Про теніс, кохання та материнство

23-разова переможниця турнірів Великого шолому, суперзірка тенісу Серена Вільямс розмовляє з журналісткою Ґейл Кінг. У теплій та дотепній бесіді вона розповідає про життя, кохання, перемоги та втрати — починаючи з історії про те, як вона випадково поділилася зі світом новиною про свою вагітність.

Ґейл Кінг: Сідай, Серено Вільямс,

чи ми повинні сказати: "Сідай, матусю"?!

(Вітаються)

Немає сумнівів, люди,
ви так само, як і я,

бачили випуск з Сереною

у цьому чудовому жовтому
купальнику минулого тижня,

і коли я це бачила, все, про що
я могла думати, було:

"Боже, і чому вона не дочекалася
нашої бесіди на сцені TED?"

Це егоїстично, я знаю.

Тож я запитала тебе
про це зображення,

а ти відповіла, що ніхто
не повинен був бачити те фото.

Що ти мала на увазі?

Серена Вїльямс: Власне,
це було випадково.

Я була у відпустці, просто
виділила певний час для себе,

у мене є така звичка:
я перевіряю свій стан,

фотографуючись щотижня.
Таким чином я фіксую зміни.

ҐК: І, напевно, ділишся ними з друзями?

СВ: Ні, насправді я
приховувала вагітність,

про неї знало небагато людей,

якщо чесно,

я не хотіла розголосу.

Та ти знаєш, як це відбувається в соцмережах,
ти тиснеш неправильну кнопку і...

(Сміх)

ҐК: І все вже там.

СВ: Через 30 хвилин... Зазвичай
мій телефон так часто не дзвонить.

Отже, за 30 хвилин я пропустила,
певно, чотири дзвінки,

я тоді подумала, що це дивно.

Потім я зняла слухавку,
і — о, ні! — я зрозуміла, що сталося.

Та це був хороший момент.

Я збиралася зачекати з цим ще
5-6 днів. Та все в нормі.

ҐК: Це було дивно, Серено, ще й тому,
що мова про 20 тижнів,

а інформації про твій стан
не було.

СВ: Точно. Власне, я цим
займалася весь час.

Просто відстежувала термін.

18 тиждень, 19-ий - щотижня я просто
робила фото і зберігала його,

і мені вдавалося все
зберігати в таємниці,

аж поки одного дня я не обпеклася.

ҐК: Ось воно як. Добре, мої вітання.

СВ: Так, дякую.

ҐК: Це дійсно добре.
Коли ти почула новину,

ти була схвильована?
Боялася? Була тривога?

Новину про вагітність,
я маю на увазі.

СВ: Я дізналася про це за два дні
до початку Australian Open,

одного з найбільших турнірів
Великого шолому.

ҐК: Ти дізналася за два дні до нього?

СВ: Отже, це було за два дні
до старту, і я дізналася, що вагітна.

Я нервувала.

Я не знала про що й думати,

та я знала, що на той момент

дуже важливим для мене
було зосередитися

на Australian Open,

однак я чітко не розуміла, що робити.

Я думала: "Чи можу я грати?"

Я знала, що є певна небезпека,
інколи на перших 12 тижнях чи десь так.

У мене було багато питань.

ҐК: Однак ти не лише зіграла,
пані Вільямс, ти виграла.

(Овації)

СВ: Так.

ҐК: Вітаю тебе з 23-ою перемогою.

СВ: Дякую.

(Оплески)

ҐК: І це під час вагітності.

СВ: Що ж, я шукала іншої переваги,
але... ні.

ҐК: Ти грала якось по-іншому,
знаючи, що вагітна?

СВ: Так. Це було нелегко.

Ти чуєш всі ці історії про
вагітних,

як їм погано, як вони стомлюються...

ҐК: У тебе був ранковий токсикоз?

СВ: Ні, мені пощастило з цим.

