Перші 20 годин - Як навчитися будь-чого | Джош Кауфман | TEDxCSU

Джош Кауфман є автором топового міжнародного бестселлера, 'Особистий ступінь з менеджменту: опануй мистецтво бізнесу', а також книги, що готується до видання 'Перші 20 годин: опануйте найважче, навчившись будь-чого.' Джош спеціалізується на навчанні людей з різних верств, як здобути практичне вміння та навики. У цьому виступі він розповідає, як народження першої дитини надихнуло його почати навчатися з цілком новим підходом.

Усім привіт.

Два роки тому моє життя
змінилося назавжди.

У нас із дружиною Келсі

народилася донечка Ліла.

Бути батьком -
це цілком неймовірний досвід.

Увесь твій світ змінюється за одну ніч,

а також усі твої пріоритети.

Іноді настільки швидко,
що буває важко пристосуватися.

Крім цього, треба ще надзвичайно багато
навчитися, аби бути батьком.

Наприклад, як одягати свою дитину.

(Сміх)

Для мене це було щось нове.

Це сучасний одяг,
і я думав, що це виглядає гарно.

Але навіть Ліла розуміє,
що це не так. (Сміх)

Отож, життя перетворюється на божевілля,
у якому доводиться багато чому навчатися.

Плюс до всього, ми з Келсі працюємо вдома,

адже ми підприємці,
і у кожного власний бізнес.

Келсі створює онлайн-курси для
викладачів йоги,

а я пишу книги.

Таким чином, я працюю вдома,
Келсі теж працює вдома,

у нас є маленька дитина,
і при цьому ми намагаємося впевнитися,

що ми не випустили нічого з поля зору.

У нас взагалі немає вільної хвилини.

За кілька тижнів такого життя,

коли недосипання вже давалося взнаки,

приблизно на восьмому тижні,

у мене з'явилася думка,
яка з'являлася у всіх батьків

в усі часи та у будь-якій країні.

Вона була у кожного,
і звучить ця думка так:

"У мене більше ніколи не буде
вільного часу."

(Сміх)

Хтось сказав, що так і є.

Проте це не зовсім так,

але у той момент думка здається
надзвичайно правдивою.

Це сильно збивало мене з пантелику,

адже одним з моїх улюблених занять є

пізнавати щось нове.

Цікавитися чимось,
заглиблюватися у це заняття,

вовтузитися з ним, та вивчати
через спроби та промахи.

І, врешті-решт, ставати
вправним у цьому.

А не маючи вільного часу,

я вже не знав, як мені знову
чомусь навчитися.

Я - фанатик,

який хоче продовжувати вчити щось нове
та розвиватися.

Ось що я вирішив зробити:

піти до бібліотеки, а також до книгарні,

та дізнатися дані досліджень

про те, як ми вчимося,
та як вчитися швидко.

Я перечитав купу книг та веб-сайтів,

намагаючись знайти відповідь на запитання,

скільки ж часу потрібно,
аби здобути новий навик?

Знаєте, яким був висновок?

10 000 годин!

Можете собі уявити?

На це потрібно 10 000 годин.
Якщо хочеш вивчити щось нове,

хочеш бути вправним у цьому,

доведеться витратити на це 10 000 годин.

Я читав це у кожній книжці
та на кожному веб-сайті,

а мій мозок у цей час лементував:

Ні!!!

У мене немає стільки часу!
У мене немає цих 10 000 годин.

Я ніколи не зможу навчитися чомусь новому.

Взагалі ніколи.
(Сміх)

Та це зовсім не так.

Отож, для того, аби ви зрозуміли,
що таке 10 000 годин:

це 5 років роботи з повним робочим днем.

Це доволі довго.

А всім нам доводилося вчити щось нове,

і це не займало навіть приблизно
стільки часу, чи не так?

То в чому ж річ? Тут щось точно не так.

Дані досліджень не співпадають з
нашими очікуваннями

та з тим, що нам
самим доводилося переживати.

І я знайшов, у чому була заковика:

правило 10 000 годин діє, якщо
ви хочете стати експертом у певній справі.

В Університеті штату Флорида є професор,

його ім'я К. Андерс Еріксон.

Він створив правило 10 000 годин.

