рр. (гіперінфляція
у Веймарській Німеччині, наприклад)

і був чудовою умовою для здійснення
державного перевороту,

вже знаходився під контролем
на момент виходу Гітлера з тюрми.

У країні ввели нову стабільнішу валюту.
До певної міри Гітлер разом з нацистами

мусив починати все з нуля, хоча навіть
тоді його вплив продовжує зростати.

Він відомий оратор,
число його прихильників росте.

Через декілька років друкують його книгу

і продається десятками тисяч примірників,
не дивлячись на це, Гітлер залишається

незначною політичною фігурою в Німеччині.
Перенесемось у кінець 20-х рр.

Вплив нацистів збільшується, але у 1929 р.
у світовій економіці стаються глобальні зміни

що стають початком Великої депресії.
Першою ознакою її приближення

був Біржовий крах США у жовтні 1929 р.,
відомий як Чорний вівторок.

Ця подія ознаменувала початок не лише
Американської, але й глобальної депресії.

Отже, увесь світ поринув у депресію.
Економічний спад завжди активізує

діяльність радикальних партій,
таких як нацистська, які належать

до радикально правих, ішими словами,
дуже націоналістичних, або таких партій

як радикально ліві, котрі виступають проти
капіталістичних систем і тому подібного.

У 1930 р. відбуваються парламентські вибори,
в Німеччині парламент - це Рейхстаг.

Я знаю, що вимовляю це слово неправильно.
На виборах до Рейхстагу, нацистська партія

вперше отримує змогу показати
свою значущість. Вона отримує приблизно

18% голосів і пропорційне представництво
у парламенті. Отже, нацисти раптом стають

важливими фігурами у політиці Німеччини.
У 1932 р. стан економіки не покращується,

а лише погіршується. Адольф Гітлер
навіть балотується в президенти.

На той момент президентом був
Пауль фон Гінденбург, який прославився

своює лінією Гінденбурга, а потім відомою
катастрофою цепеліна (різновид дирижабля).

Разом з Людендорфом він командував
збройними силами Німеччини

під час Першої світової війни.
Пост президента Веймарської республіки

він займає з 1925 р., а на виборах 1932 р.
його переобирають на другий термін,

але у Гітлера теж хороші результати, він
отримує 35% голосів на виборах президента.

Веймарська республіка мала дивну систему.
Адже вона була ні президентською (як США),

ні повністю парламентською (як сучасна
Німеччина). Окремо обирався президент,

який мав певні повноваження,
окремо обирався парламент,

а потім вони намагались створити
коаліції, щоб мати правлячий уряд.

Непотрібно казати, що у 1932 р. Гітлер
стає надзвичайно значущою фігурою,

у нацистів є велика кількість місць
у парламенті. Відбуваються ще декілька

виборів до парламенту, як у 1932 р.,
зокрема ми згадували двоє з них.

Для того, щоб уряд сформував парламент,
щоб обрати Кабінет Міністрів і канцлера,

який по суті є прем'єр-міністром, проходять
вибори, на яких різні партії набирають

різну кількість голосів. Якщо жодна
з партій не набирає більшості,

то партії мають об'єднуватись в коаліції,
аби створити більшість. Між партіями

проходять напружені політичні переговори:
"Слухайте, а чому б нам не об'єднатись

у коаліцію, у такому випадку, член моєї
партії може стати Міністром внутрішніх справ,

а член Вашої партії може зайняти пост
канцлера, і тоді нам вдасться сформувати

правлячу коаліцію в уряді". Але вибори
до парламенту проходять 2 рази, і за цей

час не виникає коаліцій, які б становили
більшість. Отже, вибори до парламенту

проходять 2 рази. За результатами
президентських виборів, Гінденбург

залишається на посту президента,
але Гітлер також має хороші результати.

Отже, відбуваються вибори до Рейхстагу,
де жодна з коаліцій не становить більшості.

Нацисти продовжують грати важливу роль
в парламенті, їх вплив у Рейхстазі зростає.

Початок 1933 р. є трохи кризовим,
адже немає уряду, немає канцлера,

Кабінету Міністрів (виконавчого органу)
уряду, тому що немає коаліцій більшості.