Вагітні втомлюються,
вони відчувають стрес,

та мені треба було
зібрати всю таку енергію,

покласти її в паперовий мішок,
назвімо це так,

і викинути геть.

Я чітко відчувала,
що не маю жодної миті

на всі ці додаткові емоції,
це було зайвим.

Вагітна ти чи ні,
ніхто на це не зважає,

а я ставила за мету
виграти той турнір,

як і всі турніри, де я виступаю.

Від мене чекають цієї перемоги,

тож якщо я не виграю,
це стає ще більшою новиною.

ҐК: Справді, коли ти програєш,
це стає сенсацією.

СВ: Так, саме тому я мушу
блокувати весь негатив

та будь-які емоції, які
я відчуваю на той момент,

я наче закриваю їх у пляшці,

а далі фокусуюся на своєму наступному кроці,
який мушу зробити.

ҐК: Чимало людей тебе підтримує.
Чимало любить.

Навіть перед нашою зустріччю
люди зупиняли мене в аеропорту.

Я говорила стюардесі та пілоту:
"Вгадайте, куди я прямую?"

Вони говорили: "Боже,
ми так раді, що вона вагітна".

Однак завжди знайдуться
ці агресивні янкі.

На шляху сюди мені розповіли
про Айлі Настасе,

який озвучив якісь недобрі, недоречні
і, я навіть смію сказати, расистські речі.

Ти відповіла йому.

Я навіть не буду
повторюватти ним сказане,

однак ти відповіла йому.
Чому?

СВ: Що ж, на мою думку, там були
дуже неадекватні коментарі,

але не лише через це. Мене дуже
підтримали мої колеги,

люди, з котрими я працюю.

Я граю на професійному рівні
вже близько 20 років,

тому для мене є дуже важливим
підтримувати жінок.

Всі ці молоді жінки,

вони приходять до мене в роздягальну,
вони хочуть сфотографуватися зі мною...

А для мене це важливо,

адже я хочу бути гідним лідером для них,
хорошим прикладом.

Тому не лише....

(Оплески)

Тому тут справа не лише в тому,
що скривдили мене та моїх колег.

Я відчула, що тут всім нам важливо
стати на захист кожного з нас,

а не лише мене.

З цієї точки зору, для мене
було важливо сказати,

що я не боюся,
я нікуди не дінуся,

однак це недоречно.

Для всього є своє місце та час,

однак це були не ті обставини.

ҐК: Ми вирізали відеофрагмент,
де ти говориш, що нікуди не поїдеш,

адже тобі у вересні буде 36.
Дитина на підході, тобі — 36.

Твій тренер сказав,
що вік важливий,

а у тенісі — аж надто важливий,

однак у нього немає сумнівів,
що ти повернешся у спорт.

Ти думала про своє повернення?

Про час поза кортом?

Я знаю, що жінки в команді питають:

"Скільки часу треба на дитину?
Вона повернеться за два роки?"

Що ти думаєш?

СВ: Знаєш, я завжди стараюся
протистояти труднощам,

тому я все усвідомлюю.

Я точно планую повернутися.
Мені ще є що сказати.

Мене надихає моя сестра.

Вона на рік старша,
і моя ідея:

"Якщо вона ще грає, отже,
я знаю, що я можу грати".

(Сміх)

І прикладів чимало, наприклад, Роже Федерер,
він трохи старший за мене,

та він все одно виграє все,
тож і я себе переконала, що можу.

Це те, що надихає мене,
особливо останнім часом,

я знаю, що це те,
що я хочу робити.

Моя історія, безумовно, ще не закінчена.

Я розмовляла зі своїм тренером про це,

і ми говорили про те, що це лише
нова частина мого життя,

і моя дитина вболіватиме за мене на трибунах,

а не, я сподіваюся, лише плакатиме.

ҐК: Ні, вчора ти написала
зворушливий лист своїй дитині,

як ти сама сказала - від найстаршої матусі
для найменшої,

не можу дочекатися, коли ти з'явишся".