Він дійшов до нього, вивчаючи
досягнення професійних атлетів,

музикантів світового рівня,
шахових гросмейстерів.

Усі вони - неймовірні професіонали
своєї справи,

і професор намагався встановити,
скільки ж часу потрібно

для досягнення такого рівня
професіоналізму.

Він дійшов висновку, що чим більш
розміреними є тренування,

тим більше часу людина витрачає

удосконалюючи свої навички.

Чим більше часу ти витрачаєш -
тим вправнішим стаєш.

І люди, що стали найкращими
у своїй справі,

витратили на це близько 10 000 годин.

Тепер давайте поговоримо про
гру в зіпсований телефон.

Ось що трапилося трохи раніше:

автор на ім'я Малкольм Гладвел

у 2007 році написав книгу
"Аутсайдери: історія успіху",

основним у якій було саме правило
10 000 годин.

Тренуйся багато і сумлінно,
і у тебе все буде дуже добре,

і ти досягнеш майстерності у своїй справі.

Таким чином,

доктор Еріксон хотів сказати,

що потрібно 10 000 годин, аби стати профі

у дуже вузькій сфері.

Але ось що трапилося: тільки-но
книга "Аутсайдери..." побачила світ,

вона посіла перше місце
у списку бестселлерів

і впевнено тримала позицію ще
протягом трьох місяців.

Правило 10 000 годин
несподівано з'явилося повсюди.

І почалася гра в зіпсований телефон,
участь у якій приймало усе суспільство.

Таким чином, думка про те, що 10 000 годин
потрібно,

аби досягти досконалості у вузькій сфері,

перетворилася на думку,
що стільки часу потрібно,

аби стати експертом у чомусь,

яка, у свою, чергу,

перетворилася на переконання,
що 10 000 годин треба витратити,

аби стати вправним у чомусь,

а це, у свою, чергу стало думкою,

що вивчення нової справи
потребує 10 000 годин.

Але останнє твердження

про 10 000 годин -

це зовсім неправда.

Що ж на думку дослідників?

Я провів багато часу у бібліотеці
університету Колорадо

серед книг з когнітивної психології,
бо ж я - таки фанатик.

Коли шукаєш інформацію
про набуття навичок,

доволі часто натикаєшся
на ось такий графік.

Науковці, що досліджують
рухові навички,

фізичну або психічну вправність у чомусь,

схильні до вивчення явищ,
які можна розрахувати.

Бо можна легко визначити
час, чи не так?

Тому вони дають учасникам експерименту
невеличке завдання,

яке, наприклад, вимагає
певного фізичного

або ж психічного навику,

і намагаються визначити, скільки часу
займе опанування нового вміння.

За результатами дослідження,
на початку,

коли учасники тільки отримали свої
завдання,

їм потрібно було багато часу,

адже це було щось нове для них,
чого вони геть не вміли.

Але займаючись цим, вони ставали
все більш вправними.

Заняття на початковому етапі
є надзвичайно важливими.

Люди набувають майстерності
лише трохи повправлявшись.

Цікавим є той факт, що

коли ми вчимо щось для себе,

то не надто турбуємося тим,
скільки часу це займає, правда?

Нас цікавить лише,
наскільки добре ми володіємо справою,

що б не означало слово "добре"
у цьому сенсі.

Отож, якщо поміняти місцями
витрачений час і ваш прогрес,

графік перевертається, і ми бачимо
добре відому

криву успішності.

Суть її у тому, що на початку

ви геть нічого не тямите,
і чудово це розумієте, так?

(Сміх)

Але позаймавшись трохи,
ви стаєте вправними доволі швидко.

Прогрес на початку є дуже стрімким.

А потім настає момент,

коли до наступного рівня вже
важче дістатися,

адже це забирає більше часу.

Отож, нам треба дістатися тієї точки,
чи не так?

Скільки часу потрібно,

аби від рівня цілковитого незнання

дістатися до рівня вправності?

В ідеалі - чим швидше, тим краще.

Але скільки все ж необхідно часу?

Я дійшов до такого висновку: 20 годин.

Саме так. Починати можна

з самісінького нуля.

Бажаєте вивчити іноземну мову?
Чи навчитися малювати?