Веймарська Конституція дозволяла одну
дивну річ - вона давала право президенту

назначити уряд, назначити Кабінет Міністрів,
назначити канцлера, незалежно від настроїв

у парламенті. Хоча Пауль фон Гінденбург
не був фанатом Адольфа Гітлера, він був

переконаний, що якщо Адольфа Гітлера,
його опонента, поставити на чолі

тимчасового уряду, на чолі тимчасового
Кабінету Міністрів, то це створить певну

національну єдність, а потім можна провести
вибори до парламенту, де сформується

коаліція більшості, і країною буде правити
легітимніший уряд. Пауль фон Гінденбург

дотримується такої точки зору, і не дивлячись
на те, що нацистська партія у меншості

і не належить до жодної з коаліцій більшості,
Пауль фон Гінденбург, який аж ніяк не фанат

Гітлера, назначає його на пост канцлера.
Отже, у січні Гітлер стає канцлером,

а канцлер, це, по суті, прем'єр-міністр
Рейхстагу Німеччини. У лютому відбуваються

дуже цікаві події. У лютому 1933 р.
у будівлі Рейхстагу у Берліні відбувається

пожежа. Ось тут ми бачимо будинок
Рейхстагу, і у ньому відбувається пожежа.

На місці злочину спіймали ось цього
джентльмена, Марінуса ван дер Люббе,

голландського комуніста. Його
звинуватили у розпалюванні

комуністської революції, а вчинок
хлопця використали як привід.

Тоді Гітлер радить Паулю фон Гінденбургу
використати свої екстренні повноваженні,

які були ще одним незвичайним
пунктом Веймарської Конституції.

При надзвичайному стані президенту
дозволялось призупинити дію

громадянських прав людини. Ситуація
в країні є небезпечною, тому Гінденбург

користується своїми повноваженнями.
Після підпалу у будинку парламенту,

нацисти переконують Гінденбурга прийняти
Указ про захист народу й держави.

Цей указ наділяє уряд повноваженнями
при надзвичайному стані і призупиняє

дію громадянських прав і свобод. Згідно з
Веймарською Конституцією це було легально.

Так як коаліції немає, а уряд Гітлера є
лише тимчасовим, у березні планується

провести ще одні парламентські вибори,
з надією, що з'явиться коаліція більшості.

Але беручи до уваги той факт, що дія
громадянських прав була призупинена,

нацисти почали використовувати свої
воєнізовані загони для залякування

інших партій та інших кандидатів, щоб
досягнути кращих результатів у голосуванні.

Березневі вибори проходять з
величезним успіхом для нацистів,

які отримують 44% голосів, але цього
недостатньо, щоб сформувати свій уряд.

Це все ще не більшість, хоча тепер вони є
найчисельнішою партією у Рейхстазі,

у парламенті. Не дивлячись на те, що
вибори проходили методом залякування,

тепер нацисти мають можливість створити
коаліцію більшості, вірніше кажучи,

сформувати уряд на основі коаліції
більшості, Гітлер залишається канцлером.

У березні новий парламент приймає
закон про надзвичайні повноваження,

який, по суті, є поправкою до Веймарської
Конституції і дає Кабінету Міністрів,

а особливо канцлеру, який очолює Кабінет
Міністрів, необмежену законодавчу владу

на наступні 4 роки. Отже закон наділяє
законодавчими повноваженнями i не будемо

забувати про призупинення дії
громадянських прав.

Отже, Рейхстаг передає свої законодавчі
повноваження канцлеру, тобто Гітлеру.

Могла виникнути затримка через президента,
але наступного року Гінденбург помирає.

Після призупинення дії громадянських прав
і незабаром після цього прийняття закону

про надзвичайні повноваження вся повнота
влади належить Гітлеру та нацистській партії.

Отже, Гітлер стає диктатором Німеччини.
Він швидко починає діяти, залякувати інші

партії, використовувати насильницькі
методи, ув'язнювати людей, партія діє

дуже і дуже швидко, і вже в липні 1933 р.
нацистська партія стає єдиною легальною

партією, в її руках зосереджена вся влада.
Саме так Гітлер і прийшов до влади.

Мабуть, у вас в голові крутиться одне
питання: "Хто влаштував цю пожежу?"

Пожежа стала каталізатором, хоча на той час
Гітлер вже був канцлером, і, можливо, він

у будь-якому разі знайшов би можливість
захопити владу. Не дивлячись на те, що

були знайдені докази провини
Марінуса ван дер Люббе, а отже, комуністів,

пожежа була приводом аби розширити
повноваження уряду, а точніше - нацистів.

Це дуже цікаве питання в історії, яке
залишається відкритим. Дехто вважає,

що це була змова комунстів, можливо,
Марінус ван дер Люббе діяв один, може,

цей випадок сам прийшов до Гітлера в руки,
і він вміло ним скористався.

Інші історики вважають, що це була змова
нацистів, щоб ввести надзвичайний стан,

а Марінус ван дер Люббе був лише маріонеткою.
Питання і досі залишається відкритим.

Отже, у 1933 р. з нікому невідомого
юнака, яким він був у 1919 р.,

Гітлер перетворюється
в абсолютного диктатора Німеччини.