Чимало людей це відчувають.

Ми бачилися з тобою близько року тому,
та я цікавилася твоїм життям, Серено.

За останні півроку відбулися три події,
що змінили твоє життя:

ти завагітніла, здобула грандіозну
перемогу і закохалася.

Коли ми бачилися минулоріч,

я запитала: "Як справи
в особистому житті?"

Ти тоді відповіла: "Я зустріла хлопця.
Він зануда і трохи дивний.

Ти його не знаєш".

Я запитала: "Як його звуть?"

СВ: Так, я пам'ятаю цю розмову.

ҐК: І ти сказала: "Алексіс Оганян",
а я відповіла: "Я його знаю!". Він класний.

Та я ніколи не повірила б, що з тобою
поруч може бути дивний зануда,

і ти відповіла, що ти також.

СВ: Скажу чесно,
я теж так не думала,

але це найкраще,
що зі мною сталося.

ҐК: Найкраще чому?

Хіба він виглядає як зануда?

Ти тільки глянь на цю сорочку.

(Сміх)

Ні, він чудовий хлопець.

СВ: Можна сказати, що він трохи на своїй хвилі.

ҐК: Він дуже-дуже приємний хлопець.

Мені він дуже подобається.

Так як йому вдалося досягти того,
що виявилося іншим не під силу?

Як він виявився тим єдиним для тебе?

СВ: Взагалі-то, я б так не сказала,

але...

(Сміх)

ҐК: Та вже кажи, Серено!

СВ: Ну...

(Сміх)

Так.

(Оплески)

ҐК: Ти ж розумієш про що я.

СВ: Він дуже милий і дуже добрий,
і моя мама вважає його дуже тактовним,

а коли вона так говорить,

я відчуваю, що це правда,

і саме такі дрібниці радикально
змінюють твоє життя.

ҐК: Наприклад?

СВ: Щось дуже просте.

Мій дім моди минулоріч
організовував показ,

і на ньому я бігала,
наче божевільна,

адже я все організовувала для цього шоу,

робила все для нього...

Отже, я бігала як навіжена,

а він переймався сорочкою,

він просто хотів переконатися,
що у мене є така ж,

і вона у мене була...
Це дивна історія.

Насправді в житті це
виглядало краще, чесно.

ҐК: Це була красива пропозиція?

Як у пісні Бейонсе?

"Якщо тобі це подобається,
швидше одягай кільце на палець"?

На тебе тиснули, що потрібно
вийти заміж?

Ти підозрювала щось?

СВ: Насправді, на мене ніколи
не тиснули через заміжжя,

і я не можу себе назвати людиною,
що конче потребує вийти заміж.

Мені подобається моє життя.

Я люблю свободу.

Я чула про всі ці зміни.

Але я обожнюю все,
чим займаюся,

люблю свою кар'єру,

і я не хотіла б, щоб щось
коли-небудь цьому заважало.

Я виявилася такою
кар'єро-орієнтованою людиною,

і коли він зробив мені пропозицію,

я майже розлютилася.

Хоча не майже.
Я таки розлютилася,

адже це сталося саме
в розпал тренувального сезону,

і я сказала: "Я повинна виграти
Australian Open.

Я не можу летіти в Рим".

Просто він хотів поїхати в Рим,

а я сказала: "Я не можу.
Я мушу виграти".

Ось на чому я була сфокусована.

ҐК: Перед нами дівчина, яка
"не може летіти в Рим". Гаразд.

СВ: Я була дуже зосереджена
на досягненні своєї мети,

і була одна спортсменка,
яку я дуже хотіла перевершити.

Я хотіла побити рекорд Штеффі Граф,

це для мене було вкрай важливо,

а коли я ставлю собі щось за мету,

я стаю одержимою, щоб досягти її

за будь-яку ціну.

ҐК: Ти говорила, що для тебе...

Я це чула, що на тебе
перемога діє, як наркотик.