Або жонглювати палаючими бензопилами?

(Сміх)

Якщо ви приділите 20 годин зосередженої
та поміркованої практики цій справі,

то будете приголомшені.

Приголомшені тим,
наскільки добре ви оволоділи навиком.

20 годин - це цілком реально.

Це приблизно 45 хвилин на день
протягом міясця.

Чи навіть менше місяця.

Не так важко накопичити ці 20 годин.

Я розкажу, як це зробити,

адже це не означає, що пововтузившись
із чимось 20 годин,

ви можете розраховувати
на значне покращення.

Тренуватися треба з розумом,

тренуватися треба ефективно,

аби упевнитися, що проводите ці години

з найбільшою користю.

А ось і метод, який
можна застосувати до всього:

спершу треба розібрати навик.

Усвідомте, що саме ви хочете
навчитися робити,

а потім розділіть уміння
на менші частинки.

Те, що ми звикли вважати вмінням,

є, зазвичай, сукупністю різних навичок.

Чим більше навичок ви зможете виділити,

тим краще вам вдасться зрозуміти,

які ж з них допоможуть вам

досягти бажаного результату.

Саме їх ви зможете тренувати
у першу чергу.

І якщо спочатку тренувати найважливіше,

то вдосконалити свої уміння можна

за доволі короткий проміжок часу.

Другий крок - це вивчити достатньо, аби
розуміти власні помилки.

Для цього використовуйте
3-5 навчальних ресурсів.

Це можуть бути книги, DVD-записи, курси,
та що завгодно.

Але не використовуйте їх як відмовку.

Я кажу це з власного досвіду.

Це як взяти 20 тематичних книг з думкою:

"Я почну вивчати програмування,

коли прочитаю їх усі."

Ні, це і є відмовка.

Все, що вам потрібно - це
вивчити стільки, аби

мати змогу тренуватися самотужки,

та самостійно виправляти
власні помилки у ході тренування.

Таким чином, у процесі навчання
вам стане легше

помічати власні помилки

та вже робити по-іншому.

Третє правило - усунути перешкоди.

Все, що відволікає -
телебачення, інтернет.

Загалом все, що заважає,

коли ви працюєте
над чимось.

І якщо вам вдасться застосувати
свою силу волі

та прибрати подалі відволікаючі фактори,

то вірогідність, що ви все ж візьметесь
за тренування зростає, чи не так?

І, нарешті, четверте -
потренуватися принаймні 20 годин.

Існує ще таке явище, яке я називаю
бар'єром розчарування.

На початку ви усвідомлюєте,
що гадки не маєте про своє нове заняття.

І це дуже розчаровує, бо ж
нікому не подобається бути телепнем.

А відчуття власної
обмеженості є перешкодою

на шляху до виконання завдань.

Ретельно підготувавшись до занять,

яких треба накопичити
принаймні 20 годин,

вам вдасться перебороти
бар'єр розчарування на початковому етапі,

і працювати над собою доти,
доки не досягнете бажаного результату.

Саме так! Це не ракетобудування.

Чотири прості правила,
які допоможуть вам вивчити будь-що.

Але це все теорія.

Набагато цікавіше подивитися,
як це діє на практиці.

Досить довгий час я хотів навчитися

грати на гавайській гітарі.

Можливо, ви бачили виступ
Джейка Шимбакуро на TEDTalk,

де він грає на цьому інструменті,
і це виходить у нього так,

ніби він справжній віртуоз.

Це неймовірно.

Коли я побачив його, я подумав
"Як же це класно!"

Це такий витончений інструмент,
мені б дійсно хотілося

навчитися грати на ньому.

Саме так я вирішив протестувати
свою теорію.

Я хотів приділити грі на
укулеле 20 годин

і побачити, яким же буде результат.

Перше, що необхідно для гри на
інструменті,

це мати його.

Тож я придбав собі укулеле і...
- Де мій чудовий асистент?

(Сміх)

Дякую, сер.
Тут мені потрібен шнур.

Це не просто укулеле,
це - електричне укулеле. (Сміх)

Так.

Отож, перші кілька годин ваших занять
будуть, як перші кілька годин будь-чого.

Вам треба знайти засоби для тренувань,

вам треба упевнитися, що вони доступні.