СВ: Так і є.

ҐК: Що ти маєш на увазі?

СВ: Я відчуваю, що перемоги
викликають у мене залежність.

Вартує одного разу її здобути,

і ти завжди будеш прагнути
ще раз це відчути.

Коли я виграла свій перший чемпіонат,
мені тоді було лише 17 років,

але я ніколи не забуду те відчуття,

я його відчуваю щоразу, як перемагаю,

і я хочу завжди відчувати це почуття
своєї першої перемоги.

Жодне інше почуття з ним не зрівняється.

І всі ці роки тренувань,

дитинства, змагань,

а потім перемога - надзвичайний досвід.

Я завжди відчувала,
що обожнюю це відчуття,

і цілком очевидно,
що я не люблю програвати.

ҐК: Насправді, близькі до тебе люди
говорять, що ти не вмієш програвати.

СВ: Я просто не можу.

ҐК: Кепські твої справи з цим.

Та послухай, жоден атлет
чи чемпіон не любить програвати.

Це зрозуміло.

Та коли ти програєш,
ти аж занадто погано це переживаєш.

(Сміх)

СВ: Певно, я - перший номер також
і серед тих, хто не вміє програвати.

(Сміх)

(Оплески)

ҐК: Мені завжди було цікаво спостерігати
за твоїми відносинами з Венерою,

адже всі знають,
що ти пішла по її стопах,

знають, що ви дуже близькі,

і ви завжди показуєте клас
в усьому, чим займаєтеся.

Та мене завжди цікавило,
коли ти граєш з нею,

ти граєш гірше заради неї

чи викладаєшся на супермаксимум,
щоб її перемогти?

Тобі легше чи складніше
грати проти неї?

СВ: Грати з Венерою -
це наче грати проти себе самої,

тому що ми з дитинства
разом з нею тренувалися.

І в цьому завжди
полягала складність,

адже вона мій найжорсткіший суперник.

Вона висока та швидка,

в неї, як і у мене, жорсткі удари
і такі ж, як і мої, подачі.

Це як грати зі стіною.

ҐК: Вона тебе знає.

СВ: Вона знає, куди я вдарю, ще до того,
як я торкнуся м'яча,

тому іноді це дуже непросто,

тож, коли я приходжу на корт,

я повинна відключити
почуття і сказати собі:

"Знаєш що?

Я просто граю з великим гравцем,
але сьогодні я маю бути кращою.

Не важливо, хто це,
сестра або друг,

сьогодні я повинна виграти
і бути кращою,

і я маю хотіти цього більше,
ніж будь-хто інший

будь-де в світі".

ҐК: Тобто на корті ти ніколи
не піддаєшся Венері?

Просто, розумієш, завжди
будуть Венера і Серена.

СВ: Так.

ҐК: Тепер молодша сестра
обійшла старшу.

Ти відчуваєш себе винною?

Чи радієш цьому?

Для тебе це складне становище?

СВ: Я нічого такого не відчуваю.

У моєму житті були,
є і завжди будуть Венера і Серена.

Я її люблю, вона -
моя найкраща подруга,

моя споріднена душа.

Я маю на увазі...

Є фотографії, на яких вона катає мене,

вони поганої якості,
а то б я уже поділилася ними...

На цих фото видно, як вона катає
мене у колясці по корту,

вона завжди дбала про мене.

Я витрачала всі свої кишенькові гроші
на морозиво і усілякі дурниці,

а вона віддавала мені свої гроші в школі,

щоб бути певною, що я поїла,
хоча сама лишалася без обіду.

Ось така вона людина,

і я завжди знала її саме такою.

Ми завжди відчували неймовірне
почуття поваги одна до одної

і цю надзвичайну любов.

Думаю, для людини важливо розуміти,
що ти можеш досягти успіху,

але водночас ти можеш мати
і чудові відносини.

На корті ми смертельні вороги,

але через хвилину ми тиснемо руки
і знову стаємо кращими подругами.

Якщо я програю, мені може
знадобитися цілий день,

але для Венери...

(Сміх)

ҐК: Чи не було на корті такого,
коли ти, подаючи м'яч,

говорила: "Це тобі за випадок в сьомому класі,
коли ти зробила те і те"?

Ніколи не було такого?

СВ: Я думаю, такі моменти,
певніше, були у неї,

тому що мені вона ніколи не робила
нічого поганого,

адже я молодша.
Я молодша сестра.

ҐК: Серено, вона ніколи нічого поганого
тобі не зробила? Серйозно?

У мене три сестри. І я таки можу
згадати якісь свої погані вчинки.

СВ: Хіба що вона мене
переконала забути про них.

ҐК: Ні, ти таки дуже сильно її любиш.
Я це знаю.

СВ: Так.
ҐК: Я це знаю.

СВ: Нас так завжди виховували,
щоб ми були дуже близькими,

і ми стали неймовірно близькими.

Не тільки з нею.

У мене ще три сестри,
і ми завжди були близькими.

ҐК: А перед серйозним матчем
ви удвох не збираєтеся

й не говорите, що ось, ми йдемо на корт...
Нічого такого?

СВ: Це смішно.
Перед Australian Open

ми разом були в роздягальні,

я весь час її дражнила, далі дістала камеру,
і поки вона переодягалася,

я почала її фотографувати,
що абсолютно недоречно,

та її це так дратувало.

Вона мені: «Серено, припини!».
А я просто сміялася.

Такі у нас відносини,
та, як я вже говорила,

як тільки ми потрапляємо
на корт,

ми стаємо заклятими ворогами,

а як тільки ми йдемо з корту і перед тим,
ми знову стаємо просто...

Нічого не вдієш, адже врешті-решт

вона завжди буде моєю сестрою.

Я не збираюся грати в Австралії...

Хто знає, я граю вже цілу вічність,

але не думаю, що все ще
буду грати через 50 років?

Про всяк випадок
відведемо, скажімо, 50 років.

ҐК: Не знаю, Серено.
Іншої такої, як ти, немає.

Якщо подумати, до тебе

ще ніхто не отримував,
будучи тієї ж статі та раси,

такої переваги і пильної уваги,
які в тебе є.

Ти в дитинстві хотіла
бути схожою на когось?

Адже зараз маленькі дівчатка
дивляться на тебе

і кажуть: "Хочу бути такою,
як вона".

Хто був твоїм ідеалом?

СВ: Цікаве питання.
Добре, що ти його озвучила.

У дитинстві я завжди хотіла
бути найкращою,

і я говорила, якщо хочу бути найкращою,
я мушу вчитися у найкращих.

Тому, коли я почала брати участь в змаганнях,
а я була ще маленькою,

я дивилася на Штеффі Граф
та Моніку Селеш,

і навіть на Піта Сампраса,

я бачила, що вони робили,

я помічала, що Штеффі і Моніка

не дуже багато спілкуються
з іншими гравцями,

вони були, наче на своїй хвилі,

дуже зосереджені,

я дивилася на техніку Піта Сампраса

і говорила: "Я хочу грати так само".

Я відчувала: щоб бути найкращою,

і якщо ти хочеш бути найкращою,

ти повинна триматися поруч
з такими людьми,

ти повинна рівнятися на таких людей,

тому що ти не станеш найкращою,

якщо будеш в оточенні тих,
хто не є лідером.

ҐК: Люди кажуть, ніхто так
важко не працює, як ти.

СВ: Я сумлінно працюю.
ҐК: Це те, що я чула.

СВ: Люди кажуть: "О, вона талановита,
вона така атлетична".

Насправді, все не так. Для свого віку
я була дуже маленькою.

Я виросла, коли стала старшою.

Тож мені довелося важко працювати.

Мені здається, що одна з причин,
чому я так важко працюю і борюся до кінця,

це тому, що я була
дуже, дуже, дуже маленькою.