На моїй гітарі не було струн,

тож я мав розібратися,
як їх встановити.

Це ж важливо, чи не так?

А також навчитися налаштовувати її,
навчитися розуміти,

що все готово для того,

аби розпочати заняття.

Коли я вже був готовий почати тренуватися,

у пісенниках та в Інтернеті я шукав,
як правильно грати.

Там сказано, що на укулеле можна грати
одночасно на кількох струнах,

тому можна грати по нотах, що дуже круто,

можна акомпанувати собі, що ще краще.
(Сміх)

Коли я подивися на пісні,

а у мене був збірник пісень для укулеле,
де були сотні прикладів.

Дивишся на один і думаєш:
"Ого, як все заплутано."

Але коли дивишся на інші,

бачиш ті самі ноти.

Виявляється, гра на укулеле не вимагає
дотримання суворих вказівок.

Є лише декілька правил, від яких
не можна відступати,

і технік, які будуть
весь час застосовуватися.

Для більшості пісень застосовуються
4-5 акордів,

і все, ось вам і пісня.

Достатньо знати 4-5 пісень, аби
мати змогу грати.

Доки я шукав інформацію,

знайшов чудове попурі,

виконуване групою Axis of Awesome.
(Свист)

О, хтось їх знає.

Так от ці хлопці кажуть, що
можна навчитися грати,

або зіграти будь-яку поп-пісню
останніх 50 років,

якщо знаєш принаймні чотири акорди,

а саме G, D, Em та C.

Будь-яка пісня в чотири акорди?

"Оце класно!" - подумав я.

Я б хотів зіграти усі пісні. (Сміх)

Пісню, яку я вирішив
вивчити найпершою,

я зіграю для вас зараз. Готові?

(Оплески)
Добре.

(Музика)

(Співає уривки з різних пісень)
Дівчина з маленького містечка,

що живе самотнім життям,

взяла квиток на нічний потяг,
їдучи в нікуди.

Я чула, що ти схаменувся,
(Сміх)

знайшов дівчину,

і тепер одружений.

Кожної ночі я бачу тебе у своїх снах,
(Сміх)

відчуваю тебе,

і так я знаю,
що ти все ще мене кохаєш

Більше я не буду сумніватись,
Давай не будемо чекати, я твій.

Бо ти була чарівна,
і ми творили чудеса.

Якби я міг, то пішов би за тобою скрізь,

Відчуй любов цієї ночі.
(Сміх)

Я не можу з тобою, і без тебе також.

В час нещасть -

В час нещасть та негараздів
образ Марії являється мені.

Час від часу здається,
що немає пари - немає проблем.

Так, мамо, це точно сон -

Я з-під землі.
(Сміх)

Якось веселий бродяга
влаштувався на гирлі ріки.

Так, ми щойно зустрілись,
і це повне божевілля, (Сміх)

та ось мій номер, тож подзвони мені.

Хей, сексі леді, оп-оп-оп-оп,
Оп-па ґанґам стайл. (Сміх)

Вже час прощатися.

Це останні хвилини,
а кожен новий початок -

це продовження старого кінця.

(Співає та грає фінальні акорди)
(Оплески)

Дякую вам.

Я люблю цю пісню.
(Сміх)

У мене є ще один секрет,
яким би я хотів поділитися з вами.

Я щойно закінчив свою 20 годину
тренувань на укулеле.

(Оплески)
Дякую.

Це неймовірно. Майже все, чого хочеш,

ти можеш досягти.

Головна перешкода при вивченні чогось -
це не інтелектуальні здібності,

І не сам процес вивчення
чогось нового.

Основний бар'єр - емоційний.
Ми боїмося.

Неприємно почуватися бовдуром,

але коли берешся за нову справу,

саме так і почуваєшся.

Отож, головною перепоною є емоції,
а не інтелект.

Але приділіть цій справі 20 годин.

Це не так вже й багато.
Чому саме ви б хотіли навчитися?

Хочете вивчити мову?
Чи навчитися готувати?

Або малювати?

Що вас цікавить?
Що запалює у вас інтерес?

Ідіть і займайтесь цим.
Вам потрібно лише 20 годин.

Бажаю гарно провести час!

(Оплески)