ҐК: О так.

Ти вже не маленька.

СВ: Зараз я вже виросла.

Однак мені здається, що була
якась причина, чому я не росла.

Думаю, Венера з'їдала мої пластівці.

ҐК: Знаєш, люди чимало говорять
про твоє тіло.

Чоловіки та жінки схиляються
перед ним.

В хорошому сенсі.

Багато вже сказано про твоє тіло.

Що це витвір мистецтва,
м'язисте та розкішне,

що таке ще слід пошукати.

Чи були у тебе якісь проблеми
з твоїм тілом?

Тобі завжди було комфортно?

СВ: Це цікаво, адже коли ти -
дівчинка-підліток

і твоє дорослішання відбувається
на очах у публіки,

ти натикаєшся на пильну увагу,

і як будь-якій дівчинці-підлітку,

мені, безумовно, було
некомфортно в своєму тілі.

Мені воно не подобалося.

Я не розуміла,
чому у мене такі м'язи.

Я припинила працювати з вагою.

Вирішила більше цього не робити.

Але після того,
як я виграла US Open,

я зрозуміла, що моє тіло допомогло мені
досягти поставленої мети,

тож воно почало мені подобатися,

я була йому дуже вдячна.

Я завжди була здоровою.

Мені і справді пощастило,

я не тільки відчуваю,
що задоволена своїм тілом,

але я також хочу, щоб
і інші люди, інші дівчатка,

яким довелося пережити те,
що пережила я,

подобалися собі такими,
якими вони є.

Не має значення,
що кажуть люди:

мускулисте, занадто велике
чи занадто маленьке...

Я задоволена своїм тілом,
тому що я люблю себе.

(Оплески)

ҐК: Я знаю, перемоги тебе
багато чому вчать?

Та чи вчать тебе чомусь поразки?

СВ: Ненавиджу програвати, але думаю,
саме поразки привели мене сьогодні сюди.

Я стала тим, ким я стала,
завдяки своїм поразкам.

Деякі з них були
надзвичайно болючими,

але я не стану відкидати
жодну з них,

адже щоразу,
як я програвала,

я собі дуже довго
цього не дозволяла.

Вони мене чимало чому навчили.

І я говорю всім, з ким спілкуюся:

якщо ти програєш
або якщо щось станеться -

не в спорті,
а на роботі або в школі -

винеси з цього урок.

Не живи минулим,
живи сьогоднішнім

і не повторюй ті ж помилки
в майбутньому.

Саме так я завжди
намагаюся чинити.

ҐК: Зараз ти плануєш весілля,

цікаво, де воно буде?

У Кетскіллі чи Поконосі?
Чи, може, ви поїдете до Флориди?

Що ви думаєте?

Пишне чи скромне?

СВ: Ми плануємо щось середнє,
занадто великого не хочемо,

хоча ми вже думали, що не можемо
відмовити цій людині, і цій, і цій ...

Ми хочемо щось середнє,
та це лише думки...

В житті я доволі весела.
Сподіваюся, сьогодні ви це помітили.

Я не дуже серйозна.

ҐК: Й тобі подобається танцювати.

То яка наступна глава
у житті Серени Вільямс?

СВ: Наступна глава?

Очевидно, у мене буде дитина.

Я планую залишатися у формі
та невдовзі повернутися в теніс,

а також працювати
у світі моди.

Це буде цікаво.

ҐК: Ти вже знаєш - хлопчик це чи дівчинка?

СВ: Я не знаю, моя інтуїція розділилася.

Це 50 на 50, це якісь передчуття є.

ҐК: Ґейл - ось ім'я, що точно підійде.

Яке б рішення ви не прийняли,
ми вас підтримаємо!

СВ: Дякую за це.
ҐК: Будь ласка.

Ми тебе підтримуємо, Серено Вільямс.
СВ: Дякую вам дуже.

Дякую, друзі.

(Оплески)